Месьє Перрая, мені нагадати вам факти?
Чоловік не відповів. Жанна повела далі спокійним голосом:
Вас викликано у справі будинку 6 на авеню Жорж-Клемансо, що в Нантеррі. За позовом месьє та мадам Ассалі, громадян Республіки Чад, які мешкають у соцмістечку Квіткове за адресою рю Саді-Карно, будинок 12, що в Ґріньї. До позову приєдналися також організація «Лікарі світу» та Асоціація сімей-жертв сатурнізму (АСЖС).
Перрая пововтузився на стільці, не відриваючи очей від своїх черевиків.
Факти такі. Двадцять сьомого жовтня 2000 року шестирічну Ґому Ассалі, що мешкає із сімєю за адресою авеню Жорж-Клемансо, 6, госпіталізують до лікарні Робер-Дебре. Вона скаржиться на сильний біль у черевній порожнині. Також страждає на пронос. У її крові виявляють понаднормовий вміст свинцю. У Ґоми сатурнізм, тобто отруєння свинцем. Їй довелося пройти тижневий курс хелації.
Жанна змовкла. Її «свідок» ледве дихав, досі не зводячи погляду зі своїх шкарів.
Дванадцятого травня 2001 року до дитячої лікарні Некер потрапляє десятирічний Бубакар Нур, який так само мешкає за адресою авеню Жорж-Клемансо, 6. Діагноз той самий. Він проходить двотижневий курс хелації. Ці діти отруїлися фарбою на стінах квартир, у яких живуть, справжніх халуп. Сімї Ассалі та Нур звертаються до вашої компанії, щоб ви провели роботи з очищення. Ви не реагуєте на їхнє звернення.
Жанна підвела очі. Перрая спітнів.
Двадцятого листопада того самого року до лікарні потрапляє ще одна дитина з шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо, Мохамед Тамар, сім років. Знову отруєння свинцем. Хлопчик потерпає від сильних конвульсій і помирає в лікарні Некер через два дні. Під час розтину в його печінці, нирках і мозку знаходять сліди свинцю.
Перрая послабив краватку. Обтер долоні об коліна.
Цього разу мешканці будинку позиваються до суду за підтримки АСЖС. Вас неодноразово просять провести очисні роботи. Ви не зволяєте їм відповісти. Усе так?
Чоловік прочистив горло й пробурмотів:
Ці сімї подавали запити на переселення. Ними мала займатися міська влада Нантерра. Ми чекали, поки їм виділять інше житло, щоб розпочати роботи.
Ви знаєте, скільки часу забирають такі клопотання? Ви чекали, поки всі повмирають, щоб нарешті щось зробити?
У нас не було можливості їх переселити.
Жанна окинула його оком. Високий, кремезний, у фірмовому костюмі, із сивим волоссям, що стирчало над головою ореолом. Попри свою масивність, Жан-Ів Перрая створював враження невиразної, німої покірності. Немов регбіст, який хотів би радше стати невидимкою.
Жінка розгорнула іншу течку.
Два роки по тому, 2003-го, в будинку проводять експертизу. Її висновки невтішні. Стіни квартир укриті фарбою, що містить свинцеве білило, заборонене ще в 1948 році. Тим часом ще четверо дітей із будинку потрапляють до лікарні.
Ми запланували ремонт! Міська адміністрація мала нам допомогти.
У звіті експертизи йдеться також про загальні нездорові умови. Не було дотримано жодних стандартів безпеки. Площа квартир, фактично студій, не перевищує двадцяти квадратних метрів, ніде немає санвузлів. А орендна платапонад 600 або й 700 євро. Яка площа вашої квартири на бульварі Сюше, месьє Перрая?
Я відмовляюся відповідати.
Жанна пожалкувала про цей особистий випад. Не відходь від фактів.
Через кілька місяців, у червні 2003 року, від отруєння свинцем помирає ще одна дитина з шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо. На той час ви ще так і не приїхали для оцінювання майбутніх робіт.
Ми приїжджали.
Слідча суддя розвела руками.
І де ж звіти? Кошториси ремонтних компаній? Ваш офіс нічого нам не надав.
Перрая облизав губи. Ще раз обтер руки об штани. Великі пористі руки. Цей тип тямить у своїй справі, подумала Жанна. А отже, знає, якої лінії поведінки дотримуватись.
За нашими оцінками, рівень інтоксикації був низьким, збрехав він.
А звіт експертизи? А лікарняні виписки жертв?
Перрая розстібнув верхній ґудзик сорочки.
