Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

Леся БернакевичЗаходить до хати вампір волохатий

Роман-гротеск

 Чому ви так рветеся працювати медсестрою в інтернаті?  запитав голова комісії з призначення посадтовариш Шинків у випускниці медичного училища Маряни Чолки. То була дівчинка зі східними рисами обличчя і, незважаючи на невеличкий ріст, міцно збита. Її коротка хлопяча стрижка, на яку відважився б не кожний мужчина, вилискувала синявою.

 Хочу захищати нещасних сиріт,  промовила Маряна.

 Захища-а-а-ати?  протягнув зверхник.  А від кого?

Маряна, яка навіть і в стані спокою була неговіркою, зараз, не чекаючи такого запитання, зовсім розгубилася і почала нервово сіпати комсомольського значка на своїй гімнастерці.

І чому ви вирішили, що ці дітинещасні?  допитувалось тим часом у Чолки велике цабе, яке ще декілька літ тому було звичайнісіньким ветеринаром.  В Радянському Союзівсі щасливі! То тільки десь там, в країнах капіталу і безправя громадяни мешкають у контейнерах з-під сміття і не мають що в губу покласти.

 Я також вихованка дитячого будинку,  нарешті, спромоглася на відповідь чорноголова комсомолка, втупившись у руки роздавача путівок у життякороткопалі і в ластовинні.

 Ось воно що!  вигукнув Шинків.  Ну, голубонько, не хочу вас ображати, але до цієї солідної установи вам ще треба трохи дорости.

 Хіба ж я досі не виросла?  поглянувши з-під лоба на Шинківа, буркнула випускниця медичного училища. Від роздратування її пружні щоки, які в народі порівнюють з наливними яблуками, роздулися.

Голова поблажливо всміхнувся:

 Справа не в роках: просто в таких закладах потрібні спеціалісти з особливим підходом, чулим серцем та твердим характером. Адже вихованці інтернатівтакі вразливі! Ось чому там ніколи не буває вільного місця,  пояснив він.

 А де ж меніпрактикуватися?  поглянула недовірливо Чолка на дядька в елегантному костюмі.

 О-о-о, з цим ви не матимете гризоти, бо не в Америці живемо, декупа безробітних. Можемо скерувати вас у Середню Азію! Ви молода, і вам, мабуть, цікаво буде світу побачити!  поспішив запевнити Шинків Маряну і, не витримавши її важкого погляду, зірвався з місця і почав бігати від вікна до дверей свого кабінету.  Звичайно, там спека неймовірна, зате в затінку в людини ноги інеєм покриваються! Не подобається?  звів здивовано брови, бачучи, що відвідувачка не розділяє його захоплення.  Тоді у Великі Жиляки призначимо.

Маряна зовсім занепала духом.

 Що такеВеликі Жиляки?  видавила вона ледь чутно із себе.

 Нормальне радянське село в нашій області, біля Жидачева. Тамечки вам буде, як у Бога за пазухою, і ви станете медиком широкого профілю: і терапевтом, і дитячим лікарем, і акушеркою, і медсестрою на всі сорок хат! Повірте, навіть для рідної дочки я не спромігся б на краще місце,  вів далі цей мандарин під облесливі посмішки своєї свити. Маряна пильно і по черзі вдивлялася в очі кожного з посіпак Шинківа, намагаючись розгадати, чи не криється за їхнім призначенням у село якась пастка. Нарешті, поцікавилася в роздавача посад:

 А чому там досі не було лікарки?

 Та була  знехотя буркнув Шинків.

 Тоді куди вона ділася?

 Не подумайте, дитинко, чогось такого,  кинувся заспокоювати Маряну голова комісії.То була хороша дохторка, за короткий час уже встигла сподобатися тамтешнім мешканцям, завязала нормальні контакти з місцевими коровами, і на вулиці до неї кожна собака виляла хвостом Але захотілося цій лікарці повечеряти грибами, ну і одне слово, вам там сподобається і ви, нарешті, зможете загоряти на сонці, а не за віконною шибкою і

Шинків затнувся, збагнувши, що Чолка так потребує сонячних ванн, як немовлязубного протезу. Але вона не звернула уваги на ляпсус керуючого. Бо була стурбована призначенням у невідому місцевість. Маряні годі було уявити Великі Жиляки, адже досі її нога ще не бувала в селі. Тому дівчина не зналатішитись своїй службі за межами Львова чи сумувати? Тож тільки замекала, наче ягня. Голова ж вирішив, що Маряні просто важко говорити від щастя, і наклав на папір резолюцію.

