Пані, туди не можна, скільки разів казати!.. Ви хто?
Вона примусила себе глянути ще раз. Так, він мав коли-небудь це зробити. Саме так: в парадному мундирі, з іменної зброї. Ще тоді Якщо тоді ні, то тільки через неї. Вона завжди це розуміла. Втеча, приниження, підлабузництво перед спецслужбами чужої держави, виблагане інкогніто, животіння в малометражній квартирі Тільки через неї і задля неї. Для нього пістолет і ліловий мундир. А коли-небудь це будь-коли. І нема сенсу запитувати: чому саме тепер?.. через стільки років
І ще безглуздіше, геть нерозумно й по-дитячому: чому сьогодні, напередодні дня її народження?
Пролунало запитання. Вона відповіла:
Я його дочка.
Міліціонер позаду примовк, тоді пробурмотів щось схоже на «ходімо» і «дати свідчення». А хлопець з довгими віями ніби прокинувся й зарепетував:
Марічко-о-о-о!!!
Мало статися. Коли-небудь. Сліз так і не було; вона приплющила очі, намагаючись віднайти в собі щось схоже на полегшення. Але ніякого полегшення не відчувалося. Навпаки свинцевий, важезний тягар. Тепер доведеться звалити на себе ще й це поховання, журналісти Чому журналісти? Йому ж обіцяли
Чого? пролунало з-за спини хрипке сопрано.
Обернулася; просто на голос.
Назустріч сліпучому фотоспалаху.
Дорогий таточку здрастуй!
Я пишу сама томущо я вже вилика. У нас тепло сонце, світить, дощ. Роза каже справжня принцеса немає бігати покалюжах але так нецікаво. Мені подарували дракона!!!!!!! Його звати Драго. Він ше маленький. Не розмовляє але вчиться. Пренцеси всі з драконами правдаж? Учора до замку привезли, вугіля, на зиму, цілу гору!!!!!!! Я лазила. І нічого тільки шлейф потім викинули але мені нешкода. Роза каже треба писати про важливе як я вчуся. Я вчуся добре. Я вже вилика. Приїзжай. Я тибе люблю.
Твоя Евіта.14.09.07.ЧАСТИНА ПЕРША
РОЗДІЛ I
Марісабель сиділа на підвіконні й палила.
Сигарета в неї була модна, довга, як і ноги в червоних сітчастих панчохах. Гумки панчох і краєчок чорних трусиків спокусливо визирали з-під спідниці; всі хлопці, звичайно ж, зирили саме туди. Марісабель вже тричі посилали додому переодягатися з цієї спідниці у щось пристойне, але тепер вона вигадала фірмовий фокус: приходила до школи в чомусь нудно-картатому до колін, а після уроків зачинялася в туалеті і р-р-раз! Дехто з однокласників бігав підглядати, як оте картате спадає їй під ноги. Відкривачка точно бігав.
Відкривачка також палив, бухикаючи, як застуджений паротяг. Сморід від його самокрутки був якимсь солодкуватим, підозрілим. Про Відкривачку патякали багато чого, мабуть, і брехали теж, але всі точно знали, що він сидів. Що він старший від усіх на два роки, а такий малий через те, що палив ще в дитячому садку. І невідомо, яку саме гидоту він палить.
Дилда кривила довжелезного носа, вкороченого згори окулярами, і демонстративно відсовувалася подалі. Тоді знову присовувалася. Бейсик розповідав стиха, інколи майже пошепки, і за чотири кроки його вже не було чутно. А Дилда до того ж не мала досвіду, вона все життя просиділа за першою партою. І ніколи не потребувала підказок з місця.
Ну?! видихнув Горобець. Скоса зирнув на трусики Марісабелі. Було незрозуміло, що його збуджує більше.
Спокійно, Бейсик майстерно витримав паузу. Тепер звернімося до правдивих джерел інформації. Як повідомляє поважне інтернет-видання «Слідами»
Він був відомим приколістом. Його вухатою головою швендяло повнісінько зграй тарганів, але це зазвичай нікому не заважало. Маючи бажання, забалакати Бейсик міг кого завгодно, навіть математичку, а те, що він виробляв на уроках лопуха Блінберга, особливо на лабораторних, одразу ставало загальношкільними легендами. Наприклад, дослід з послідовним зєднанням по ніжках парт першого ряду і потужним коротким замиканням на вчительському столі поставив саме Бейсик, хоча до директора тягали, як завжди, Відкривачку.
Ну?! вимогливо перепитала Марісабель. Струсила попіл на голову Горобцеві.
Бейсик мовчав, відверто, на відміну від інших, витріщаючись їй під спідницю. Марісабель засовалася і обсмикнула її. Дилда гигикнула.
Тепер можна, кивнув Бейсик, і Дилда, а слідом за нею й решта голосно зареготали. Марісабель зробилася густо-червоною майже як її панчохи. Їй пасувало.
Слухай, ти шо?! Відкривачка щиглем послав недопалок подалі, потрапивши Горобцеві в бік. Сунув на Бейсика: Я не вїхав! Або говори, або не жени! Поняв?!