Подзвонивши у вівторок, Рамон їх ошелешив: його колишня дружина Ейша пробудилася до життя в своєму Чарльстоні й зацікавилася позовом. Марк майже не сумнівався, що Рамонові, ймовірно, напідпитку, забажалося справити на неї враження, і він розпатякав про те, що найняв столичних адвокатів, які вчинять позов про грубу недбалість. Марк був упевнений, що це ніяк не вплине на справу.
Але він помилявся. У середу йому зателефонував юрист із Чарльстона, такий собі пан Моссберґ. Оскільки дзвонили з невідомого номера, Марк, як завжди, вагавсявідповідати чи ні. Після пяти дзвінків він прийняв виклик.
Я захищаю інтереси Ейші Тейпер,почав Моссберґ, і, як я розумію, ви захищаєте інтереси її колишнього чоловіка. Правильно?
Усе правильно. Рамон Тейпер є нашим клієнтом.
Отже, ви не маєте права позиватися без неї. Бо, зрештою, саме вона мати тієї дитини.
Його тон був ворожим і агресивним.
Дякую, Рамоне, пустив гадючку. Відшматував кусень нашого гонорару. Не доставало нам у попутники ще одного бойового адвоката.
Так, я розумію,відповів Марк, нагально пробиваючи Моссберґа через інтернет.
Моя клієнтка каже, що у вашого клієнта є всі медичні записи. Це правда?
У мене є ці записи,промовив Марк. «Едвін Моссберґ. Чарльстонська фірма з шести компаньйонів, що спеціалізується на справах про особисту шкоду. Пятдесят пять років». Отже, двадцять років на передовій і набагато досвідченіший за будь-кого з АПЛ. Огрядний, з відвислими щоками, пишною сивою шевелюрою, у дорогому костюмі з краваткою. Найгучніша перемогавідсуджені одинадцять мільйонів у справі проти лікарні міста Атланта. І купа менших, але не менш вражаючих угод.
Можете надіслати мені копії?вимогливо запитав Моссберґ.
Звісно, без проблем.
Отож, розкажіть мені, пане Апшо, що вже зроблено в цій справі?
Уже в тисячний раз Марк потер перенісся, питаючи сам себе, якого біса він це робить. Зціпивши зуби, він відповів:
Ну, наразі медичні записи оцінюються нашим експертом. Звіт має бути за кілька днів.
Ким саме?насідав Моссберґ так, немов знав кожного експерта в цій галузі.
Про нього поговоримо пізніше,сказав Марк, намацавши точку опори. Двобій гівнюків.
Я був би радий побачити звіт, щойно ви його отримаєте. Абияких експертів хоч греблю гати, а мені пощастило мати знайомство з найкращим. Він живе в Гілтон-Гед. Я кілька разів співпрацював із ним, з грандіозним успіхом, маю додати.
Ох, та додавай скільки влізезалюбки послухаю про всі твої феноменальні успіхи.
Чудово,сказав Марк.Скиньте мені ваш договір і будемо співпрацювати.
Гаразд. І ще одне, пане Апшо. Ніякого позову в обхід моєї клієнтки, це зрозуміло? Ейша дуже довго страждала через той випадок, і я рішуче налаштований отримати все до останнього шеляга з компенсації, яку їй буде призначено.
Тож: вперед, Супермен!
Як і я, пане Моссберґ,відповів Марк.Усього доброго. Він розєднався і ледве втримався, щоб не жбурнути телефон за вікно.
ТОДД І ЗОЛА СПОКІЙНО сприйняли новину. Марк зустрівся з ними під час швидкого сніданку в ресторані навпроти будинку Окружного суду, де Тодд щойно, вперше за історію їхньої фірми, підписав два договори у справі про КСС за одну сесію суду. Маючи в кишені свіженькі сімсот доларів готівкою, він наполіг, що заплатить за сніданок, а на решту дня запланував відпочинок. Хоча ніхто з них у цьому не зізнався б, їх пянила думка про великі дурні гроші за справу Рамона. Окрім того, це значно полегшить їм життя. Нащо тинятися судами й лікарнями, якщо добрий куш сам пливе в руки? Вони все менше працювали й менше проводили час разом. Між ними не спалахувало жодних суперечок, просто їм було необхідно трохи особистого простору.