Жанна перегорнула сторінку і повела далі:
«Постановою від 23 березня 2008 року Апеляційний суд Версаля розпорядився виплатити фінансове відшкодування постраждалим за ці смерті, за ці дочасно обірвані життя». Сімям нарешті виплатити компенсацію і дали нове житло. Водночас експерти зробили висновок, що у вашому будинку, занадто ветхому, немає сенсу проводити ремонтні роботи. До речі, схоже, що ви й справді планували знести будівлю та побудувати офісний центр. За іронією, міська влада Нантерра виділить вам фінансову допомогу на знесення й відбудування шостого будинку на авеню Жорж-Клемансо. Отже, ця справа допомогла вам добитися свого.
Годі казати «ви». Я лише управитель.
Жанна не відреагувала. У кабінеті ставало спекотно, як у духовці. Сонце проникало крізь шибки й заливало приміщення, як оліяфритюрницю. Вона відчула спокусу попросити Клер опустити занавіски, але парильня була частиною випробування
Усе могло б залишитись як є, продовжила Жанна, але кілька сімей, заручившись підтримкою двох асоціацій, «Лікарів світу» та АСЖС, подали позов. На вас і на власників будівлі. За ненавмисне вбивство.
Ми нікого не вбивали!
Авжеж, убивали. А засобом убивства був сам будинок і фарба на його стінах.
Ми цього не хотіли!
Ненавмисне вбивство. Термін промовляє сам за себе.
Перрая струснув головою, а тоді прогарчав:
Чого ви хочете? Навіщо ви мене викликали?
Я хочу знайти справжніх винуватців. Хто ховається за анонімними товариствами, що володіють будинком? Хто віддавав вам накази? Ви лише пішак, Перрая. А розплачуватиметеся за інших!
Я не знаю. Я там ні з ким не знайомий.
Перрая, вам світить щонайменше десять років за ґратами. І дострокового вам іще довго не отримати. А я можу вирішити, що ваш строк почнеться вже сьогодні у вигляді тимчасового затримання.
Чоловік підвів погляд. Його очі зблиснули з-за сірої гущавини брів. Жанна відчувала, що він ось-ось заговорить. Вона висунула шухляду і взяла конверт А4 з цупкого паперу. Із нього вийняла чорно-білий знімок того ж формату.
Тарак Алук, вісім років, помер через шість годин після госпіталізації. Задихнувся через судоми. Під час розтину виявилося, що концентрація свинцю в його органах у двадцять разів перевищувала рівень, який вважається токсичним. Яке враження, по-вашому, справлять ці світлини на суд?
Перрая відвів очі.
Єдине, чим ви можете зараз собі зарадити, це розділити відповідальність. Розповісти нам, хто ховається за анонімними товариствами, які віддають вам накази.
Чоловік не відповідав. Він сидів з опущеною головою, на шиї виблискував піт. Жанна бачила, як тремтять його плечі. Її й саму пробирали дрижаки через просяклу потом блузку. Почалася справжня баталія.
Перрая, ви просидите за ґратами як мінімум пять років. Ви знаєте, що у вязницях роблять з дітовбивцями?
Та я ж не
Неважливо. Поповзуть чутки, і вас вважатимуть ледве не педофілом. Хто ховається за анонімними товариствами?
Перрая почухав потилицю.
Я їх не знаю.
Коли атмосфера почала згущуватися, ви точно мали поінформувати тих, хто приймає рішення.
Я відправляв електронні листи.
Кому?
На адресу однієї фірми. Асоціації співвласників FIMA.
Отже, вам хтось відповідав. Листи були без підпису?
Так. Це рада директорів. Вони не хотіли напружуватись, от і все.
І ви їх не попереджали? Не намагалися поспілкуватися з ними особисто?
Замість відповіді Перрая затулив обличчя руками. Жанна витягла протокол.
Знаєте, що це?
Ні.
Це свідчення вашої секретарки, Сільвії Денуа.
Перрая відсахнувся. Жанна повела далі:
Вона пригадує, що 17 липня 2003 року ви навідалися до будинку 6 на авеню Жорж-Клемансо разом із власником будівлі.
Вона помиляється.
Перрая, ви користуєтесь абонементом компанії G7 для пересування містом. Абонементом під назвою «Бізнес-клуб». Усі ваші поїздки реєструються в системі. Мені продовжувати?
Жодної відповіді.
Сімнадцятого липня 2003 року ви замовили таксі, світло-сірий «мерседес» із номерними знаками 345 DSM 75. За два дні до того ви отримали перший звіт від експертів. І захотіли власноруч оцінити збитки. Стан здоровя орендарів. Необхідні роботи.