За скляною перегородкою Рейвен побачила Сойєр, що сиділа на сестринському посту і спостерігала.
Кроком моделі вона продефілювала до кімнати. Тут сцена чи знімальний майданчик? Проходячи поміж пацієнтів, Рейвен відчувала, що їм хочеться її торкнутися. Більшість із них лікувалися чи то від військового неврозу, чи від фронтової виснаженості. Як це тепер називається? Ага, посттравматичний стресовий розлад. Судячи з того, як вони на неї дивилися, стрес у них справді чималенький.
Сойєр якось сказала, що солдатам краще ділитися спогадами про війну у Перській затоці з волонтеркою, ніж із головним лікарем чи навіть із медсестрою з психіатрії, однак пізніше вона завжди випитувала, про що вони розповідали.
Рейвен помахала військовим. Один з них послав їй повітряний поцілунок. Грецький капрал зробив кулаком між ногами жест, ніби дрочить. Рейвен відвела погляд.
Вона помітила чоловіка з повязкою на обличчі і зафіксованою в бандаж лівою рукою, він сидів спиною до сестринського посту. Явно новенький. Солдат помахав їй вільною рукою. Рейвен підійшла і погладила його по чолу.
Як ти?
Коли твої ніжні пальці торкаються мого чола, стає значно легше,відповів солдат приємним густим басом із ледь вловимим грецьким акцентом.
У тебе чудова англійська.
Студентом я їздив у Штати по обміну.
Як тебе звуть?
Зорба.
Вона розсміялася.
Грек Зорба, як у тому кіно? Жартуєш.
Якби ж то.
Рейвен підморгнула.
Я називатиму тебе чоловіком у білій марлевій повязці.
Вона швидко роззирнулася, шукаючи поглядом свого улюбленого медбрата. Молодий Платон Еліаде сидів за столиком біля вікна і роздавав карти. Рейвен знала, що він і герої американської нації для підрахунку очок користувалися спаленими сірниками, та потім розраховувалися грошима. Вона попрямувала до картярського столу.
Як раптомпах-пах! Ніби з карбюратора чи вихлопної труби. Платон зірвався на ноги, перекинувши стіл.
Усім покинути кімнату! Розійтися по палатах!
Він витяг з-під халата автомат і побіг у коридор.
рейвен, звідки, в біса, у цього санітара з дурки автомат..?
РОЗДІЛ 2
Двері з грюкотом розчинилися. Посипалося скло. До кімнати, вигукуючи лайки, увірвалися четверо чоловіків у чорних лижних масках. Один з них, товстун, почав стріляти в пацієнтів-американців.
Рейвен заклякла на місці. Це просто не може відбуватися насправді. Іще одне жахіття, ось і все. Та побачивши червону пляму, що розпливалася на білому халаті Платона, вона підбігла до грецького солдата з повязкою і спробувала сховатися за ним.
Солдат зірвав з руки бандаж і обхопив нею Рейвен.
Будь біля мене, красуне, тебе ніхто не скривдить.
Товстун жбурнув йому лижну маску. Відвернувшись, Зорба розмотав повязку і натяг її на обличчя так, що крізь прорізи було видно лише його чорні очі.
Рукою він показав на Сойєр, що, витріщивши очі, спостерігала за всім з-за перегородки сестринського посту.
Вона бачила моє обличчя! Розберіться з нею!
Двоє нападників, однорукий та ще один, із зубочисткою, що вистромилася крізь маску, кинулися в коридор. Третій, на милицях, шкутильгаючи, підійшов до Зорби і простяг йому автомат.
Рейвен приголомшено дивилася на нього.
Зорбо, то ти разом з ними!
Відведеш мене до кабінету головного лікаря?
Навіщо?
Мені треба знайти твого батька. Вінінформатор ЦРУ.
Ти псих,вигукнула Рейвен.
Він націлив на неї автомат.
Замовкни, якщо хочеш жити! Проведи мене до доктора Слейда.
Вона вела його лабіринтом коридорів, подалі від кабінету батька. Коли вони проминали лазарет, до них долинув стогін хворих. Санітар, що саме виштовхував когось на візку в коридор, прикипів до місця, а тоді кинувся тікати. Візок перевернувся. «Пасажир» вибрався з-під нього і скочив на рівні ноги.
Це був містер Тедеску. Він біг до неї. Руки простягнуті, готові її схопити.
Помри, Рейвен! Ти мусиш померти!
Ану геть звідси, старий. Не лізь,сказав Зорба.
Однак Тедеску не зупинявся.
Зорба двічі вистрелив. З-під лікарняної сорочки бризнула кров. Тедеску повалився на підлогу.
