Ми зі Стефаном одне одного не зносили. Цього тюхтія послала до двору Генріха його честолюбна матуся Адель, і король віддав у володіння йому графство Мортен. Мене розлютила така батькова щедрість, я ревнувала його до Стефана і, якби в мене був хоча б найменший шанс, постаралася б показати його в невигідному становищі. Але попри все слухняний хлопчик Стефан залишався королівським мазунчиком. Саме він, дізнавшись про Теобальдові почуття до мене, поквапився донести про все цій зміюці Аделі. Закінчилося скандалом. Владна Адель забрала сина і змусила одружитися, а мене майже на цілий рік запроторили в монастир.
Монастир! Іще те місце! Незліченні заборони, нескінченні пости і служби. Смиренність, смиренність і знову смиренність! Зі мною, королівською донькою, поводилися на крихту поблажливіше, ніж зі звичайною пожилицею. О, це був жахливий рік, і повернувшись до мирського життя, я точно знала, що зроблю все можливе, аби ніколи більше не опинитися за стінами обителі. Мені шкода було бідних самітниць, тож я ніяк не розуміла, як можна прийти туди з власної волі. З монастиря я винесла таємну зневагу до жінок, які відмежувалися від світу, і виразну симпатію до священнослужителів. Однак священиків тільки вищого рангу. Абати, прелати, єпископиособливо молоді, вчені, не спотворені лицемірством і святенництвом, котрі граційно носили дорогі сутанимені дуже навіть подобалися.
Невдовзі після повернення з монастиря я припустилася жахливої помилки. Я закохалася. І в кого! Воістину Блуаський рід був для мене фатальним. Прагнення одружити на собі Теобальда, ворожість до його брата Стефана і пристрасне кохання до їхнього молодшого брата абата Генрі. Я побачила його, коли приїхала в Руан. Чарівному, освіченому, чемному Генрі було не більше тридцяти. А з якою гідністю носив він свою гаптовану сутану, якими ароматними притираннями пахло від нього і які персні виблискували на його пещених пальцях! Моє серце втрапило в полон. Я була дурепою, бо сама прийшла до нього, стала його коханкою.
Щоправда, вже після першої нашої плотської близькості я прозріла. Ніч з чоловіком не принесла мені задоволення, мені було боляче і зле. Мені було неприємно. Те, що чоловік робить з жінкою в ліжкуогидно! Він просто робить їй боляче, принижує її, використовує. І про що тільки співають трубадури в своїх сумних баладах, а дурненькі дами, закотивши очі, їх слухають! Флірт, побачення, залицяння, коли чоловік хоче вас і зізнається в коханніце ще б нічого. А як приємно бути обраницею лицаря, коли вам присвячують перемогу на турнірі, борються заради вас. Але ліжко! Лежати придавленою, обслиненою, чути сопіння і хрип Б-р-р!
Наступного дня я бачити не могла обожнюваного раніше святошу. Генрі Блуа був наляканий моєю холодністю. І це хоч трішки мене втішило. Бо я розуміла: Генрі що не день очікує висвячення в сан абата одного з найбільших монастирів Англії, абатства Гластонбері. І якщо король довідається, що небіж-священик збезчестив його доньку Словом, я раптом зрозуміла, що маю неабияку владу над Генрі. Мені смішно було бачити, як він і його зарозумілий братик Стефан підлещувалися до мене, благали тримати все в таємниці. Вони були цілком у моїх руках.
Хоча спочатку я й побоювалася, що завагітніла. Наївний переляк дівчини, котра вперше опинилась у такій ситуації. З моїми місячними кровотечами були проблеми: у мене постійно траплялися затримки. Отож, кілька тижнів страхуі я навіть звернулася до Стефана з проханням знайти мені вмілу повитуху. Той вжахнувсякороль саме почав переговори про мій шлюб із принцом Фландрії Вільямом Іпрським.
Вільям теж був незаконнонародженим, однак, як чоловік, мав шанс отримати спадщину. Мабуть, він мені навіть подобався, не менш приваблювала й ідея стати графинею Фландрською. Але я була тоді так налякана ймовірною вагітністю, що майже уникала нареченого.
