Тоді напівпошепки, долаючи нерозвязне коливання між відчутям і знанням, Тревіз сказав:
Я мушу знайти Землю.
Бо вона якось повязана з вашою палкою потребою знати?
Бо це ще одна проблема, яка мене нестерпно тривожить, і я відчуваю, що між ними двома є звязок. Хіба ж я не чорна скринька? Я відчуваю звязок. Чи цього не достатньо, щоб ви прийняли це як факт?
Можливо, незворушно озвався Дом.
Зважаючи, що минули тисячі роківможливо, тисяч двадцять, відколи мешканцям Галактики востаннє було діло до Землі, як таке можливо, що ми всі забули планету, звідки походимо?
Двадцять тисяч роківце більше, ніж ви гадаєте. Нам досі багато чого не відомо про ранню Імперію; ми й досі переказуємо майже напевно вигадані легенди й навіть віримо в нихбо замінити нічим. А Земля старша за Імперію.
Але ж мають бути якісь свідчення. Мій добрий друг Пелорат збирає міфи та легенди про давню Землю, усе, що вдасться нашкребти з будь-якого доступного джерела. Це його професія і, що важливіше, його пристрасть. Ці міфи та легендиусе, що є. Ніяких записів, ніяких документів.
Документи віком двадцять тисяч років? Речі порохніють і зникають, або ж їх знищують у даремних війнах.
Але ж мусять бути записи про записикопії, копії копій та копії копій копій, корисні матеріали, молодші за двадцять тисячоліть. Їх стерли. У Галактичній бібліотеці на Тренторі мали бути документи, у яких ідеться про Землю. На них посилаються поважні історічні джерела, проте самих документів у Галактичній бібліотеці більше немає. Можна знайти посилання на нихале жодної цитати.
Не забувайте, що кілька століть тому Трентор розграбували.
Бібліотеку не чіпали. Її захищали агенти Другої Фундації. І саме вони нещодавно виявили, що матеріалів, повязаних із Землею, більше не існує. Їх нещодавно навмисне позбулися. Чому? Тревіз припинив походжати та уважно зиркнув на Дома. Якщо я знайду Землю, то дізнаюся, що саме вона приховує
Приховує?
Приховує або ж ховають її. Я відчуваю, що щойно це зясую, то знатиму, чому надав перевагу Геї та Галаксії над нашою індивідуальністю. Тоді, припускаю, я знатиму, а не відчуватиму, що маю рацію, а якщо таки маю, він приречено знизав плечима, тоді нехай так і буде.
Якщо ви відчуваєте, що це так, сказав Дом, і відчуваєте, що мусите полювати на Землю, тоді, звісно, ми по змозі сприятимемо вам. Однак це допомога обмежена. Наприклад, я/ми/Гея не знаємо, де в неосяжному просторі світів, із яких складається Галактика, могла б розташуватися Земля.
Попри це я маю шукати, мовив Тревіз, навіть якщо в нескінченному розсипі зірок Галактики пошук здається марним і навіть якщо мені доведеться робити це наодинці.
2
Тревіза оточувала сумирність Геї. Температура була як завше комфортна, віяв приємний вітерецьсвіжий, але не прохолодний. У небі пливли хмари, подекуди перешкоджаючи шлях сонячному світлу, і, безперечно, якщо рівень водяної пари на метр відкритої поверхні землі там чи деінде суттєво падав, для її відновлення не бракуватиме дощу.
Дерева росли на однаковій відстані одне від одного, як у фруктовому саду, і, поза сумнівом, так було в усьому світі. Землю та море населяла належна кількість рослин і тварин належно різноманітних видів, щоб створювати годящу екологічну рівновагу, і кількість їх усіх, ясна річ, розмірено коливалася довкола визнано оптимальної. Як і кількість людських істот.
З усіх обєктів у Тревізовому полі зору непередбачуваним був лише його корабель, «Далека зірка».
Кілька людських компонентів Геї гуртом успішно прибрали й відремонтували зореліт. Запаси їжі та питва знову поповнили, умеблювання оновили чи замінили, механізми ще раз обстежили. Сам Тревіз ретельно перевірив корабельний компютер.
Підзаправлення не знадобилося, бо це був один із небагатьох гравітаційних кораблів Фундації, який живився енергією загального гравітаційного поля Галактики, а того було достатньо для забезпечення всіх можливих флотів людства на нескінченний час їхнього потенційного існуванняі без помітного зниження потужності.