Той, що з милицею, виринув з-за рогу і пошкутильгав до тіла. Промовив сухим, скрипучим голосом:
Дурню! Та це ж він! Він телефонувати звідси, щоб ми його тут підібрати.
Зорба нахилився і пильно оглянув обличчя.
Я не знав. Я ніколи не бачив Тедеску. Що він робить у афінській божевільні?
Казати, що дівчина памятає план, тож він має її вбити.
Із горла вмираючого вирвався булькіт.
Чоловік на милицях схилився над тілом.
Ясоне, пробач мого сина-ідіота. Що хочеш, щоб ми зробити?
Операція «Зуби дракона», проводьте її без мене.
У нас немає плану.
Тедеску показав на Рейвен.
Вона знає.
Його очі погасли, а голова звисла набік.
Той, що назвався Зорбою, перевів погляд на Рейвен.
Що він мав на увазі? Що ти знаєш?
швидше думай, рейвен
Мабуть, те, що ми знайомі. У коледжі він був моїм викладачем акторського мистецтва на гуртку грецького театру. Я навіть не знала, що він тут.
Він струсонув Рейвен.
Веди мене до доктора Слейда.
Ні.
Тоді я і тебе вбю, а потім все одно його знайду.
Зорба приставив гаряче дуло до її чола. Воно обпекло їй шкіру.
Хочеш померти нізащо?
Мені начхати.
Якщо залишишся зі мною, я збережу тобі життя.
Рейвен завагалася. Глянула на тіло Тедеску на підлозі. Нарешті кивнула. Провела Зорбу до кабінету з табличкою «Головний лікар». Він посмикав клямку. Замкнено. Зорба вистрелив у замкову шпарину, а тоді ногою розчинив двері.
Батько стояв за своїм столом, тримаючи в одній руці пістолет, а в другійтелефонну слухавку.
Рейвен знає про план теракту в Штатах, який задумав Тедеску,кричав він у мікрофон.Але його дружки вже тут.
Докторе Слейд, покладіть слухавку і киньте пістолет або я вбю вашу дочку.
Вона нічого не знає.
Зате ви знаєте. Розкажіть нам, або вона помре на ваших очах.
Усе ще притискаючи слухавку до лівого вуха, батько подивився на Зорбу. Потім на неї.
Пробач мені, Рейвен.
Батько випустив кулю собі в голову. Скривавлений телефон упав на підлогу. Його тіло повалилося на стіл.
Ні, тату! Ні!скрикнула Рейвен. Хотіла кинутися до нього, та Зорба тримав її міцно.
Пізно. Він залишив тебе розгрібати все самотужки.
У кабінет влетіли ще двоє бойовиків у масках.
Алексі, з тобою все гаразд?вигукнув товстун.
Той, що з зубочисткою, стусонув його в плече.
Жодних імен!
ага, то вінне зорба, а алексі
Немає значення,втрутився однорукий. «Сімнадцяте листопада» і так нікого не залишає живим.
Дівчину теж убий,зарепетував товстун.
Не треба,заперечив той, що з милицею.Можливо, останні слова Тедеску означати, що вона знає пророцтва. Беремо її з собою.
Алексі-Зорба обернувся до товстуна.
Ви перехопили медсестру?
Зубочистка під маскою застрибала туди-сюди.
Вона втекти за задні двері, перш ніж ми там були. Її машина стояти в провулку. Вона поїхати швидко.
А з цією що робимо?спитав однорукий.
Використати її як щит, доки не зясуємо, що їй відомо про операцію «Зуби дракона»,відповів кульгавий.А потім убити, як хотів Тедеску. Сину, залиш наше послання!
Алексі підійшов до столу, взяв аркуш паперу і зімяв у руках. Вмокнув його у батькову кров і, використовуючи як пензлик, вивів на стіні: «Смерть ворогам народу». Внизу поставив кучерявий підпис: «17Л».
Що там батько казав про запамятовування назв «Сімнадцяте листопада» та МЕХ? Що вони означають?
Алексі потяг її коридором, звернув за ріг, потім східцями на вулицю, до чорного авто. Чоловік із зубочисткою скочив за кермо.
Навіщо ти взяв дівчину?
Щоб дізнатися, що їй відомо про пророцтва Тедеску.
Кульгавий махнув милицею в напрямку багажника.
Замкни її там.
Місця немає, тату,сказав Алексі.Там повно зброї.
Він завязав Рейвен очі і заштовхав на заднє сидіння. Вона відчула, як на неї спирається товстун. Алексі заліз у салон, і Рейвен опинилася затиснутою між двома чоловіками.