Лідія Гулько
Твори для дітей:
оповідання, казки, сценарії
Серденько, літературні твори, які ти читаєш на дозвілля або вивчаєш, написані не сьогодні. Найновішим до десяти років, а найдавнішим Наприклад, вісім поезій, що увійшли до «Кобзаря» Тараса Шевченка, побачили світ у 1840 році. Раніше, до Шевченка, літературні твори писали Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основяненко, Євген Гребінка. Тебе, напевне, цікавить найперший художній твір, складений на Русі? Це «Слово о полку Ігоревім». Його склав невідомий поет у другій половині ХІІ століття.
Література поза часом. Але твориться на полі свого часу і відбиває його світло. Наприклад, твори, що увійшли в цей збірник, написала на початку ХХІ століття.
Ти звернув увагу на стиль сучасних казок, і загалом творів, адресованих дітям? Так, вони дотепні, іронічні, емоційні. Читати їх легко. Мої роботи такі самі. Але вони ще й пронизані словянським фольклором. У фольклор входять казки, пісні, билини, прислівя, влучні вирази. Їх склали талановиті люди, що спокон віків заселяють наші землі. Знати їх треба обовязково. У розділі «Науково-популярні речі» прочитаєш про історію паперу, буквара, безконечника.
Книжки є різні, на будь-який смак. Наприклад, у Всеволода Нестайка пригодницько-гумористичні, Володимира Малика історичні. Мене з дитинства вабили серйозні книжки. Адже вони містять пізнавальну інформацію і викликають роздуми про світ, вічність, сенс життя. Отак, 13-річна Ліда прочитала всі книжки зі шкільної бібліотеки Жуля Верна, в 14 років Герберта-Джорджа Уеллса, в 15 Василя Яна.
Ти від природи допитливий? Мрієш бути легким і багатим, як вершки над водою? У такому разі ти мій однодумець, мій читач.
Прагну й тебе почути. Напиши мені листа. Моя адреса:
lidagulko@ukr.net
Приємного і вдумливого читання!
Оповідання з фольклорними та науковими мотивами
Про крилату ягідку
У Дмитрика, пятирічного хлопчика, зникла улюблена іграшка. Хлопчик довгий час не знає спокою: усе шукає пропажу. Килимок на підлозі загортав. І під ним улюбленої іграшки не знайшов.
Стоїть Дмитрик серед хати, кулачком тре очі. Сльози з них ось-ось річечкою ринуть. Аж тут дідусь у двері.
Дідусю, ви не бачили мого воїна? кинувся до старого Дмитрик.
Я у хліві порався. Там кози мекають, свині рохкають і кури кудахкають. І жодного воїна, відповів дідусь.
Хлопчик тупнув ніжкою.
Я не про живого воїна, про іграшкового питаю!
Он про що. І через це хлипаєш?
У очах хлопчика стоять сльози. Дідусь опустився на ослін. Дмитрика посадив на коліна. Повчав малого: Знайшов не скач, згубив не плач.
Дмитрик тернув бульку під носом.
Це віршик?
Ні, прислівя. Хоча прислівя може бути доладним, як віршик.
Ой, здогадався. Ви придумали прислівя, щоб я за улюбленою іграшкою не сумував.
Прислівя, Дмитрику, то народна мудрість. Ач, яке коротке, яскраве і соковите.
Ніби ягідка суниці.
Так. А ще крилате, мов би ластівка. Хтось мудро й доладно про щось сказав. Відтоді й живе вислів між людьми. Літає від хати до хати, від села до села. І великі міста не минає, у кожну домівку заглядає. Людям у нагоді стає.
Дідусю, ви знаєте багато прислівїв?
Багато, підтвердив дідусь.
І мене навчите?
Аякже! Навчу, якщо не хлипатимеш носом. Бо мудрим ніхто не родився, а навчився.
Знову прислівя! радіє Дмитрик. Коли я виросту, то всі книжки перечитаю і мудрим стану.
Це правильно, бо книжка маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.
А про ледарів прислівя знаєте? Учора татко сварив Марійку. Казав, що на дискотеці вона кізкою скаче, а подвіря замітати не хоче.
Про ледарів? Та скільки завгодно! Український народ ледарів не любить. Атож запамятовуй:
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
Ховається від роботи, як пес від мух.
Жвавий, як рак на греблі.
Дідова розповідь Дмитрикові дуже подобається. Він прагне побільше приказок знати.
А про нашого Тарасика прислівя знаєте? Братик дуже впертий. Надумає собі щось і неодмінно зробить. Отак скаламутив воду, яку кури пють. Тараса мама за непослух не раз лупцювала.
Тарасик таки впертий. Про таких кажуть: Хоч кілка на голові теши, а він своє. А впертюхи теж відмовку придумали: На мені покатаєшся як на їжакові.