Винничук Юрій Павлович читать онлайн

Юрій ВИННИЧУКПовість« Коли я прибув у це місто, першого живою душею, яку я зустрів, був щур». Так почав свою розповідь Марко Пекельний, повернувшись із останньої мандрівки Щоразу, переживши карколомні пригоди, цей на виг

П’ятта… п’ята сходинка… нарешті… Голова гуде… А той собі спить, наковтався пігулок і спить Жінка похитала головою… Не додумався відключити дзвінок — зараз почуєш музику Вона рушила було від вікна в надії знайти,

Юрій ВИННИЧУК Оповідання Прокидаючись вранці у Винниках, ви не почуєте ані пронизливого скавуління трамваю, ані гуркоту авт Натомість ваші напівсонні вуха лоскотатимуть грайливий щебіт пташок, дзижчання бджіл і ліниве сокотіння курей І так щоранку А вночі ви засинаєте під організоване кумкання жаб і

Юрій Винничук (нар 1952 р.) — відомий український письменник, поет, драматург, літературний діяч Живе і працює у Львові У видавництві « Фоліо» 2012 року вийшов друком його роман російською « Весенние игры в осенних садах» Події у новому романі Юрія

Юрій Винничук — один із найвідоміших українських прозаїків Його книги викликають сплеск читацьких емоцій і стають бестселерами За романом « Діви ночі» знято фільм Роман « Мальва Ланда» став « Книжкою року'2003», а роман « Весняні ігри в осінніх садах» 2005

« Діви ночі» — один з найвідоміших бестселерів української літератури За визначенням критиків — це перша українська кримінальна повість, написана за всіма законами жанру Світ повій і кримінальних злочинців, партійних босів і збоченців — все це знайдете

« FEST ПРОЗА» — це нова серія найцікавіших творів як українських, так і зарубіжних авторів Це проза, яка вже викликала значний резонанс, і проза, ще не відома широкому колу читачів Новий роман Юрія Винничука, уривки якого публікувалися в журналі « Сучасні

Юрій ВИННИЧУК Оповідання — Дозвольте… Хіба не видно, що ви заважаєте? Невже ще треба пояснювати? Я слухняно відступаю під стіну, даю місце тим, що прибирають Ні, мені не треба пояснювати Хай вони роблять те, що роблять, а я їм не заважатиму Їх багато, вони дуже пильні, не обминуть порошинки, віники,

События романа Юрия Винничука « Аптекарь» происходят в 1646–1648 годах сначала в Венецианской республике, а потом – во Львове Богатый, многообразный исторический фон умело использован для увлекательной игры в «действительноенедействительное», в которой

Роман «Сестри крові» безпосередньо пов’язаний з романом «Аптекар», і в ньому діють ті самі герої, хоча з’являються і нові. Та якщо в «Аптекарі» головним героєм був Лукаш Гулевич, то тут це Юліана. Бажаючи навчатися медицини в Падуанському університеті, куди дівчат не приймали, вона перевдягнулася з

Ще якби хтось тої осені сказав, що не нині, то завтра козаки пива наварять на Правобережжі, йому б ніхто не повірив. Тиша, що постала довкола, мало кому навіювала передчуття громів, бо Січ мовчала, заціпивши зуби, мовчали турки з татарами, мовчали й ляхи, тільки небо осіннє час од часу хрипло кашлял

«І коли вона пригорнула його й поцілувала, то враз та машкара з нього спала, і перед нею з’явився королевич небаченої вроди». Було собі місто Люботин, і була в ньому жінка на прізвисько Чорна Манька, а про неї — пісенька не така вже розумна, бо склав її один з тих вуличних піїтів, чиї безсмертні тво

Він з’явився обідньої пори в невеличкому містечкові, де всі мешканці добре зналися між собою, і тому з’ява цього чужинця викликала неабияку цікавість, тим більше що на вигляд він був дуже дивакуватий: уявіть собі довготелесого чолов’ягу в старому капелюсі з широкими крисами, в сірому приношеному пал

Вітер війнув сильніше, і плесо вкрилося ряботинням. Десь зникли холодні вітражі дерев, неба, за мить вони знову з’являються. В куделі хмар, у кронах верб миготіли рибки, пуголовки. Ось і моє відображення у воді. Який в мене драглистий вигляд! По щоках пливуть окуляри, я намагаюся їх зупинити, проте

Намалювала Наталя КОХАЛЬ Було собі одне Поросятко, яке полюбляло мандрувати. Не знаю, чого йому не сиділося на місці, а от не сиділося, і край. Покинуло свій хлівчик і своє коритце та й подалося в мандри. І зайшло до королівського замку. Спочатку на нього ніхто уваги не звернув — мало які тут порос

Стара Беатріче натягає ковдру на очі й теплим подихом зігріває себе. Стара Беатріче намагається заснути і сном втамувати голод. Вона також думає про річку, береги якої вкриті зеленими лозами, а на лозах птахи і мушки барвисті, Беатріче пливе в голубому човні, пливе течією ріки і радіє ранковому сонц