Ілона Волинська та Кирило КощеєвІрка Хортиця приймає виклик
У наддніпрянських губерніях з давніх-давен збереглися сказання про природних та навчених відьом та відьмаків, які володіють здібністю до перевтілень, нічних полетів, здатністю морочити, відводити очі, а також страшним даром володарювання над самою природою
За наслідки застосування вжитих у тексті заклять автори відповідальності не несуть
Чаклунство за наймом
Ірці Хортиці не дуже хотілось найматися чаклувати, розшукуючи для бізнесмена Іващенка зниклого компаньйона та гроші. Але не так уже й легко відмовити людині, яку вона сама колись ледь не зжила зі світу. Та й Тетянка з Богданом кричать, що заробити перші власні грошіце круто!
Якби ж то бізнесмен знав, що старовинні карти розкриють усі секрети його підлеглих, що зграя розлютованих вовкулак розжене компютерний відділок, а в корпорації все піде шкереберть, причому в буквальному сенсі слова, він навряд чи зрадів би Ірчиній згоді!
А якби Тетянка могла знати наперед, що її свідомість буде інстальовано в память компютера, то вона не стала б умовляти Ірку.
Та й Богдан волів би не схрещувати в бою дворучний лицарський меч із ламким на вигляд, але смертоносним веретеном
Ну а самій Ірці доведеться глянути в налиті червоним вогнем примружені очі «Хазяїна» й дізнатися, що Хортицяце не просто прізвище, Хортицяце доля
Розділ 1Базарні бабки та тітки
Ох і нахабна ж у вас сімейкащо ти, що твоя бабця!
Ірка звела очі. Призначена для покупців роблена посмішка немовби примерзла до її губ.
Усі за місце платять, а ви, виходить, найхитріші? височезна широкоплеча тітка із осудом похитала головою.
Ірка зацьковано роззирнулася. З базарних рядів на них поглядали: покупцітрохи налякано, проте зацікавлено, торговкиіз неприхованою зловтіхою. Чекати на допомогу не було звідки.
Ірка відчула, як її посмішка обертається на гримасу, жалібну й водночас улесливу.
Тітонько пробелькотіла Ірка.
Ви погляньте на неї! Теж мені племінниця знайшлася! жінка вперла руки в боки. Я тобі не тітонька! відрізала вона. Я тут поважна особа!
Обличчя в неї й справді стало дуже поважним, як і вся її постать.
Усі людияк люди, вона махнула в бік ринкових прилавків. Товар привіз, за місце заплатив, і торгуй собі! А цідві розумниці! Скраєчку примостилися, тишком-нишком
Вона тицьнула носком розтоптаної кросівки в Ірчин розкладний столик. Купка синіх баклажанів покотилася в різні боки, ледь не розчавивши пакетики з домашніми яйцями. Ірка мимохіть затамувала подих. Але той, що був найближче, ледве торкнувся закрученим хвостиком пакета з яйцями й застиг на місці.
Чому ви не платите за місце?! гаркнула тітка.
Вони ціни збивають! долинуло з рядів. А чом би й ні, коли безкоштовно стоять!
Зраночку поторгують і втекли, а ми цілісінький день на спеці паримося! враз підтакнули з іншого боку.
Дослухаючись до «голосу народу», тітка ствердно закивала.
Чула, що люди кажуть? Її товстий палець із коротко, майже до мяса зрізаним нігтем тицьнувся Ірці під самісінький ніс. Ви що, якісь особливі? Для вас правил не існує? Я твою бабцю вчора попереджала?
Про що? здивовано пробелькотіла Ірка.
Та не прикидайся дурепою, загрозливо звела товсті брови тітка. Ясно було сказано: ще раз спробуєте без оплати примоститисянарікайте на себе, і раптом у тітчиних очах промайнуло розуміння. Ага, мабуть, тому й дівчисько замість себе відправила, розуміння в її очах залишилося, але співчуття не було жодного. Вона тільки знизала широкими, немов у вантажника, плечима і
Що ви робите?!! відчайдушно закричала Ірка.
Те, що треба, незворушно відповіла тітка. І штовхнула Ірчин столик ногою.
Голосно, наче мячі, стукаючи об асфальт, кабачки й баклажани посипалися вниз. Хлоп-хлоп! перестиглі помідори перетворилися на червоні коржі. Ірка спробувала врятувати бодай пакети з яйцями, але сильна тітчина рука схопила її за запясток. Пакети звисли зі столика Пролунало дружне «хруп!». І з прозорого целофану на асфальт потекло жовто-біле місиво, серед якого гордо лежало одне-єдине, дивом уціліле яйце.
