Тесс Герритсен - Клуб «Мефісто» стр 4.

 Артеріальна,  зауважила Ріццолі.

Докторка Айлс могла тільки мовчки кивнути, простежуючи поглядом за арками потоків, читаючи моторошну історію, написану червоним на цих стінах. Коли вона вчилася на четвертому курсі й проходила практику в приймальному відділенні, якось бачила, як жертва вогнепального поранення стікала кровю на столі. Тиск у пацієнта падав, тож хірург-резидент з відчаю вдався до термінової лапаротомії, сподіваючись узяти під контроль внутрішню кровотечу. Він розрізав живіт і вивільнив фонтан артеріальної крові з розірваної аорти, який залив обличчя й халати лікарів. У ті останні божевільні секунди, поки вони працювали відсмоктувачами й пхали до рани стерильні серветки, Мора не могла відвести очей від крові, її діамантового сяйва, мясного запаху. Вона опустила руку у відкритий живіт, за ретрактором, і тепло, що негайно просочило рукав її халата, здавалося втішним, мов тепла ванна. Того дня в операційній Мора побачила, який бентежний потік може створити навіть слабкий артеріальний тиск.

І тепер саме кров на стінах цієї спальні привернула її увагу, розкриваючи історію останніх секунд життя жертви. Коли було зроблено перший розріз, серце її ще билося, ще створювало кровяний тиск: перша автоматна черга крові лишила високий арковий слід над ліжком. Кілька сильних ударів, і арка почала слабшати. Тіло намагалося компенсувати падіння тиску, звужуючи артерії, прискорюючи пульс. Та з кожним ударом серця воно порожніло, прискорюючи власну загибель. Коли тиск нарешті зовсім упав і серце зупинилося, фонтана крові більше не було, лише слабка цівка, останні краплі. Саме такий запис смерті Мора побачила на стінах і ліжку.

Тоді її погляд зупинився на тому, що вона майже пропустила за цими потоками. На тому, від чого за спиною аж сипнуло холодом. На стіні кровю було намальовано три перевернуті хрести. А під нимизагадкові символи:

 Що це означає?  тихо запитала Мора.

 Не маємо уявлення. Намагаємося зрозуміти.

Мора не могла відвести очей від напису. Вона зглитнула.

 З чим ми в біса маємо справу?

 Зачекайте, ви ще не все бачили.  Джейн обійшла ліжко й показала на підлогу з іншого боку.  Жертва тут. Принаймні більша її частина.

Тільки по той бік ліжка Мора побачила жінку, яка лежала на спині, оголена. Знекровлення надало шкірі алебастрового відтінку, і докторка Айлс раптом пригадала Британський музей, де виставлялися десятки уламків римських скульптур. Плин століть розтріскав мармур, відбив голови, відламав руки, лишаючи самі анонімні тулуби. Ось що вона побачила, дивлячись на тіло. Розбиту Венеру. Без голови.

 Здається, він убив її там, на ліжку,  сказала Джейн.  Це пояснює бризки на цій конкретній стіні та кров на матраці. Далі перетягнув її на підлогу, може, потребував твердої поверхні, щоб закінчити.

Джейн набрала повітря й відвернулася, наче раптом дійшла до межі й більше не могла дивитися на тіло.

 Ви сказали, що перший патруль приїхав за десять хвилин після дзвінка на 911,  уточнила Мора.

 Саме так.

 Те, що тут відбулося,  ампутації, відрізання головипотребувало більше за десять хвилин.

 Ми це розуміємо. Навряд чи телефонувала жертва.

Рипнула під кроками підлога, обидві жінки озирнулися й побачили у дверях Баррі Фроста, який зовсім не хотів заходити.

 Приїхали криміналісти,  повідомив він.

 Нехай заходять.  Джейн трохи помовчала.  Вигляд у тебе не дуже.

 Гадаю, я ще молодець. Зважаючи на все.

 Як там Кассовіц? Вже поблювала? Нам тут не завадить допомога.

Фрост похитав головою.

 Досі в машині сидить. Не думаю, що її шлунок до цього готовий. Піду по криміналістів.

 Заради Бога, скажи їй, хай яйця відростить!  гукнула Ріццолі навздогін, коли він вийшов.  Ненавиджу, коли жінки мене підставляють. Псують репутацію нам усім.

Докторка Айлс знову подивилася на тіло на підлозі.

 Ви знайшли

 Решту?  закінчила за неї Джейн.  Так. Ліву кисть ви бачили. Права рука лежить у ванні. А тепер, гадаю, час показати вам кухню.

 Що там?

 Нові несподіванки.