Три місяці тому Тревіз був депутатом Ради Термінусатобто членом законодавчого органу Фундації й за статусом важливою особою в Галактиці. Чи справді це було лише три місяці тому? Мало не половину свого тридцятидворічного життя він обіймав цю посаду, а єдиною його турботою була точність Плану Селдоначи правильно визначено наперед поступовий шлях Фундації від такого собі планетарного селища до галактичної величі.
Однак дещо не змінилося. Він досі був депутатом. Досі мав свій статус і привілеї, хіба що тепер навряд колись повернеться на Термінус, щоб заявити про своє право. У величезному хаосі Фундації він так само чужий, як і в компактній впорядкованості Геї. Він ніде не був удома й скрізь сирота.
Стиснувши зуби, Тревіз сердито запустив пальці в темне волосся. Перш ніж гаяти час на оплакування власної долі, він мусить знайти Землю. Якщо переживе ці пошуки, то матиме вдосталь часу, щоб сісти й порюмсати. Тоді в нього може бути навіть краща причина.
З рішучою незворушністю він почав згадувати.
Три місяці тому вони з Яновом Пелоратом, цим здібним і наївним ученим, покинули Термінус. Пелората, любителя старовини, спонукало до цього пристрасне бажання знайти давно загублену Землю, а Тревіз полетів із ним, скориставшись метою Пелората як прикриттям для своєї справжньої, чи так йому здавалося, цілі. Землю вони не знайшли, але знайшли Гею, і Тревіз постав перед вимушеною потребою ухвалити своє доленосне рішення.
Тепер уже він, Тревіз, розвернувся навспак і шукав Землю.
Що ж до Пелората, то він теж знайшов дещо неочікуване. Чорноволосу й темнооку Блісс, дівчину, яка була Геєю, так само як і Дом, так само як і будь-яка тутешня піщинка чи травинка. Із вельми цікавою як на глибоко середній вік палкістю Пелорат закохався в жінку, більш ніж удвічі за себе молодшу, і жінку це, на диво, влаштовувало.
То було незвично, але Пелорат, вочевидь, став щасливий, і Тревіз сумирно постановив, що для кожної людини щастя своє. У цьому й був сенс індивідуальності якій через вибір Тревіза в усій Галактиці невдовзі буде покладено край.
Біль повернувся. Рішення, яке він ухвалив, яке мусив ухвалити, ні на мить не припиняло йому муляти й було
Ґолане!
Голос перервав Тревізові роздуми, і депутат, примружившись, підвів погляд у напрямку сонця.
А, Янове, щиро мовив вініще й затим, щоб Пелорат не здогадався про гіркоту його думок. Він навіть спромігся на життєрадісність. Бачу, вам вдалося відірватися від Блісс.
Пелорат похитав головою. Його шовковисте сиве волосся пестив ніжний вітерець, а похмуре видовжене обличчя канонічно зберігало видовженість і похмурість.
Власне, старий друже, це вона запропонувала звернутися до вас щодо щодо того, що я хочу обговорити. Звісно, не те щоб я сам не хотів із вами побачитися, проте вона, здається, мізкує хутчіше за мене.
Усе гаразд, Янове, всміхнувся Тревіз. Схоже, ви тут, щоб попрощатися.
Ну, ні, не зовсім. Узагалі-то майже навпаки. Ґолане, коли ми з вами покинули Термінус, я мав намір знайти Землю. Я присвятив цьому завданню майже все своє доросле життя.
І я продовжу його, Янове. Це завдання відтепер моє.
Так, але також і моє. Досі моє.
Але Тревіз підняв руку, охоплюючи непевним жестом світ навколо.
Я хочу полетіти з вами, раптово видихнув Пелорат.
Ви ж це не серйозно, Янове. Тревіз був приголомшений. У вас тепер є Гея.
Колись я повернуся на Гею, але не можу відпустити вас самого.
Авжеж можете. Я здатен про себе подбати.
Не ображайтеся, Ґолане, але вам бракує знань. Це я вивчав міфи та легенди. Я можу вас спрямувати.
І покинете Блісс? Та годі вам.
Щоки Пелората зайнялися румянцем.
Мені не дуже цього хочеться, старий друже, але вона сказала
Невже вона намагається позбутися вас, Янове? спохмурнів Тревіз. Вона мені обіцяла
Ні, ви не розумієте. Прошу, вислухайте мене, Ґолане. Вам властива ця бентежна вибухова манера перестрибувати до висновків ще до того, як дослухаєте. Знаю, це ваш сильний бік, і в мене, здається, деякі труднощі зі стислим висловлюванням думок, але