Я не дуже в це вірю. Усе ж таки у вас мусять бути документи. Чому я так і не мав змоги їх побачити, поки був тут? Навіть якщо Гея справді не знає, я міг би отримати якусь інформацію із записів. Я доволі детально знаю Галактику, безперечно, набагато краще за Гею, і міг би вичепити звідти якісь натяки, на які Гея, можливо, не зверне уваги.
Але про які документи ви говорите, Тревізе?
Будь-які. Книжки, фільми, фонотеки, голограми, артефакти, будь-що, що у вас є. За весь час, що я тут пробув, я не бачив нічого, що міг би вважати історичним документом. А ви, Янове?
Ні, мовив, повагавшись, Пелорат, але я не дуже шукав.
А я тихцем шукав, але нічого не знаходив. Нічого! Можу лише припустити, що їх від мене приховали. І чому, цікаво мені? Не підкажете?
Гладеньке юне чоло Блісс прорізали зморшки здивування.
Чого ж ви раніше не питали? Я/ми/Гея нічого не приховуємо і не брешемо. Ізолятізольована особистістьможе брехати. Він обмежений і наляканий через свою обмеженість. Але Геяпланета-організм із чималими розумовими здібностями, тож не має страху. Брехати, створювати описи, що суперечать реальності, Геї абсолютно не потрібно.
Тоді чому мені так ревно не дають побачити бодай якісь документи? пирхнув Тревіз. Дайте мені змістовну причину.
Авжеж. Вона виставила обидві руки перед собою долонями вгору. У нас немає ніяких документів.
4
Пелорат отямився першимздавалося, з них обох його це приголомшило менше.
Моя люба, ніжно мовив він, це геть неможливо. Розумної цивілізації без документальних свідчень не буває.
Я розумію, звела брови Блісс. Я радше маю на увазі, що в нас немає таких документів, про які каже ТревТревізчи на які він, імовірно, міг би натрапити. У мене/нас/Геї немає записів, друкованих видань, фільмів, компютерних баз даних, нічого. Як на те пішло, різьблення на камені теж. От і все, що я маю на увазі. Звісно, оскільки в нас нічого такого немає, Тревіз нічого такого й не знайшов.
Якщо у вас немає жодних документів, які я визнав би за документи, спитав Тревіз, що тоді у вас є?
У мене/нас/Геї, ретельно вимовила Блісс, так наче говорила до дитини, є память. Я памятаю.
Що ви памятаєте?
Усе.
Усю довідкову інформацію?
Авжеж.
Наскільки давню? На скільки років у минуле?
На нескінченний проміжок часу.
Ви можете надати мені історичні дані, біографічні, географічні, наукові? Навіть місцеві плітки?
Усе.
І все це в такій малій голівці. Тревіз уїдливо вказав на праву скроню Блісс.
Ні, мовила вона. Спогади Геї не обмежені вмістом конкретно мого черепа. Розумієте, на мить вона стала офіційнішою, майже сувороюуже не лише Блісс, а сплав інших одиниць, ще до початку історії мусив бути час, коли примітивні людські істоти хоч і памятали події, та не могли говорити. Мову винайшли, щоб виражати спогади й передавати їх від особи до особи. Зрештою було вигадано писемністьщоб записувати спогади та передавати їх крізь час від покоління до покоління. Увесь технологічний прогрес відтоді прямував до збільшення місця для передавання й зберігання спогадів, до того, щоб полегшити процес згадування бажаних речей. Утім, коли особистості обєдналися, сформувавши Гею, усе це віджило. Ми можемо звертатися до памяті, базової системи документування, на якій побудовано все інше. Розумієте?
Хочете сказати, що загальна сума всіх мізків на Геї здатна памятати набагато більше даних, ніж окремий мозок?
Авжеж.
Але якщо на Геї всі спогади поширюються через планетарну память, яка користь від цього вам як окремій частинці?
Будь-яка, якої можна забажати. Те, що мені захочеться знати, зберігається в якомусь іншому розумі, можливо, у багатьох. Якщо це щось фундаментальне, наприклад, значення слова «стілець», воно є в усіх свідомостях. Однак навіть якщо це щось специфічне, щось, що є лише в одній маленькій частинці свідомості Геї, я все одно можу його видобути, коли потрібно, хоча згадувати, мабуть, доведеться трохи довше, ніж поширеніший спогад. Послухайте, Тревізе, якщо вам захочеться знати щось, чого немає у вас в голові, ви переглянете якийсь потрібний книгофільм чи скористаєтесь компютерними базами даних. Я переглядаю весь розум Геї.