От тобі й на! сказала тітка, розглядаючи плоди своєї праці. У її голосі вчувався легкий жальадже стільки гарних продуктів зіпсованоі задоволення від добре виконаної роботи. Вона обтрусила бризки яєчного білка зі своїх розтягнутих тренувальних штанів і наказала Ірці:А тепер давай ноги в руки і геть звідси, доки ціла.
Широким кроком тітка рушила поміж базарних рядів. На якусь мить вона зупинилась і кинула через плече:
І щоб ані тебе, ані твоєї бабці я на ринку більше не бачила, зрозуміло?
Оце правильно! долинули задоволені голоси з базарних рядів.
Іще й мало! прошамкотіла бабуська, яка продавала горох. Провчити таких треба! По шиї дівці надавати, та й бабці її, відьмі старій! А потім ще й
Вона хотіла й далі пащекувати, але цієї миті чорнява дівчинка підвела очі від попсованого товару. Бабуська раптом осіклася, немовби їй з розмаху увігнали в рота кляп. Незважаючи на яскраве проміння вранішнього серпневого сонця, на обличчя дівчинки лягла глибока тінь, а в очах, темних, немов грозова ніч, затанцювали зелені болотяні вогники. Дівча похмуро зиркнуло на бабуську, і та відчула, як її скувало крижаним холодом. Потім Ірка спрямувала погляд туди, де над юрбою височіли широкі плечі, коротка шия й кругла, наче мячик, голова базарної наглядачки. Бабуська раптом зрозуміла, що зараз під розлюченим поглядом дівчинки ця стрижена голова просто розлетиться, немов перестиглий кавун
Швидко, як кидають клинок, дівча спрямувало погляд собі під ноги. Останнє вціліле яйце враз побільшало й із різким тріском луснуло, вибухом викинувши назовні всі свої нутрощі. Липкий жовток заліпив Ірці очі.
Під дружний регіт торговок Ірка витерла злиплі вії, взяла на плече складаний столик і попленталася геть із базару.
Ні, ну ти бачила? Яйце прямісінько в пикубабах! аж заходячись сміхом, весела молодичка підштовхнула ліктем сусідку-бабуську.
Бачила! скутими від жаху губами прошепотіла бабуська й часто-часто захрестилася, поглядаючи вслід дівчинці.
Розділ 2Джип у гостібудуть гроші
Зігнувшись під вагою розкладного столика, Ірка повільно простувала від гамірного проспекту вниз по доріжці, до свого будинку, що розташовувався на самісінькому дні старої міської балки. Сонце нещадно припікало, майка прилипала до мокрої від поту спини, а залишки яйця навколо очей злиплися сухою кіркою. Повз неї проїхав величезний чорний джип, тихо зашурхотівши шинами. Відійшовши до паркану, Ірка провела його заздрісним поглядом: там, усередині, мабуть, стоїть кондиціонер, водію затишно й прохолодно. І взагалі: його машина везе, не те що Іркаспочатку пішки з балки нагору, товар і столик на власному горбу, а тепер ось ще й назад, по такій спеці. Щоправда, вже з одним тільки столиком, без товару. І без грошей. Ох і галасуватиме ж бабця! І хоч сама винна, все одно буде звинувачувати в усьому Ірку! Дівча важко зітхнуло, перекинуло столик на інше плече й закрокувало далі.
На перехресті двох вуличок Ірка знову побачила темний джип. Повільно, немовби щось вишукуючи, машина котилася вздовж похилених парканів. Ірка мимохіть здивувалася: цікаво, що треба власнику цього розкішного авто тут, серед бідних хатинок балки? І враз забула про чорний джип, бо бита камяниста стежка круто пішла вниз, повернула й вивела Ірку прямо до хвіртки її власного подвіря. А біля хвіртки, по-бойовому вперши руки в боки, стояла її рідна бабця.
Ну, то й що? поцікавилась бабця, подарувавши онуці недобрий погляд.
Ну й нічого! так само недобре відказала Ірка й скинула з плеча столик, що вже був їй остогид. Тебе ж попереджали, що більше не дозволять безкоштовно торгувати на базарі! А ти що? Мене відправила? Ірка відчула, що починає по-справжньому злитися: на наглядачку, на базарних торговок, а передусімна бабцю, яка так холоднокровно підставила власну внучку!