Рассказ 170 стр.

} Table of Contents} } Annotation} Феликс Лев В этой книге ты прочтёшь не только о черепахе, но и о других животных Все мы живём на земле, как в большом общем доме — рядом с бабочками, растениями, зверями, рыбами Но всегда ли мы к ним внимательны, к нашим друзьям и соседям по дому? А ведь они чувств

Саша Чёрный Море порой приносит нам прекрасные дары То выбросит доску, из которой можно смастерить за домом для всего населения нашей дачки уютную скамейку; то прочный ящик изпод рома – вон он стоит у кровати, покорно

Майк Гелприн Звонок раздался, когда Андрей Петрович потерял уже всякую надежду – Здравствуйте, я по объявлению Вы даете уроки литературы? Андрей Петрович вгляделся в экран видеофона Мужчина под тридцать Строго одет – костюм, галстук Улыбается, но глаза серьезные У Андрея Петровича екнуло под сердцем

Внимание! Без вычитки! Это мой первый опыт, решила попробовать себя в чемто новом Заранее извиняюсь за ошибки, как уже сказала в этом деле я новичок, не судите строго Буду рада справедливым оценкам и отзывам Аннотация: Как вы думаете, какого узнать, что ты ведьма? Паршиво я вам скажу! Жила себе тихо

Владимир Федорович Одоевский Едва ли в какомнибудь другом городе, кроме Москвы, всевозможные шарлатаны пользуются таким почетом и успехом Начиная от какойнибудь блаженной Анфисушки и кончая знаменитым Иваном Яковл

Глава 1 2 часа ночи Опять не могу уснуть Я выбираюсь изпод одеяла и не включая света на ощупь пробираюсь к шкафу Натягиваю любимые джинсы и теплый растянутый свитер, выхожу из комнаты Я обуваю кроссовки, набрасываю куртку и бесшумно закрываю входную дверь, поворачиваю ключ в замке Я вернусь через ча

Міла Іванцова Нічний потяг рушив, і я зрозуміла, що в купе нас їде лише двоє Жінка, приблизно сорока років, з розкішним кучерявим, ледь рудуватим волоссям сиділа навпроти, копирсаючись у сумочці « Фарбована, але, певне, не заради зміни кольору, мабуть, сивину ховає, а колір власний, – подумалось мен

Наталка Шевченко Сьогодні надзвичайно осіннє небо Непривітне, похмуре, низьке, задраповане важкими хмарами, свинцевосірими, немов лаштунки в театрі після провальної вистави І настрій у мене теж вкрай осінній Свинцевосірий, важкий і низький, провальнотеатральний Я шукала батькові документи, а натоміс

Наталка Сняданко Юстина зупинилася перед дверима під’їзду Поставила на землю важку торбу і натиснула на клямку Двері були зачинені Замерзлими пальцями вона набрала на домофоні код, але двері не відчинилися – Код поміняли, падли, – почулося зпід купи ганчірок від смітника на протилежному боці вулиці

Оксана Забужко Летимо на нічний Хрещатик Як метелики на вогонь… Із циклу « Нічні метелики» Довший час було так: я бачила, але не розуміла Це було як у « Ромео й Джульєтті» Ф Дзефіреллі, в епізоді, де смертельно поранений Меркуціо розігрує свій фінальний монолог, ще побуршівському «тримаючи марку» й

Андрій Кокотюха 1 Дружина заявила, що телевізор і праску їй купила мама Тому на це майно я не маю права претендувати, бо нажитим спільно воно аж ніяк не вважається Решту поділить суд Уже на порозі не стрималася, додала: вагітна взагалі не від мене Я, мовляв, такий хронічний невдаха, плюс алкоголік,

Євген Положій Ви знаєте, хто такий пан Зривко? Напевне, ні, хоча, як не парадоксально, багато хто з людей нашого кола його неодноразово бачив і навіть спілкувався, але не знав (бо й не міг знати!) , що це саме він і є Так от, пан Зривко – це такий маленький чоловічок у синьому костюмі й білому карту

За вікном тихо падав сніг Білі сніжинки кружляли та обережно спускалися долу Було дуже спокійно Я сиділа на дивані у своїй улюбленій позі – підібгавши під себе ноги та накрившись пледом Люблю ці хвилини самотності Просто уявляєш, що ти одна на всьому світі, можеш зробити все, що завгодно і ніхто теб

Помазуева Еленарассказ Держи его! – крикнула парню, у которого стал падать макет из рук. Макет перевернулся и вся пыль, весь сор, что собрался на нем за год полетел мне на голову и лицо Я же, не ожидая такой подставы от лю

Девушка медленно плелась к старым лавочкам у пруда, оглядываясь по пути и комкая в руках перчатки Её почти чёрные длинные волосы развевал ветер, запутывая прядки между собой Она шла по выложенной камнем дорожке, размеренно постукивая своими невысокими каблучками Её короткое белое пальто, купленное у

Семь маленьких красных шоколадок, четыре мандарина, палка сервелата, бутылка водки и телевизор Я буду встречать Новый Год Впервые в жизни в этот день я один На душе муторно и горько А Ксюша сейчас, наверное, с Ринатом отжигает Им теперь хорошо, это же только я, как лох последний, сижу и горюю по пот