Цього самого ранку йому мали передати повноваження. Корсо зачинився в кабінеті на цілий день, щоб вивчити матеріали, – п’ять грубезних тек, – а тоді під вечір повідомив новину членам своєї групи й роздав план дій, який сам і склав. Наказав їм владнати поточні справи, аби з наступного дня вони були повністю готові. Інструктаж о 9-й ранку.
У залі знову запалили світло. Мамзель Нітуш підхопила гірлянди, Лова Долл теж уже, напевно, пішла собі геть. Він усе пропустив. Лише тепер, коли всі повставали з місць, у вічі йому впали розвеселені й задоволені міни глядачів. І знову, щоправда не вперше, у ньому спалахнула ненависть до всіх оцих добродіїв.
Пропустивши їх поперед себе, він надибав чорні двері справа від сцени – потрапив за лаштунки. Час навідатися до господаря закладу, П’єра Камінські.
2
Корсо вже давненько його знав: під час роботи в БПТЛ у 2009 році йому довелося заарештувати шельму – він пригадав собі всі його судимості.
П’єр Камінські народився поблизу Шартра в 1966 році та полишив сімейну ферму, коли йому виповнилося 16. Спочатку він був панком із собакою, згодом став жонглером, потім ковтачем вогню, а в 22 роки вирушив до Америки. Там він учащав до позабродвейського товариства (принаймні за його словами), доки повернувся у Францію в 1992 році та заснував нічний клуб «Харизма» недалеко від площі Республіки. Минуло три роки, і його заарештували та засудили за побиття й поранення однієї зі своїх офіціанток. Умовний термін. Банкрутство. Втеча.
Згодом він знову з’явився поблизу каналу Сен-Мартен, де відкрив «Облудника», клуб для любителів оргій. Бізнес процвітав, аж доки його спіймали на сутенерстві й засадили на добрих три роки. Він просидів лише два. У 2001-му бос відродився з попелу й заклав «Шарпея», стриптиз-клуб на вулиці Понтьє, що проіснував вісім років, а згодом був закритий, бо виявилося, що там «торгували людьми». Камінські наразився на ще одне звинувачення, а заразом його запідозрили ще й у вбивстві однієї з танцівниць, яку знайшли понівеченою на смітнику за кілька кварталів від закладу. Тоді він вийшов сухим із води (свідки й позивачі пощезали) і знову заліг на дно. Слушно вчинив: Корсо був упевнений у його причетності до злочину й облагодив би справу на свій розсуд. Насамкінець звідник знову вигулькнув у 2013 році, коли відкрив «Сквонк», який мав чималий попит.
Корсо дістався до вбиральні, де дві стіни займали тримачі для костюмів, а на третій висіла низка гримерних дзеркал з підсвіткою в рамах. Тут панував веселий гармидер: на столиках валялися засоби для макіяжу, на долівці, як на полі бою, в безладі лежали валізи на коліщатах, туфлі, бутафорія.
Більшість міс досі вешталися напіводягненими. В куточку stage kitten (те саме, що збирачка м’ячиків на тенісному корті, але тут з підлоги доводилося піднімати бюстгальтери й труси) чіпляла свою здобич на вішаки. Чечіточник – чорна шкіра, рожевий костюм – сидів на ослінчику та пригвинчував залізні набійки собі на туфлі.
– Камінські? – звернувся Корсо до темношкірого.
Хлопчина зміряв копа очима. Його ні здивувала, ні налякала поява ще одного поліціянта: щойно Ніну було вбито, вони зачастили до них щільними рядами.
– У кінці коридору.
Корсо переступив надувний гамбургер завбільшки з пуф, капелюхи з пір’ям, атласні корсети, таїтянські намиста… Аж раптом його пройняла ніжність до дівчат, адже ті самі вигадували сценарії, шили вбрання й відшліфовували хореографію. Він пригадав, як у дитинстві переодягався в Індіану Джонса або вдавав із себе Брюса Лі перед дзеркалом спальні у притулку.
Корсо зайшов без стуку. Спершу побачив помічника режисера, який направляв плафон, видершись по драбині під саму стелю. А тоді й уздрів самого Камінські, що з голим тулубом, у спортивних штанях, руки – в боки, уважно пильнував за діями техніка, ніби йшлося про будівництво мосту через річку Квай.
Чіткість ліній худорлявого обличчя підкреслювала армійська стрижка. Мав відповідно збудоване, накачане тіло з міцними, натренованими м’язами. Чи не найвідоміший у столиці продавець порнопродукції нагадував десантника, який щойно втік із зони військового конфлікту.
– Отакої, – сказав він, коротко поглянувши на Корсо, – знову прилетіли.
Корсо помітив, що він стояв босоніж на кокосовому килимі, який, либонь, правив за татамі на підлозі.
