Певно, і цей тамплієр зявився до короля Генріха, щоб залагодити справи ордену. Адже зовсім недавно батько дозволив заснувати кілька пресепторій у Англії, головною з яких був лондонський Темплвеличезний храм-фортеця з численними прибудовами.
І тут раптом подала голос Мод:
Цей чоловік більше не може називатися лицарем Храму. Він поки що належить до ордену, але має намір скласти обітниці й повернутися до Англії, щоб вступити у володіння землями, як останній із роду.
Ви так добре поінформовані про нього, Мод? глузливо запитала я.
Вона лише поправила складки вуалі на плечах.
Едгар Армстронгтак звуть цього лицаря. Колись він належав до почту мого чоловіка, добре себе зарекомендував, і Стефан опікується ним.
Так Мод давала зрозуміти, що це їхня зі Стефаном людина.
Він сакс? запитала я, не зумівши приховати мимовільного розчарування.
Мод знову глузливо скосила на мене око.
Так. І сакс давньої крові. Він нащадок саксонських королів і датських правителів із Денло. Окрім того, він у пошані у великого магістра тамплієрів, а у Франції його заступниками стали сам Бернар Клевроський і абат Сугерій, радники короля Людовика.
Абат Бернар, та ще й сам Сугерій! Я була заінтригована. Саме тому зійшла на узвишшя, де стояв трон, і стала позаду батька. Я могла це собі дозволити.
Тепер я бачила обличчя хрестоносця. А головневін помітив мене й навіть на якусь мить затнувся. Я підбадьорливо посміхнулася вродливому лицаревій він продовжив свою мову.
Вони з королем обговорювали справи тамплієрів, а далі перейшли до проблеми, про яку розповіла Мод: лицар повідомив про свій намір після завершення місії в Темплі вийти з ордену й оселитися в Англії. А потім попросив у короля дозволу скласти васальну присягу і вступити у права спадкоємця.
Я слухала уважно. Певна річ, цей хрестоносець сакс, але чомусь навіть це не похитнуло моєї симпатії. Адже він був такий красень! Мені подобалося його смагляве, як у всіх, хто довго пробув у Святій Землі, обличчя. Риси були правильні, хоча й дещо різкуваті. Це все-таки ліпше, ніж запухлі пики нашої знаті. Невеликий ніс зі шляхетним горбочком, рот ніжний, як у дівчини, що особливо зачаровує в поєднанні з мужнім підборіддям і міцною шиєю. Волосся довге, як у більшості з тих, хто повертається з хрестового походу; воно гарно кучерявилося, було біляве, швидше, просто вигоріло на сонці, адже біля коренів помітно темнішало. Та особливо мені сподобалися його очі. Вони були вузькими, як кажуть, мигдалеподібними. І такими виразними, синіми Справжні прозорі сапфіри, що сяють під темними дугами брів.
Я дивилася на нього, мов зачарована. Едгар Армстронг. Сакс. Та ще й, як я зрозуміла, дуже багатий сакс. Я чула, як вони з королем розмовляли про прибутки від його земель. А коли лицар мовив: якщо король дозволить, він має намір звести в своїх володіннях замок на кшталт тих фортець, які будують у Святій Землія навіть подих затамувала. Збудувати укріплений замок міг дозволити собі тільки дуже заможний вельможа. Усім відомо, що деякі хрестоносціа переді мною стояв саме хрестоносець, повертаються зі Святої Землі казково багатими. А цей лицар був ще й тамплієром, котрі скрізь відомі вмінням укладати вигідні угоди.
Я відчула незрозуміле хвилювання, серце застугоніло. І я навіть здригнулася, коли король раптом різко мовив:
Я знаю, що рід Армстронгів бере початок від саксонських королів.
І від датських правителів Денло, додав лицар Едгар. Це істотне доповнення, адже і датці, й нормани були вихідцями зі Скандинавії.
У нього був несподівано мякий як на воїна голос. І такий мужній А те, що в цьому лицареві текла королівська кров, зачаровувало мене ще більше. Але король із його невсипущою підозріливістю бачив у чоловікові, котрий стояв перед ним, лише загрозу.
Ваша родина завжди сіяла розбрат у Східній Англії. Королівська кров, надто зарозумілі та непокірливі.
Це справи давні, Ваша Величносте. Мій батько повстав, коли я був іще дитиною. Але відтоді, як ви взяли до двору двох моїх старших братів, батько впокорився. І навіть після їхньої загибелі
Я памятаю твоїх братів, перервав його король. Екберт і Етельвульф, якщо не помиляюся. Уже це ваше саксонське «е» на початку імен
Мого старшого брата звали Канут, зауважив Едгар.