Джейн рушила через кімнату до коридору.

Мора розвернулася до неї й краєм ока побачила себе в дзеркалі спальні. Відображення дивилося на неї втомленими очима, чорне волосся злиплося від розталого снігу. Але не власне обличчя змусило її заціпеніти.

 Джейн,  прошепотіла вона.  Погляньте сюди.

 Куди?

 У дзеркало. Ті символи.  Мора розвернулася й вдивилась у символи на стіні.  Бачите? Це дзеркальне зображення! Це не символи, а літери, які треба читати в дзеркалі.

Джейн подивилася на стіну, тоді на дзеркало.

 То це слово?

 Так. Тут написано Peccavi.

Детектив похитала головою.

 Навіть так це мені нічого не каже.

 Це латина, Джейн.

 І як перекладається?

 На мені гріх.

На мить жінки витріщились одна на одну. Тоді Джейн раптом реготнула:

 Оце так неймовірна заява. Думаєте, молитви до Діви Марії вистачить, щоб стерти цей конкретний гріх?

 Можливо, слово стосується не вбивці. Можливо, йдеться про жертву.  Вона подивилася на Джейн.  На мені гріх.

 Покарання,  припустила Ріццолі.  Помста.

 Це ймовірний мотив. Вона чимось розлютила вбивцю. Згрішила проти нього. Цейого розплата.

Джейн глибоко вдихнула.

 Ходімо до кухні.

Вона повела Мору коридором. Біля дверей зупинилась і глянула на неї, закляклу на порозі й надто ошелешену побаченим, щоб вимовити хоча б слово.

На вкритій кахлями підлозі було намальоване велике коло, нібито червоною крейдою. По колу на певній відстані розпливлися пять калюж чорного воску, який розтав і вже застигнув. «Свічки»,  подумала Мора. У центрі кола лежала відрізана жіноча головатак, щоб очі дивилися просто на них.

Коло. Пять чорних свічок. Це ритуальне приношення.

 І тепер я мушу їхати додому, до своєї донечки,  промовила Джейн.  Зранку ми всядемося навколо ялинки, розгортатимемо подарунки й прикидатимемося, що у світі панує мир. Але я думатиму про цю штуку яка витріщається на мене зараз. Веселого, бляха, Різдва.

Докторка Айлс зглитнула.

 Відомо, хто вона?

 Ну, я не тягнула сюди друзів та сусідів для точного впізнання. Гей, ви знаєте цю голову на підлозі кухні? Але, судячи з фото на водійському посвідченні, можна сказати, що це Лорі-Енн Такер. Двадцять вісім років. Каштанове волосся, карі очі.  Детектив різко засміялася.  Складіть докупи всі частини тіла, десь це й отримаєте.

 Що ми про неї знаємо?

 У сумочці знайшли корінець від чека. Вона працює в Музеї природничих наук. Ким самепоки не знаємо, але якщо судити з будинку та меблів  Джейн зиркнула на їдальню.  Заробляє вона небагато.

Почулися голоси та кроки, до будинку ввійшли криміналісти. Джейн негайно випросталася, щоб зустріти їх із подобою звичної для неї самовпевненості. Усім відома незламна детектив Ріццолі.

 Привіт, народе,  сказала вона, коли до кухні обережно ступили Фрост та двоє криміналістів.  У нас тут весело.

 Господи Ісусе,  пробелькотів один з криміналістів.  А де решта жертви?

 У кількох кімнатах. Гадаю, вам краще почати з

Вона замовкла, різко напружилася.

Дзвонив телефон на кухонному столі.

Фрост стояв найближче.

 Що скажеш?  запитав він, дивлячись на Ріццолі.

 Відповідай.

Її напарник боязко взяв слухавку затягнутою в рукавичку рукою.

 Алло? Алло?  І знову поклав.  Дали відбій.

 Як визначився номер?

Фрост натиснув кнопку історії дзвінків.

 Бостонський.

Джейн узяла свій мобільний, подивилася на дисплей.

 Я спробую перетелефонувати,  сказала вона, набираючи номер. Послухала сигнали.  Не відповідає.

 Я перевірю, чи з нього телефонували сюди раніше,  сказав Фрост. Проглянув історію, кожен вхідний та вихідний дзвінок.  Так, ось дзвінок на 911. Десять хвилин на першу.

 Наш убивця проголосив про завершення роботи.

 Є ще дзвінок, перед цим. Кембриджський номер.  Він підвів очі.  Пять хвилин на першу.

 То наш убивця телефонував звідси двічі?

 Якщо це був убивця.

Джейн пильно подивилася на телефон.