- Тiльки в його генiальнiй головi, - захлинався у дифiрамбах капiтан Небреха, - могла народитися ця блискуча iдея! Завдяки його свiтлим думкам вперше за iсторiю зоряних польотiв було експериментальне перевiрено, чи iснус прямий матерiальний зв'язок мiж свiтом та антисвiтом!
Я слухав капiтана Небреху i вiдчував, що ми взяли не той курс i схибили не на якусь там жалюгiдну секунду, а на цiлих двi години розмови.
- А потвору зловили? - ввiчливо i делiкатно нагадав я.
- Атож! - схаменувся капiтан Небреха i хлюпнув у склянки антиречовини. - Коли я прибув на недоудену планету, потвора махала крильми i своуми двомастами п'ятдесятьма лапами тримала за комiр двiстi п'ятдесят найдосвiдченiших у Всесвiтi мисливцiв. Та на мене в чудовиська лапи не вистачило, i менi тiльки й лишилося, що врятувати цивiлiзацiу в сузiр'у Дракона. Скажу вам, що стрiляв я спокiйно, як у мiському тирi. Але я хотiв би ще раз повернутися до того моменту, коли наймудрiший з антикапiтанiв, а вiн, безперечно, теж разом з цивiлiзацiями Анти-Дракона врятував цвiт мисливства та рибальства антисвiту...
Нi, капiтана Небреху таки несила збити з обраного ним курсу!
3. ЦIКАВА АРИФМЕТИКА
Нинi навiть школярi знають, що в хатнiй бiблiотецi капiтана далекого мiжзоряного плавання Небрехи було 1000 наукових фолiантiв, кожен з яких мав не менше 1000 сторiнок i важив не менше трьох кiлограмiв: капiтан терпiти не мiг легковажних праць.
От i уявiть собi мiй подив, коли серед цих вагомих (у власному i в переносному розумiннi цього слова) творiв я побачив тонюсiньку дитячу книжечку "Цiкава арифметика". Вона важила не бiльше 100 грамiв i мала не бiльше 100 сторiнок.
Я перегорнув кiлька сторiнок i переконався, що з примiтивними задачами, якi заповнювали цю брошуру, впорався б навiть першокласник-другорiчник.
А проте в пiдручнику iсторiу космонавтики цього факту чомусь немас, хоч пов'язаний вiн справдi з незвичайною пригодою. Бiльш того, в iсторiу навiть не згадусться, що найславетнiший серед зоряних капiтанiв мав у своуй бiблiотецi дитячу книжку.
Але розповiм все до пуття, щоб раз i назавжди злiквiдувати цей ганебний iсторичний недогляд.
Було це так.
- Капiтане, - мовив я, коли з першого до останнього рядка простудiював "Цiкаву арифметику", - що ви, енциклопедист i зореплавець, знайшли у цiй захалявнiй книжцi для початкiвцiв?
- Саме те, - вiдгукнувся капiтан Небреха, - чого ви не зауважили. Цю книжку випустило у свiт видавництво "Ребус". А видавництво "Ребус", щоб ви знали, мiститься не де-небудь, а на планетi Кiберi, в сузiр'у Волопаса. Якби отам я питав отак безглуздо, як оце ви, я б не сидiв зараз перед вами, i ви не перегортали б цiсу книжки. Якби моя спостережливiсть зрадила менi хоч на хвилину...
Небреха взяв у мене з рук "Цiкаву арифметику" i зарипiв на протезi до книжкових полиць. Там вiн поставив уу на чiльне мiсце - мiж двома найгрубiшими фолiантами у могутнiх панцирах синтетичних обкладинок. Маленька книжечка нiби розтанула серед книжкових динозаврiв.
Капiтан повернувся до мене, знову вмостився у крiслi i ще раз пiдкреслив:
- Авжеж, якби моя спостережливiсть зрадила менi хоч на хвилину, ви б зараз не бачили капiтана Небреху, а штурман Азимут уже нiколи не навчався б у школi для обдарованих дiтей...
- Планету Кiберу ми вiдкрили третього року плавання у величних просторах Волопаса, - почав вiн свою, як завжди, захопливу розповiдь. Зiрка, навколо якоу обертасться Кiбера, далеко осторонь верстових галактичних шляхiв, i тому не дивно, що ми з Азимутом першi ступили на грунт планети: мiй штурман завжди обирав ще не звiданi маршрути.
Нашi вiдвiдини мали величезну iсторичну та наукову вагу. Правда, не стiльки для Землi, як для Кiбери. I знасте чому? Бо на Кiберi розвиток пiшов зовсiм в iнший бiк, i коли ми прилетiли, планету населяли самi роботи.
Зустрiли нас з неймовiрним пiднесенням. До мосу коробки зiбралися юрми роботiв i у захватi вигукували найпопулярнiшi аксiоми i теореми. Штурман Азимут милостиво махав ум рукою, що викликало ще бiльше ревище.