Узявши в голови цей папірець, Чолка пригадала немовлятокзалоскотаних на смерть, закатованих голкою, тих, хто провів дитинство у божевільні, але промовчала. Довести приклади «особливого підходу» лікарки та виховательок з притулку «Щасливе дитинство» Чолка ніколи не змогла б. Навпаки, ще її посадили б до тюрми за наклепництво. Про це неодноразово нагадувала ескулапка Турянська. То ж помсту довелося відкласти

ПЕРША ЧАСТИНАСтраховини з будинку дитини

1

Маряна Чолка доводилася дочкою одній жінці, яка, покращуючи своє здоровя у Трускавці, вскочила в гречку з громадянином Латинської Америки. Чоловік простив дружині зраду з нащадком Соколиного Ока, але брати додому плід їхнього кохання відмовився навідріз. «Я не буду годувати цього чужого пуголовка!»стояв на своєму товариш Чолка, коли лікарі з пологового будинку, вигрібши малятко на білий світ, вмовляли його не брати гріх на душу. Але рогатий муж був невблаганним, і його дружина написала заяву-відмову від новонародженої. І Маряночку віддали в чужі руки, відправивши до сиротинця «Щасливе дитинство», де всіх діток стригли однаково, наче баранів

Вихователі багатьох інтернатів заздрили колегам із цього притулку, здивовані стриманістю, статечністю та мовчазністю їхніх вихованців, і просили поділитися секретом. Але педагоги зі «Щасливого дитинства» лише хитро усміхалися або закидали щось про велике везіння.

Тож ніхто не здогадувався, що слухняні діточки є заслугою лікарки Турянської,синьоокої жіночки з великою бабетою на голові, щоками кольору докторської ковбаси та малиновими губами, яка була великою садисткою. Малюки не запамятовували няньок, які напували їх молоком, не знали в обличчя директора, бо той рідко заходив до їхньої опочивальні. Проте образ лікарки носили в серці своїм, щойно навчившись сидіти. На це у них були свої причини.

Зоя Володимирівна здавна мріяла захистити дисертацію на тему «Тривалість життя немовлят у екстремальній ситуації». Заплативши, кому треба, великі гроші, вона отримала посаду головного лікаря у сиротинці, де матеріалу для її експериментів було доволі!

Турянська садовила котрусь дитиночку, наприклад, Маряночку собі на коліна і вколювала її пальчик пером, яким беруть кров для аналізу, та ще й копирсала ним по вколеному місцю. І коли біднятко заходилося плачем,  лікарка закочувала очі в екстазі, бачачи себе кандидатом медичних наук! Тоді прикладала до вколеного кінчика пальця маляти ватний тампон.

 А-а-а!  горлала Маряночка, вкладаючи в цю голосну літеру увесь свій біль, страх і безвихідь.

 Подобається?  по-своєму трактувала плач дитини Турянська.

 О-о-о!  постогнуючи, мотала дівчинка голівкою.

 Хочеш сказати, що бажаєш іще раз?  здогадувалася лікарка.

Щойно Чолка стишувалася, як Турянська знову бралася за гострий скарифікатор і штрикала іншу пучечку немовляти, і вже на ній зявлялася намистинка крові й супроводжувалася надсадним криком дитиняти.

 Бачу, бачу, що ти уже на сьомому небі від ща-а-а-астя!  приязно лебеділа Турянська.

 Е-е-е!  верещала маленька людинка, уже намагаючись сховати за свою спинку третього пальчика і, перекосивши од мук і жаху обличчя, пручалась, не давалась, але де ж їй було змагатися із монстром у білому халаті!

 Скромня-а-ага, боїшся признатися, що тобі хочеться ще-е-е! Але мені для тебе нічого не шкода,  великодушно промовляла лікарка і заносила гострий предмет над безіменним пальчиком жертви.

Решта безбатченків, зачувши метушню, сполохано визирали зі своїх яселець і коли бачили, як їхній закривавлений однополчанин відчайдушно тріпоче в руках грізної тьоті, як він, втративши голос від крику, лише страдницьки роззявляє роток, а його личенько від катувань поступово втрачає людські риси, то їхніми голосіннями наповнювалася вся зала.