Грінченко Борис читать онлайн

Сам собі пан

читать Сам собі пан
Борис Грінченко Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: « Для некурящих» Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути дим

Князь Ігор

читать Князь Ігор
Борис Грінченко І Давно се діялось, років 700 тому В усій землі нашій тоді не такі порядки були Менше людей було, менше сіл і городів Та хоч і не багато городів було, але ж усі села й землі до сих городів тягли І до якого города належали ті землі й села, той город ними володав і порядок там давав У

Панько

читать Панько
Борис Грінченко Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б у

Дзвоник

читать Дзвоник
Борис Грінченко Її звали Наталею Вона була маненька, їй було тільки сім років Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка, та ще й п'яниця П'яницею він був іздавна, але поки не був калікою та жива була жінка, то він якось там хазяйнував на своєму клаптику землі Але він, підковзнувшися, впа

Без хліба

читать Без хліба
Борис Грінченко І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був невеличкий, недавнечко народився Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв, – а все ніяк не могли збитися на хазяйство У їх тільки й було худоби, що теличка, – купили

На розпутті

читать На розпутті
Борис Грінченко І – А, нарешті й ти! – А хоч би й я! І два молоді інтелігентні парубки, привітавши такими словами один одного, додали потім, цілуючись: – Здоров, здоров, братику! Можна було бачити з їх привітання та з осяяних радощами очей, що вони були друзями Той, що приїхав, був ставний, високий

Каторжна

читать Каторжна
Борис Грінченко І Каторжна – так її всі звали – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха – Геть зперед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи її кула

Дилогія. Під тихими вербами.

читать Дилогія. Під тихими вербами.
Борис Грінченко Роман Частина перша Наступає чорна хмара, А друга синя… Народна пісня І ЧОРНА ХМАРА Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька й від Зінька, меншого брата… зараз після того, як середульшого брата Романа заслано на Сибір Погана це була історія! Розледащівши

Екзамен

читать Екзамен
Борис Грінченко Сьогодні великий день у Тополівській школі: у цей день має відбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкільної Тимто у школі ще з учора все готується І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель, і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили Ще вчора маненька хатка

Дилогія. Серед темної ночі

читать Дилогія. Серед темної ночі
Борис Грінченко СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ Роман Частина перша ЧУЖЕНИЦЯ І У хаті в Пилипа Сиваша за столом сиділа бесіда: брат Охрім із жінкою, сват Манойло з свахою Килиною, кум Терешко Тонконоженко, сусіда Струк із своєю сердитою Стручихою, дядько – старий Корній Грабенко та своя сім'я Не того Пилип бесіду

Пан Коцький

читать Пан Коцький
Борис Грінченко Через що в мене до всіх живих тварин на світі таке почування, як до чогось рідного? Через що думка про їх збуджує в мене милосердність, терпимість і любов? Через що я лічу всіх тварин до своєї сім’ї так само, як і всіх людей? Через що тварина зостається мені другом, братом, товаришем

Сонячний промінь

читать Сонячний промінь
Борис Грінченко І Сонце стояло насеред неба і пекло добре, – як тільки може воно пекти в наших степах на межі між весною й літом Навкруги не було ні деревця – рівний голий степ Ще не покошена трава степова та буйні жита та пшениці блищали ясними кольорами під золотим сонячним дощем, брали очі Але то

Хатка в балці

читать Хатка в балці
« Хатка в балці» Бориса Грінченка – оповідання, в якому автор майстерно поєднує описи природи з психологічним станом людини. Перу автора належать й інші твори, зокрема, « Батько та дочка», « На розпутті», дилогія « Серед темної ночі», « Під тихими вербами»,