Найбагатші можливості відкривалися при штурмі Окружного суду зрання. Зазвичай Марк і Тодд приходили туди о девятій і починали свою повсякденну діяльність. Бували дні, коли їм щастило, але здебільшогоні. Після кількох тижнів такої гри обидва зрозуміли, що надовго їх не вистачить. Важко було зрозуміти, чому Даррелл Кромлі, Престон Клайн та інші їм подібні швендяють усе життя по коридорах, ладні будь-якої миті накинутись на довірливих людей. Можливо, в них немає іншого вибору, і ця роботаєдине, на що вони здатні. А може, їм легше працюється, бо вони не бояться бути спійманими через відсутність ліцензії. Зола припинила полювати в амбулаторіях, хоча ще не повідомила про це компаньйонів. Вона змінила, удосконалила й відшліфувала свій підхід до потенційних клієнтів дванадцятьма різними способами, але так і не заманила в пастку жодного пристойного. І вона втомилася від спроб. Крім того, це так підступно. Щоразу, перед тим, як накинутися на чергову бідну покалічену людину, вона почувалася хижаком. За відсутності хлопців вона гаяла час у залах федерального суду, спостерігаючи за справжніми судовими й апеляційними змаганнями. Вони викликали в неї захват і водночас трохи пригнічували. Ще кілька років тому вона почала навчатися в юридичній школі, мріючи стати справжнім юристом. А тепер вона могла лише спостерігати за ними й за тим, що відбувається.
Той Моссберґ відхопить пів гонорару?спитала вона за сніданком.
Я не знаю,відповів Марк.Як і переважно все, із чим ми стикаємося в нашій практиці, це щось новеньке. Певно, він розділить гонорар із Джеффрі Корбетом.
Корбет ще не підписався,додав Тодд.
Ні, але ми побачимося з ним девятнадцятого.
Ми?спитав Тодд.
Так. Я хочу, щоб ти пішов зі мною і робив нотатки.
Отже, ти будеш юристом, а я твоїм секретарем?
Молодшим компаньйоном.
Оце так! Дяка. А що як Корбет відмовиться?
Через два дні після того в нас призначено зустріч із Саллі Перлманом, другим кращим юристом у місті у справах про медичну недбалість. Якщо не вийде з Корбетом, підемо до Перлмана. Якщо вийде, скасуємо зустріч із Перлманом.
Ти кажеш так, наче знаєш, що робиш,зауважила Зола.
Поняття зеленого не маю, але потроху навчився добре хитрувати.
Он як,протяг Тодд і запитав:А як ти будеш хитрувати, якщо хтось у фірмі Корбета чи Моссберґа копне трохи глибше й зясує, що в нас немає права на практику ані в окрузі Колумбія, ані десь іще, якщо вже на те пішло? Оце мені й не подобається в цій витівці. Ми у відносній безпеці в кримінальних судах, бо там на нас ніхто не звертає уваги, а нашим клієнтам до одного місця справжні ми чи ні. Але тут зовсім інше. Це значний судовий процес, де кожна дрібниця буде ретельно розглядатися купою спостережливих людей.
Погоджуюсь,долучилась Зола.У мене є ідея. Хоча, звісно, я не впевнена, чи щось із цього вийде, тому що, слухайте, ми взагалі ні в чому не впевнені, так? Бо ми із Фоґґі-Боттому. Але, скажімо, одного чудового дня складеться угода на два мільйони, що максимум для Віргінії. І адвокати візьмуть собі третину.
