Священна гора розташована поряд з цим районом, і за короткий час я стою біля її підніжжя. Мій розум зацiкавився далеким часом уявляючи невідомі ситуації та явища. Що чекає мене під час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде відродження та стимулювання досвіду. Гора не висока (2300 футів = 70,104 м) і з кожним кроком я почуваю себе більш впевненою, але в очікуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести років. У цей короткий період було багато фантастичних явищ, що змусило мене повірити в те, що я був особливим. Поступово я можу поділитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час.
Я буду продовжувати шлях вгору в пошуках всіх своїх бажань. Це те, на що я сподіваюся, і вперше я втомився. Я проїхав половину маршруту. Я не відчуваю фізичного виснаження, але в основному душевно, через дивні голоси, що вимагають від мене повернутися. Вони трiшки наполягають. Однак я легко не здаюся. Я хочу досягти вершини гори, чого б це менi не стоїло. Гора дихає на мене запахом змін, що виливається для тих, хто вірить у її святість. Коли я туди дістаюсь, я думаю, що точно знаю, що потрібно зробити для того, щоб досягти шляху, який веде мене в цю подорож, на яку я так довго чекав. Я тримаюся своєї віри і своїх цілей, бо я маю Бога, який є Богом неможливого. Давайте продовжимо шлях.
Я вже пройшов три чверті шляху, але все-таки мене переслiдують голоси. Хто я? Куди я йду? Чому я відчуваю, що моє життя різко зміниться після досвіду на горі? Окрім голосiв, мені здається, що я на дорозі один. Чи можуть інші письменники відчути те ж саме, коли йдуть священними шляхами? Я думаю, що мій містицизм буде вiдрiзнятися вiд будь-якого іншого. Я повинен продовжувати, треба перемагати і протистояти всім перешкодам. Терни, що завдають шкоди моєму тілу, надзвичайно небезпечні для людей. Якщо я переживу цей підйом, я вже вважаю себе переможцем.
Крок за кроком, я ближче до вершини. Я вже за кілька метрів від неї. Піт, що ллється з мого тіла, здається, добре змiшався зi священними ароматами гори. Я ненадовго зупиняюсь. Чи будуть стурбованi мої близькi? Насправдi, зараз це не має нiякого значення. Зараз я повинен думати про себе, щоб дістатися до вершини гори. Вiд цього залежить моє майбутнє. Ще кілька кроків, і я дiстався вершини. Дує холодний вітер, терзаючi голоси плутають мої міркування, і я почуваю себе не добре. Голоси кричать:
Кричать птахи, а промені сонця пестять все моє обличчя. Де я? Я відчуваю себе так, ніби я напився напередодні. Я намагаюся встати, але менi заважає рука. Бiля себе я бачу жінку середнього віку, з червоним волоссям і засмаглою шкірою.
Ви хто? Що зі мною сталося? Все моє тіло болить. Мій розум відчуває себе заплутаним і невизначеним. Чи перебування на вершині гори є причиною всього цього? Думаю, що я повинен був залишитися вдома. Мої мрії спонукали мене до цього моменту. Я повільно піднімався на гору, сповнений надії на краще майбутнє та упевнений у напрямку шляху, що веде до особистого зростання. Проте, я практично не можу рухатися. Пояснить це менi, прошу вас.
- Я - хранитель гори. Я - дух Землі, який дує туди i сюди. Мене відправили сюди, бо ти пройшов випробування. Ти хочеш, щоб твої мрії здійснилися? Я допоможу тобі зробити це, дитина Божа! Ти зiткнешся ще багатьма випробуваннями. Я підготую тебе. Не бійся. Твій Бог з тобою Відпочинь трохи. Я повернусь з їжею і водою, щоб задовольнити твої потреби. Тим часом розслабся і медитуй, як завжди.
Сказавши це, дама зникла з мого бачення. Це тривожне зображення залишило мене більш стурбованим та повним сумнівів. Які випробування мені доведеться пройти? Якi кроки треба зробити, щоб подолати тi випробування? Вершина гори була насправді дуже чудовим і спокійним місцем. З висоти можна побачити невелику агломерацію будинків у Мімосо. Це плато, наповнене крутими стежками, повними рослинності з усіх боків. Це священне місце, незаймане природою, чи справді вона виконає мої плани? Чи зробить це мене письменником, після мого від'їзду? Тільки час може відповісти на ці запитання. Оскільки жінки не будо де-який час, - я почав медитувати на вершині гори.
Я використав таку техніку: по-перше, я очищу свiй розум (вільний від будь-яких думок). Я починаю гармоніювати з навколишньою природою, у подумках з'єднуючись iз цим місцем. Пicля цього я починаю розуміти, що я є частиною природи і що ми повністю пов'язані між собою в великому ритуалі причастя. Моє мовчання - це тиша Матері-Природи; Мій плач - це і її крик; Поступово я починаю відчувати свої бажання і прагнення, і навпаки. Я відчуваю її стурбований крик про допомогу, про те, щоб врятували її життя від руйнування людьми: вирубка лісів, надлишкове видобування, полювання та риболовля, викиди забруднюючих газів в атмосферу та інші людські звірства. Точно вона слухає мене і підтримує мене у всіх моїх планах. Пiд час моєї медитації, ми повністю поєдналися. Вся ця гармонія і співучасть залишили мене абсолютно спокiйним і сконцентрованим на своїх бажаннях. Доки щось не змінилося: я відчув той же дотик, як тодi, коли я прокинувся. Я повільно відкрив очі і побачив, що я обличчям до обличчя зустрівся з тією ж самою жінкою, яка назвала себе хранителем священної гори.