Вона казала:
Криза Селдона минула, і за традицією, мудрою традицією, до тих, хто підтримував протилежну сторону, не буде застосовано жодних репресій ані словом, ані дією. Чимало чесних людей вірили, що мають підстави прагнути того, чого не хотів Селдон. Немає сенсу принижувати їх до такої міри, щоб вони змогли відновити самоповагу, лише засуджуючи план Селдона як такий. З іншого боку, є інший усталений і чудовий звичай: ті, хто підтримав сторону, що програла, приймають поразку охоче й без подальших дискусій. Проблема вже позаду для обох сторін назавжди.
Вона зупинилася, незворушно глянула на обличчя тих, хто зібрався, а потім повела далі:
Минула половина цього строку, члени Ради, половина з тисячолітнього проміжку між Імперіями. Це був час труднощів, але ми пройшли довгий шлях. Ми вже майже Галактична Імперія, і в нас не залишилося суттєвих зовнішніх ворогів. Якби не план Селдона, Безцарівя тривало б тридцять тисяч років. Після тридцяти тисяч років занепаду для формування нової Імперії могло забракнути сил. Лишилися б самі тільки ізольовані світи, та й ті, ймовірно, на порозі смерті. Тим, що ми маємо сьогодні, ми завдячуємо Гарі Селдону, і саме на його розум, що вже давно нас покинув, ми мусимо покладатися у всьому іншому. Віднині, члени Ради, небезпекою є ми самі, і надалі не має бути ніяких публічних сумнівів у цінності Плану. Домовмося тепер спокійно й твердо, що від жодного з вас не почують офіційно висловлених сумнівів, критики чи засудження Плану. Ми мусимо підтримувати його повністю. Він добре зарекомендував себе за ці пять століть. Це безпека людства, і в нього не можна втручатися. Чи ви погоджуєтеся?
Почулося тихе бурмотіння. Мер кинула на депутатів суворий погляд, шукаючи візуального підтвердження згоди. Вона знала кожного члена Ради і їхні можливі реакції. Нині, під враженням від перемоги, вони не матимуть заперечень. Наступного року, можливо. Проте не тепер. А проблемам наступного року вона дасть раду наступного року.
Почулося тихе бурмотіння. Мер кинула на депутатів суворий погляд, шукаючи візуального підтвердження згоди. Вона знала кожного члена Ради і їхні можливі реакції. Нині, під враженням від перемоги, вони не матимуть заперечень. Наступного року, можливо. Проте не тепер. А проблемам наступного року вона дасть раду наступного року.
Завжди, якщо не
Це контроль над думками, мере Бранно? запитав Ґолан Тревіз, крокуючи проходом і підвищуючи голос ніби для того, щоб компенсувати мовчання решти депутатів. Він не потурбувався про те, щоб зайняти своє місце, яке для нього відвели аж у задньому ряду, оскільки Тревіз був новий у Раді.
Бранно так і не підняла голови. Вона сказала:
А яка ваша думка, депутате Тревіз?
Моя думка така, що уряд не може накладати заборону на свободу слова; що всі люди а надто депутати та депутатки, яких обрали з конкретною метою, мають право обговорювати поточні політичні проблеми; що жодна політична проблема не може існувати окремо від плану Селдона.
Бранно склала руки й підняла очі. Її обличчя не виказувало жодної емоції. Вона зауважила:
Депутате Тревіз, ви ініціювали це обговорення позапланово й усупереч чинній процедурі. Однак я попросила вас висловити свої погляди й тепер дам вам відповідь. У межах плану Селдона немає жодного табу на свободу слова. Тільки сам План за самою своєю природою обмежує наші дії. Є багато способів тлумачити події ще до того, як зображення Селдона надасть остаточне рішення, але щойно це станеться, його не можна ставити під сумнів у Раді. Його не можна ставити під сумнів і наперед; до прикладу, якби хтось задумав сказати: «Хоча Гарі Селдон і мав стверджувати те й те, він помилявся».
Та все ж таки а що, як хтось щиро так думає, пані мер?
Тоді ця людина може так сказати, якщо вона приватна особа й обговорює це питання в приватній розмові.
Отже, ви маєте на увазі, що ці обмеження свободи слова, які ви пропонуєте, мають стосуватися винятково й цілковито представників влади?
Саме так. Це не є якийсь новий принцип законодавства Фундації. Його застосовували й раніше мери від усіх партій. Приватна думка нічого не значить; офіційне висловлення думки має вагу й може становити небезпеку. Ми пройшли такий шлях не для того, щоб тепер ризикувати.
Дозвольте мені зазначити, пані мер, що цей ваш принцип застосовували зрідка й нерегулярно до деяких актів Ради. Його ніколи не застосовували до чогось такого широкого й невизначеного, як план Селдона.
План Селдона найбільше потребує захисту, оскільки саме тут сумніви можуть мати найфатальніші наслідки.
А ви не замислювалися, мере Бранно Тревіз розвернувся, звертаючись тепер до рядів крісел, що їх займали члени Ради: здавалося, усі вони затамували подих, ніби чекаючи, чим закінчиться ця дуель. Ви не замислювалися над тим, члени Ради, що є всі підстави вважати, що ніякого плану Селдона не існує взагалі?
Сьогодні ми всі бачили його в роботі, відповіла мер Бранно ще тихше, тоді як Тревіз говорив дедалі голосніше й з виразнішими ораторськими нотками.
Саме тому, що ми сьогодні бачили його в роботі, депутати та депутатки, ми можемо зрозуміти, що плану Селдона в тій подобі, у якій нас учили в нього вірити, існувати не може.