Корнелия Функе - Володар драконів стр 8.

Шрифт
Фон

— Ох, та що ж це в біса таке! — простогнала Сірчана шкурка, вчепившись у гребінь до болю у волохатих пальцях. Лунг здіймався все вище у нічне небо. Холодний вітер свистів у гострих вухах маленької кобольдихи.

— Ні, я ніколи до цього не звикну, — бурмотіла вона. — Хіба що в мене самої врешті-решт пір’я виросте, — вона боязко глянула вниз і прошепотіла:

— Жоден, уявляєте? Жоден із них навіть шию не висунув із печери, щоб з нами попрощатися. Вони, напевно, вилізуть звідти, тільки коли вода сягне їм до підборіддя. Гей, Лунгу! — гукнула вона до дракона. — Я знаю там попереду, за пагорбами, гарненьке місце. Може, залишимося краще там?

Але Лунг не відповів. І ось вже поміж ним і долиною, де він народився, повстали чорні пагорби.

— Маслюк-боровик! — прошепотіла Сірчана шкурка. — Якщо ми терміново щось таке не знайдемо, вони нас точно зловлять і засадять у зоопарк.

— Зоопарк? А що це таке? — запитав Лунг, підводячи морду з води.

Годину тому він приземлився у великому місті, у найтемнішому закутку, який вони зуміли відшукати, подалі від вулиць, що навіть зараз, уночі, були повні світла і галасу. Відтоді вони перепливали від одного брудного каналу до іншого, намагаючись знайти собі притулок на день. Але, хай хоч як напружувала Сірчана шкурка свої котячі очі і гострий нюх, проте ніде не було видно притулку, достатньо великого, щоб заховати дракона, і де б не пахло людьми. Ними пропахло достоту все, навіть вода в каналі і сміття, що плавало у цій темній рідині.

— Що таке зоопарк? Я тобі якось іншим разом поясню, — пробурчала Сірчана шкурка. — Утім, найімовірніше, що вони просто зроблять із нас опудала. Хай йому біс, мені доведеться годинами змивати цей бруд із твоєї луски.

Як срібляста змія, ковзав Лунг брудним каналом, під мостами, повз сірі стіни. Сірчана шкурка все поглядала з тривогою на небо, але зрадницьке сонце поки що не визирало.

— Сюди! — раптом мовила вона пошепки, вказуючи на високий будинок, об чию суцільну, без єдиного вікна, цегляну стіну билась вода каналу. — Бачиш оцей люк? Ти в нього, мабуть, пролізеш, якщо постараєшся. Пливи туди, мені треба усе це обнюхати.

Дракон обережно підплив до стіни. Просто над водою розташовувався великий вантажний люк. Напівзогнилі дерев’яні двері, які його колись давно прикривали, висіли на одній петлі. Сірчана шкурка спритно зістрибнула зі спини Лунга, вчепилася за виступ стіни і просунула голову в отвір, принюхуючись.

— Схоже, все гаразд, — прошепотіла вона. — Людей тут не було вже багато років. Нічого, крім мишачого посліду і павуків. Ходімо.

І вона миттю зникла в темряві. Лунг виліз із води, обтрусився і протиснув своє лускате тіло в люк. Він з цікавістю оглядався в людській споруді. Йому ніколи ще не доводилося бачити таку будівлю зсередини. Вона йому, чесно кажучи, не сподобалась. Уздовж відвологлих стін громадилися великі дерев’яні ящики і підгнилі картонні коробки. Сірчана шкурка з цікавістю обнюхала їх, але нічим їстівним тут не пахло.

Лунг втомлено опустився на долівку біля люка і визирнув назовні. Він ніколи ще не літав так далеко. Крила у нього боліли, а місто було сповнене тривожних звуків та запахів. Дракон гірко зітхнув.

— Ну, що таке? — Сірчана шкурка влаштувалася між його лапами. — І це хто у нас тут сумує за домівкою? — вона розкрила рюкзак, витягла жменю грибів і сунула йому під ніс:

— Ось, понюхай, щоб заглушити цей сморід. Він би точно сподобався нашому другові Щуру. Але ми з тобою постараємося забратися звідси якнайшвидше, — вона лагідно погладила Лунга по брудній лусці:

— Поспи поки. Я теж ненадовго приляжу, а потім вже піду розшукувати кузена Щура.

Лунг кивнув. Очі у нього злипалися. Він чув, як Сірчана шкурка тихенько наспівує собі під ніс, і йому здавалося, що він знову у себе в печері. Його втомлені м’язи розслабилися, сон уже простягнув до нього свої м’які руки — і раптом Сірчана шкурка схопилася.

— Там щось є, — шепнула вона. Лунг підвів голову і роззирнувся:

— Де?

— За ящиками, — одними губами сказала Сірчана шкурка. — Зачекай тут.

Вона тихенько підійшла до штабеля ящиків, що здіймався до самісінької стелі. Лунг нашорошив вуха. Тепер він також чув шурхіт і човгання ніг. Дракон підвівся.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Похожие книги

Технарь
13.2К 155