Марк підняв руку:
Пробач, що перебиваю, але, імовірно, це буде сорок відсотків. Я знайшов прецеденти, де суд затверджував сорок відсотків, бо через складність справи задіяно багато юристів. Бюся об заклад, і Корбет, і Моссберґ запросять сорок відсотків. У Рамона не залишиться вибору.
Чудово,сказала вона.Хай буде сорок відсотків. Корбет і Моссберґ поділять нарівно, тобто по чотириста тисяч на кожну контору. Ми беремо половину від Колберттової частки, тобто двісті тисяч наші. І ось моя божевільна ідея: а що як запропонувати Колбертту викупити наш інтерес просто зараз, заздалегідь, і ми втечемо раніше, ніж хтось нами зацікавиться і почне під нас копати.
За скільки?спитав Марк.
За половину. Надамо половинну знижку й ухилимося від справи, маючи сотню тисяч у кишені,вона ляснула пальцями.Ось так. Зразу ж отримаємо наші гроші, не будемо марудитися із справою та хвилюватися, що нас спіймають.
Блискуче!вигукнув Тодд.Мені це подобається. А можна продавати інтерес у судових позовах?
Я уважно розглянула це питання і не знайшла жодних етичних заборон,відповіла вона.
Непоганий план,погодився Марк.Можемо обговорити це з Корбетом.
МОРГАНА НЕШ ІЗ «НАУ-ЕССИСТ» написала таке:
Дорогий Марку Фрейжере,
це знову я, проста формальність. Як Ваші успіхи в навчанні в цьому семестрі? Які плани на весняні канікули? Сподіваюсь, Ви поїдете до Флориди чи в якесь інше місце з пляжами. Коли ми розмовляли востаннє, Ви перебували в гнітючому стані й проявляли замало захвату від юридичної школи. Сподіваюся, наразі все владналося Найближчим часом нам треба буде обговорити план відшкодування Будь ласка, надішліть мені вісточку, коли Вам буде зручно.
Останній частковий платіж: 13 січ. 2014 = $32,5 тис. дол. Повний борг із відсотками: 266 тис. дол.
Щиро Ваша,
Марк зразу ж відписав:
Люба пані Неш,
в останньому листі я чемно прохав Вас залишити мене в спокої, тому що я на лікуванні й Ви справді не подобаєтеся моєму психотерапевту. Він каже, що через мої позики, такі величезні і через мій борг, такий задушливий, я можу бути на межі серйозного емоційного зриву. Він каже, що я нестабільний. Прошу, будь ласка, відчепіться або в мене не зостанеться вибору, як сказати моєму психотерапевту, аби він звязався з Вашим адвокатом.
Щиро Ваш,
Тодд отримав листа від Рекса Ваґнера із «Служби студентських позик»:
Шановний пане Лусеро,
мені випала честь підтримувати сотні студентів, які взяли позики, так що чого тільки я не бачив. Це звична річ, коли хтось штибу васбезробітнихнамагається ігнорувати мене. Даруйте, я нікуди не дінусь, як і Ваш борг. Нам треба поговорити про план відшкодувань, якщо тільки його не буде відкладено у випадку, коли ви знайдете пристойну роботу. Будь ласка, напишіть мені щонайшвидше.
Останній частковий платіж: 32,5 тис. дол., 13 січ. 2014; усього з відсотками: 195 тис. дол.
Щиро Ваш,
На що Тодд негайно відповів:
Шановний старший позиковий консультанте СС Ваґнере,
Коли ви відчуваєте, що пастка зачиняється ви міркуєте про те, як з неї вибратися Є відчайдушні шляхи, один із яких кинути школу й переховуватися. Альтернативаоголосити себе неплатоспроможним і покінчити із цим. Так чому б мені не оголосити себе неплатоспроможним? Що тут такого? Певен, Ви знаєте, що торік так зробило понад мільйон студентів. На всіх були позови, але жодного не покарали Отже, можете на мене позиватися але ж Ви мене не вбєте, правильно? Можете довічно зруйнувати мою кредитну історію, але тут ось яка справа: після того, як я покінчу із Вами, Вашою компанією і юридичною школою, я залишусь без боргу. Покінчу назавжди Буду жити решту життя без заборгованості
ТІЛЬДІ КАРВЕР ІЗ «ЛОУНЕЙД» прислала Золі електронного листа з таким текстом:
Привіт, Золо!