Та незабаром усе стало на свої місця, я заспокоїлася і поводилась набагато любязніше, попри дотепер присутній страх від думки, що, ставши дружиною, я зобовязана дозволяти чоловіку робити зі мною це Але ж подружніх обовязків інколи можна й уникнути. Он чула я, моя сестра Матильда навіть на клямку защіпається, коли не хоче підпускати до себе Жоффруа. А сама розїжджає в товаристві вродливого лицаря-охоронця, ще й хрестоносця. Я її розуміла. Та й віддавати перевагу не законному чоловікові, а лицарюце було так куртуазно, так модно! І наявність залицяльника аж ніяк не передбачала обовязкової плотської близькості з ним, але дарувала такі хвилюючі відчуття! Мені це завжди подобалося, я повсякчас прагла, щоб мене постійно оточували чоловіки. А ревнощі нареченого викликали в мене справжній захват.
Однак невдовзі заручини з Вільямом було розірвано. Фламандці обрали своїм правителем іншого спадкоємця, й усі переваги, які б дав Генріху цей шлюб, зникли. Вільям став просто одним із позбавлених спадщини лицарів, яких і без нього чимало було при дворах Європи. І я одразу втратила до нього інтерес.
Хто наступний?
Претендентів знаходилося чимало. Строгий Валеран де Мелен, нудний, як хоровий спів, Вільям Суррей та багато-багато інших. Час минав, наречені змінювалися. Але мене це влаштовувало, навіть розважало. Я ж бо знала, що без чоловіка не залишуся. А поки весело проводила час у постійних переїздах із двором, брала участь у великих ловах, отримувала запрошення на турніри, інтригувала, кокетувала, заводила знайомства. Я почувалася найчарівнішою і найбажанішою жінкою при дворі. Мабуть, популярнішою за мене була тільки королева Аделіза, та й то завдяки короні. Батько одружився з нею вже після смерті спадкоємцяале прорахувався. Аделіза виявилася безплідною, мов пустир. У короля часом зявлялися діти від випадкових звязків, але вони залишалися байстрюками, а законного спадкоємця досі не було. І при дворі сушили голову, до кого ж перейде корона Англії. Одним із претендентів вважався улюблений незаконнонароджений син ГенріхаРоберт Глочестер. Мене б це влаштувало, адже з Робертом ми були в приятельських стосунках, і в заплутаних інтригах двору я завжди залишалась на його боці.
Другим вважали Теобальда, бо він був першим із онуків Завойовника по чоловічій лінії. Подейкували навіть про другого з небожів Генріха, його улюбленця Стефана, якому Генріх часто давав доручення в Англії. Батько вочевидь ставився до нього прихильно, навіть посватав до однієї з перших наречених Європи Мод Булонської, родовід якої сягав ще часів Карла Великого. Проте Стефан радше підтримував партію старшого братаТеобальда. Як і Генрі, моє колишнє кохання, а нині вже єпископ Вустерський, котрий хитро вербував серед церковників прибічників Блуаського роду.
Цікаво, що вирішить король? Мене так і крутило у вирі придворних інтриг, коли я раптом довідалась Так, мій батько був самовпевненою людиною, тому й зважився на такий нечуваний крок, призначивши своєю спадкоємицею Матильду. Жінку поставив вище за чоловіків.
На жаль, Матильда дійсно була законною спадкоємицею і досі мала титул імператриці. А тепер вона стане королевою Англії і герцогинею Нормандії, хоча й уже була графинею Анжуйською. Усе їй, їй, їй Єдиною втіхою для мене були негаразди в її родині. А батька вони непокоїли. Анжуйський дім завжди був ворогом Нормандії, і Генріх розумів, що багатьох його нормандських підданих обурить, що ставши їхньою господинею, Матильда навяже їм свого чоловіка Жоффруа. А щодо Англії, то я погано знала цю частину батькових володінь. Ця країна здавалася мені дикою і абсолютно не схожою на батькову вотчину, яка змирилася з тим, що нею правитиме жінка.
Якось, під час однієї з наших нечастих бесід із батьком, я натякнула йому на це. Батько посміхнувся, похвалив мій державний розум, чим несказанно полестив мені. Потім, спохмурнів і пояснив, що залишити все Матильдієдиний шанс для нього зберегти на троні Завойовника свою плоть і кров.
Що ж стосується заколотів, то я залишаю Матильді покірне королівство, приборкане моїм мечем і волею. І я змушу всіх підданих заприсягтися імператриці Матильді, поклястися на хресті. А коли вона народить синів, ті поділять між собою і Нормандію, і Англію, і Анжу.
Я таки наважилася спитати, чому він такий упевнений, що Матильда народить стільки синів? Їй уже двадцять сім, вона вдруге вийшла заміж, але дотепер жодного разу не завагітніла.