Я знаю. Його стратили за участь у заколоті.
Батько сказав це брутально й категорично. Але Едгар лише кивнув.
Я вже казав, що був тоді дитиною. А мої брати Екберт і Етельвульф до останнього подиху були вірними супутниками принца Вільгельмахай спочиває душа його з миром.
Нагадувати королю про загибель його спадкоємця побоювалися. Але тамплієр хотів наголосити, що його брати, котрі опинилися на тому злощасному кораблі під час бурі, були друзями принца. І батько гідно поцінував слова хрестоносця.
Усі ви тамплієрихитрі бестії,пробурчав він, проте незлостиво. Але хто змусить мене повірити, що я вчиню розумно, дозволивши одному з вас побудувати фортецю у Норфолкському графствісерці розбрату в Англії?
Ви ж дозволили нам побудувати фортеці в Лондоні та Йорку, посміхнувся прохач. Та й повернувшись додому, я зніму орденський плащ і стану простим сільським таном, який хоче мати гідний дім, аби було куди привести дружину. А те, що прагну збудувати свій будинок із каменю, як на Святій Земліхіба це не є свідченням не зовсім саксонського походження? Я ж лише англієць, який прагне наслідувати те, що вважає гідним
Посмішка в нього була просто по-хлопячому чарівна і, певно, вона справляла враження не лише на мене. Адже королева Аделіза відставила клітку з папугою і несподівано мовила:
Государю, чоловіче мій. Я пригадую, що три роки тому ви вже дали ліцензію на будівлю замку в Норфолку одному з Армстронгів. У нього ще було старе саксонське імяЕтельстан. Чи не ваш це родич, сере Едгар?
Воістину Аделіза була добра. Але й дурна. Вона миттю вибовкала те, про що король не збирався повідомляти. До того ж, лицар із подивом відзначив, що йдеться, очевидно, про його молодшого брата. Після тривалого мовчання короля я зрозуміла, що батько гнівається. Але якщо Генріх Боклерк розлючений, то Едгар піде ні з чим. І тут я зважилася.
Я теж пригадую, государю! Ви дали Етельстану Армстронгу з Норфолкшира ліцензію на будівництво замку, бо імператриця Матильда просила вас про це. Здається, він був одружений з її фрейліною Ригіною де Шампер. Але, наскільки мені відомо, леді Ригіна вже овдовіла, а ліцензія на замок досі належить роду Армстронгів.
Я не боялася, що накличу батьківський гнів, відкривши лицарю, що Армстронги вже мають право на зведення замку й залишається тільки подовжити ліцензію. Зате була винагороджена вдячним поглядом синіх очей тамплієра.
Король рвучко підвівся, загортаючись у хутряну накидку.
Думаю, на сьогодні ми обговорили вже достатньо питань. Якщо у вас, сере Едгар, є щось, що ви хотіли б повідомити нам, доведеться це відкласти до наступної аудієнції.
Я бачила, як Едгар схилився в поклоні.
Мій королю, дозвольте мені піднести вам і королеві на память про цю зустріч невеличкий подарунок. Це арабські коні. Вони на подвірї замку, і якщо ви зволите підійти до вікна, то побачите їх.
Навіть не знаю, хто з покровителів тамплієра напоумив його зробити це, але більше догодити моєму батькові було просто неможливо. Король до нестями любив коней, а арабські скакуни, яких не так вже й давно почали привозити зі Сходу, цінувалися надзвичайно.
Внизу, біля стін палацу, нашим поглядам відкрилося чарівне видовище. Груми насилу втримували за вуздечки двох казково прекрасних білих коней. Подейкують, араби не продають таких іновірцям за жодні гроші. Їх можна або здобути в бою, або отримати в дар від правителів. Воістину царський подарунок!
Мій батько був несказанно задоволений. І відразу запропонував саксу:
Сьогодні в палаці вечеря на честь нашого гостя графа Рауля Вермандуа. Буду радий, якщо і ви нас відвідаєте.
З цими словами він вийшов під руку з Аделізою. Я бачила, як стюард двору поквапливо вписує імя Едгара до переліку запрошених.
До мене наблизився Гуго Бігод.
Ну й вискочка цей сакс! Такі скрізь пролізуть. Великий магістр, Бернар Клевроський і сам Сугерійчудове товариство Та ще й Стефан клопочеться.