Мине якихось два місяці і як мені відомо, настане хвилююча мить Вашого випуску із юридичної школи. Ви це заслужили! Ваші важка праця і наполегливість довели Вас до цього моменту, і це дуже похвально.
Мої вітання! Я знаю, що Ваша сімя Вами пишається Що там на фронті працевлаштування? Нам треба поговорити й розпочати процес складання чернетки Вашого плану виплат.
Я тут заради Вас.
Щиро Ваша,
Тільді Карвер, старша позикова радниця
Останній частковий платіж, 13 січня 2014: 32,5 тис. дол.; усього: 191 тис. дол.
Зола пару днів почекала і зрештою відповіла:
Шановна пані Карвер,
боюся, мені нічого Вам сказати. Адже я не можу купити роботу. Я ходитиму на співбесіди й до, і після випуску. Якщо моя чорна смуга триватиме, я певно, знайду роботу бухгалтерки. Якщо так станеться я негайно Вам повідомлю.
Усіх благ!
26
ФІРМА ДЖЕФФРІ КОРВЕТА займала два верхні поверхи великого скляного будинку поблизу Томас-Серкл. Швейцар у лівреї провів Марка й Тодда шикарним вестибюлем до «ліфта пана Корбета»ексклюзивного підйомника, що обслуговував тільки сьомий і восьмий поверхи. Із нього вони вийшли в приголомшливий приймальний зал, обставлений мінімалістськими меблями й предметами сучасного мистецтва. Миловида панянка привітала їх, потиснувши руки, і запитала, чи не бажають вони кави. Обидва провели її очима. Коли вона повернулася з кавою в порцелянових філіжанках, вони пройшли за нею в конференц-зал із широкою панорамою міського центру. Залишивши їх там, вона пішла, і вони вдруге провели її очима.
Стіл був довгий і широкий, покритий бордовою шкірою. Довкола нього стояли шістнадцять глянсуватих стільців. На стінах ще більше сучасного мистецтва. Такенне місце, що викликало звабливе відчуття значного успіху й багатства.
Так ось яка ти, адвокатська практико,Тодд був у захваті від інтерєру.
Ну, нам таке не світить.
Пан Корбет вів справи у свій спосіб. О третій дня Марк і Тодд мали зустрітися з молодшим компаньйоном на імя Пітер і помічницею Аврелією. Близько години ті вивчатимуть Рамонів стос медичної документації поспіль зі звітом доктора Кунса. Записи й звіт досі лежали в портфелі Марка. Він пропонував надіслати їх заздалегідь, але це суперечило їхнім правилам.
Якщо попередній огляд покаже, що все гаразд, пан Корбет викроїть хвилинку в своєму щільному розкладі й особисто підпише угоду.
Зайшов і відрекомендувався Пітер. Йому було приблизно тридцять пять, і, згідно з офіційним веб-сайтом, він і досі був молодшим компаньйоном. На фірмі працювало пятнадцять юристів, приблизно половина з нихкомпаньйони, хоча було очевидно, принаймні з веб-сайту, що головував там лише один. Пітер носив повсякденнедорогий кашеміровий светр і штани кольору хакі. Аврелія, помічниця, була в джинсах. Усі, як годиться, познайомилися.
Пітер зацікавився їхньою фірмою і вже за мить Марк і Тодд заходилися товкти воду в ступі. Як завжди, вони почали із жалісливої історії про трьох друзів, які досхочу наїлися працею у великих фірмах, звідки вирішили піти й заснувати власну, Марк якнайшвидше перевів тему:
Отже, добродії, ви підковані на справах про недбалість під час пологів, еге ж?