Бовкун
Григір Тютюнник Сімдесят років прожив Свирид Хорошун і ні разу в житті не стояв на базарі в ряду, щоб уторгувать свіжу копійку. Купувати доводилося: у неп —коня, у
Вогник далеко в степу
Григір Тютюнник Нас прийняли до училища разом: трьох Василів — Василя Силку, Василя Обору, Василя Кібкала — і мене Менето звати Павлом, а прозивають Павлентієм Ну, та я, правда, сам і винен. Василів узяли з першого ж дня,
Водоворот
Село Трояновка гнездится в долине. На север от него — Беева гора, поросшая лесом, яры и овраги, на юг — в дымчатом мареве равнина, по которой вьется полтавский шлях. Далеко на горизонте маячат хутора, как зеленые островки в синем море. Через село течет речка со странным, должно быть татарским, назва
Громовик
Над річкою і лісом засинювалось небо: здалекупредалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крильми то тут, то там по лісових болітцях. І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості
Вир
Роман Григорія Тютюнника "Bиp" посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила