Але все одно я булаAnne reginа.
Анна Ярославна, княжна Київська, королева Франції. Такою була і такою залишуся на віки. Правда, один з авторів написав про менездається, француз, що я таки повернулася на свою батьківщину, в Київську Русь. Хоча до кінцевої мети своєї я (якщо вірити автору тої оповіді про мене) не дісталасябуцімто в дорозі тяжко захворіла і померла, але вже на землі моєї любої Русі. Згідно з моїм заповітом, мене нібито поховали за язичницьким обрядом: поклали моє тіло на пліт, підпалили і пустили по воді У вічність
Але так це було насправді чи ніхто тепер достеменно повідає? То що вам ще про себе розказати, коли про мене більше нічого невідомо, навіть мені самійАнні регіні, королеві Франції родом із Києва. Недарма ж я для них завжди була і залишилась, як Aннет де Київ»
Таїна життя і смерті Анни Ярославни, відомої з історичних джерел, як Анна Київська, Анна Руська, Анна регіна (королева Анна) і навіть як Анна Руда (волосся її відливало золотом, було стиглого пшеничного кольору), попри всі зусилля дослідників, зокрема й істориків та науковців, як і раніше, все ще залишається загадкою, цікавою і незбагненною, не тільки української чи французької, а й світової історії.
Аннанаймолодша донька Ярослава Мудрогочи не хрестоматійна постать в історії Київської Русі, а бач В її історичному портреті досі багато що залишається невідомим, його покривають білі плямивід народження й до смерті
У сяйві наднової зірки
Це було чи не тисячу літ тому, коли на планеті Земля до роду людського прийшло одинадцяте (XI) століття, що мало тривати з 1001 по 1100 рік за григоріанським календарем.
Із найважливіших його подій можна згадати таке:
4 липня 1054 року китайські та арабські астрономи зареєстрували спалах наднової зірки, залишки якої нині відомі під назвою Крабоподібна туманність. Галактична туманність, результат вибуху наднової зірки, що зявилася у сузірї Тельця.
Розширюється зі швидкістю 1100 км/сек. Віддаль до неї5500 світлових років. У центрі Крабоподібної туманності міститься пульсарнейтронна зірка
А ось із низки найважливіших подій, що трапилися на Русі, першій Русі словянського світу, названій Київською, варто згадати такі:
10151019. Боротьба за великокнязівський престол після смерті Володимира між його синами Святополком і Ярославом. Перемога Ярослава.
10171037. Спорудження біля Києва укріплень, будівництво Золотих воріт, увінчаних надбрамною Благовіщенською церквою, і Софійською соборупісля перемоги Ярослава над печенігами.
1019. Вперше складено збірник найдавніших правових норм«Правда Ярослава».
10191054. Епоха великого князя Київського Ярослава Мудрого.
1031. Похід Ярослава і Мстислава проти Польщі та повернення червенських міст.
1036. Смерть Мстислава. Ярослав Мудрий стає одноосібним правителем Русі.
1040. Останній збройний конфлікт між Руссю і Візантією.
1097. Зібрання князів у Любечі, на якому прийнято постанову «кождо да держить отчину свою».
Перша половина ХІ століття. Переклад у Києві «Хроніки» візантійського історіографа IX ст. Георгія Амартола (грец. «грішник»), в якій викладені події всесвітньої історії від створення світу до 842 року.
Засновано Видубецький чоловічий монастир.
Залишається додати: 1024 рікнародження наймолодшої дочки Ярослава Мудрого Анни, майбутньої королеви Франції. (Офіційні та історичні джерела дату визначають трохи обережнішеміж 1024 і 1032 рокамиточніших даних історія не зберегла. Як і даних про місце народження Анни Ярославни)
Серед ста великих династій світувід найдавніших часів і до наших днів, Рюриковичі на 23 місці.
Це вони зуміли із грязі у князі Пардон, із варязьких князів (а де й з ватажків розбійницьких дружин) пробитися в государі всія Русі. І це будучи для оної Русі чужинцями (тоді казаливарягами, і це було рівнозначно назві «чужинець», «розбійник», «прийшлий найманець»).
А бач, Руссю правили на протязі семи століть. Що тут говорити, хоч і варяги, прийшлі чужинці з розбійницькими замашками, а не в тімя биті виявились. Варто наголосити, що великі князі київські, московські та руські царі, були нащадками (тією чи іншою мірою спорідненості) Рюриковичів.