І як же вам вдається не дати цьому морю інформації ринути у ваш мозок і розірвати череп?
Ви дозволяєте собі сарказм, Тревізе?
Нумо, Ґолане, озвався Пелорат. Не грубіть.
Тревіз перевів очі з однієї на іншого й помітним зусиллям дав обличчю розслабитися.
Перепрошую. На мене тисне відповідальність, якої я не бажаю, але не знаю, як позбутися. Тож можу сказати грубість, коли не маю на те наміру. Блісс, мені справді хочеться знати. Як саме ви користуєтеся знаннями із чужих мізків, не зберігаючи їх після цього у власному та не перевантажуючи його можливостей?
Не знаю, Тревізе, сказала Блісс. Не більше, ніж вам відомо про детальні механізми вашого ж мозку. Припускаю, ви знаєте, яка відстань від вашого сонця до сусідньої зірки, але не завжди свідомі її. Ви десь зберігаєте й за потреби завжди можете видобути це число. Якщо у вас не питатимуть, ви можете з часом його забути, але завжди матимете змогу піддивитися його з якоїсь бази даних. Якщо думати про мозок Геї як про величезну базу даних, то я можу до неї звертатися, але не маю потреби свідомо памятати дані, якими скористалася. Скориставшись фактом чи спогадом, я можу одразу дозволити йому вилетіти з памяті. Власне, можу навмисне помістити його назад, так би мовити, на місце, звідки взяла.
Скільки на Геї людей, Блісс? Скільки людських істот?
Близько мільярда. Ви хочете конкретне число на цю мить?
Тревіз гірко всміхнувся:
Я добре розумію, що ви можете запросити точне число, якщо забажаєте, але мене вдовольнить і приблизне.
Власне, сказала Блісс, населення стабільне й коливається довкола конкретного числа, трохи більшого за мільярд. Я можу сказати, як саме число зростає чи падає відносно середнього значення, розширюючи свою свідомість і, ну, відчуваючи межі. Мені важко пояснити це краще комусь, хто ніколи цього не переживав.
Проте мені здається, що мільярда людських свідомостей, частина з якихдіти, точно недостатньо, щоб утримати в памяті всі дані, необхідні складному суспільству.
Але людине єдині живі істоти на Геї, Треве.
Хочете сказати, що тварини теж памятають?
Нелюдський мозок не здатен так само щільно зберігати спогади, як і людський, і чималу частину як людського, так і нелюдського мозку мусять займати особисті спогади, заледве корисні комусь, крім конкретного компонента планетарної свідомості, який їх зберігає. Утім великі обсяги складних даних можуть і зберігаються у тваринних мізках, а також у рослинній тканині та мінеральному складнику планети.
У мінеральному складнику? Тобто камінні та гірських хребтах?
А деякі дані в океані та атмосфері. Усе це також Гея.
Але що можуть зберігати неживі системи?
Багато чого. Щільність низька, але обсяги такі великі, що загальну память Геї здебільшого береже каміння. Спогади каміння трохи довше видобувати та замінювати, тож переважно воно містить «мертві» дані те, щодо чого за нормальних умов рідко звертатимуться.
Що відбувається, коли помирає хтось, чий мозок зберігає дуже важливу інформацію?
Дані не зникають. Їх повільно витісняє з мертвого мозку розкладанням, проте часу поширити спогади в інші частини Геї більш ніж достатньо. А коли народжуються малюки, їхні нові мізки дорослішають, стають організованішими й не тільки накопичують особисті спогади та думки, а й отримують потрібні знання з інших джерел. Те, що ви називаєте освітою, повністю автоматизований процес для мене/нас/Геї.
Чесно кажучи, Ґолане, мені здається, цей устрій живого світу багато в чому свідчить на свою користь, сказав Пелорат.
Тревіз зиркнув скоса на колегу-фундатора.
Я цього певен, Янове, але не вражений. Якою б великою і різноманітною не була планета, вона представляє один мозок. Один! Кожен новонароджений мозок вплавлюється в ціле. Де ж можливість опозиції, незгоди? Коли ви згадуєте людську історію, на думку завжди спадає якась непересічна людина, чий непопулярний погляд суспільство може засуджувати, але яка зрештою все одно виграє та змінює світ. Який шанс, що на Геї колись постануть такі видатні бунтарі?