– Здається, ти не надто здивований.
– Останнім часом копи занадилися до мене – аж гай шумить.
Корсо спромігся на посмішку.
– Завітав, бо маю кілька питань до тебе.
Без жодного попередження Камінські став у позу дзенкутсу дачі: попереду нога зігнута, позаду – витягнута, кулаки – стиснуті й готові до бою.
– Взяли мене під варту, та все вам замало?
Борнек без вагань затримав Камінські з огляду на його попередні подвиги. І знову схибив. Комісар був змушений відпустити пройдисвіта за кілька годин: у нього виявилося алібі.
Камінські різко обернувся в бік помічника директора й угатив йому маваші ґері («круговий удар ступні»), але за кілька міліметрів притримав ногу. Технік, мабуть, уже призвичаївся до таких витівок і навіть не поворушився.
– Ви десять разів сюди приходили, – провадив далі господар закладу. – Опитували моїх танцівниць, викликали працівників, набридали клієнтам. Уже понад тиждень моє ім’я і сам клуб викачують у лайні. Погано це все для бізнесу.
– Не вигадуй. Після того, як Ніну вбили, у тебе аншлаг. Ніщо так не притягує клієнта, як запах крові.
Камінські простяг руки догори, ніби хотів подякувати небесам.
– Нарешті я довідався, чому так відбувається!
– Давай поговоримо серйозно… як справжні чоловіки.
Сутенер вибухнув сміхом.
– Гей, Корсо, про що ти? Ми з тобою до повій разом не бігали. Востаннє, якщо не помиляюся, ми бачилися в 2009 році, коли ти мене запроторив за ґрати.
Корсо навіть не озвався – звичні нікчемні піддражнювання.
– Я б хотів, аби ти мені описав Ніну… як людину, близьку особу. Адже ти її добре знав, чи не так?
Камінські знову став у позицію дзенкутсу дачі.
– Не більше, ніж будь-який бос свою підлеглу.
Корсо пригадав офіціантку з вивихнутою щелепою й танцівницю, яку знайшли без обличчя на вулиці Жана Мермоза.
– Ви не спали разом?
– Ніна ні з ким не спала.
– Чим вона жила?
Камінські крутнувся й поцілив йоко ґері («удар ногою збоку») в коліна ремонтника, що досі порпався з освітлювальною панеллю.
– Понад усе вона полюбляла плентатися голою по пляжах з білим пісочком.
Корсо вже читав у справі: Софі Серейс була натуристкою. Навіть трусів не було, щоб відокремити її особисте життя від життя артистки.
– Наркотики, алкоголь?
– Я погано говорю французькою? Ніна була чистою, як джерельна вода.
– Жодних приватних клієнтів?
Глибоко вдихнувши, сутенер перейшов до пози шіко дачі, обличчям уперед, ноги зігнуті, стопи під кутом 45 градусів, руки на колінах – так стоять борці сумо. У свої п’ятдесят років він був просто в олімпійській формі.
– Корсо, не шукай лайна, де його немає. Ніна була незаплямованою дівчиною з відвертою душею. Сама привітність. Лише її присутність поряд з нами виправдовувала саму нашу роботу. Три дні тому Ніну поховали. В неї не було навіть родини, а я ніколи не бачив стільки людей на цвинтарі. Прийшли друзі, колеги, шанувальники…
Корсо волів би й сам піти на похорон, щоб з’ясувати стан речей.
– Та ще й справжня профі! – вів далі каратист. – Чи не найкраща у Франції. Сама писала сценарії, вигадувала фігури, вирази, дрібнички… Чорт забирай, я був певним, що вона стане справжньою зіркою. Новою Дітою фон Тіз!
Камінські перебільшував. В інтернеті Корсо побачив лише гарненьку білявку, що мала незвичний типаж акторки німого кіно та виконувала простенькі хореографічні номери.
Нова стійка. Подвійний крок, перехресні кроки. Окурі аші.
– Шикарна дівчина, їй просто не пощастило – зустріла якогось покидька.
– Мабуть, тут, у тебе.
– Не гай часу, Корсо. Ніхто ще не скаржився на мій заклад або людей, що сюди приходять. А збочення шукай серед йолопів закомплексованих. Мораль породжує зло, а не навпаки. Чув про таке?
Довелося проковтнути, й відчуття було таке, ніби його роздягнули. Він завжди намагався всіх заплутати: був суворим, наче справжній янсеніст, але одягався, як будь-який сорокарічний фанат «Нірвани»; шалапут у душі, а став копом; самопроголошений християнин, але майже ніколи не відвідував церкви. Для інтиму завжди вибирав незайманих янгелоподібних дівчат, хай лише для того, аби ще більше їх забруднити. Кого він хотів ввести в оману? Самого себе?