Багато Рюриковичів, які асимілювалися з русичами і вже були наче й чистими русичами, займали керівні посади в адміністративному, судовому та воєнному управлінні. На все тій же Русі, а потім і в Росії. Загалом же дослідники знають більше 10 000 їхніх потомків.
Так-так, саме прадавнього Рюрикане то князя, не то отамана дружини, що промишляла розбоєм. На Русь він колись прибув буцімто на прохання деяких словянських племен: мовляв, приходь до нас, будеш князем у Новгороді, бо в нас свої чи не всі між собою перегиркались, і ладу-порядку немає
Рюрик не гордийприйшов. І став княжити в Новгороді з 862 року.
І започаткував династію Рюриковичів. Першим його спадкоємцем вже в Києві став Ігор Рюрикович, син того варяга на прізвисько Старий. Загалом він правив Руссю 32 роки. І ще б княжив, так став жертвою власної недалекоглядності: при спробі повторно зібрати данину з древлян був ними жорстоко покараний (як той вовк, що внадився до овець): жадібного князя привязали до верхівок двох нагнутих дерев, а потім їх відпустили. Випроставшись з великою силою, вони й розірвали навпіл тіло бідолахи.
Син його Святослав теж помер не у власній постелі і не своєю смертю. Вродився невгамовним, любителем походів у чужоземелля. Правда, встиг зробити й дещо добре для Київської Русі. Обєднав племена східних словян в єдину централізовану державу, розгромив Хозарський каганат, якому деякі словянські племена платили данину. Успішними були і його походи на Волзьку Булгарію, в Болгарію та Візантію. Відзначався чесністю, що в ті часи було великою рідкістю. Перш ніж вирушити проти когось походом, застерігав: «Іду на ви». А загинув в останньому походіу битві з печенігами. Їхній князь Куря відрубав Святославу голову, зробив з його черепа чашу і пив з неї, хизуючись своєю перемогою над славетним руським князем.
Молодший його син Володимир в юності був затятим язичником, вельми мстивим і жорстоким воїном. Та й навіть братовбивцею. А ще запамятався, як любострасний, похітливо-хтивий і ласолюбнийу нього було сім тільки офіційних дружин (з деякими він жив одночасно, як кажуть, позмінно). І буцімто мав ще аж 300 наложниць! Але й для Русі зробив напродив багато такого, що держава за правління цього нащадка Рюриковича стала ще могутнішою. Він був прозваний Святим та Рівноапостольним, коли увів на Русі християнство. Саме він зупинив напади печенігів на Русь, на її кордонах будував міста й фортеці. А ще поширював знання, вчив русичів, як-то кажуть, уму-розуму. А які бенкети він влаштовував! (На Русі їх споконвіку називали «пирами».) Вельми щедрим був. Тож недарма його ще звали й Великим. І це вже народ його прозвав Володимир Красне (Гарне) Сонечко.
Син йоготеж Рюрикович, Ярослав Мудрий, обєднав мало не всі давньоруські землі. Анна, як дочка його, теж була з Рюриковичівпо батьковій лінії. І дуже пишалася далеким предком своїм і батьком рідним.
«В літо 6545 (1037) заклав Ярослав город великий Київ, а біля нього Золоті ворота»
Тут і починаються загадки, нерозгадані й досі.
Власне, другий різнобій у біографії Анни Ярославни (першийприблизний рік народження): за одними даними майбутня королева Франції зявилася на світ білий у Новгороді, коли батько Ярослав (тоді ще просто Ярослав, без додаванняМудрий) там княжив, за іншимив Києві, коли вже там Ярослав «сів на столі отчім».
Але, природно, в Новгороді й Києві вона одночасно не могла народитися. Та й більшість дослідників переконливо доводять: Анна Ярославна народилася в Києві, де й минули її (це вже точно) дитинство і юність. Отож вона була киянкою.
І за місцем народження, і за місцем проживанняпоки її не забрали до Франції.
А киянкаце
У всі часи, у всі віки-століттяце більше, значно, значно більше, аніж просто мешканка Києва.
Такою від Бога киянкою і була Анна Ярославна.
Травень 1050 року: весільний кортеж з дочкою Ярослава Мудрого прибув до Парижа.