Я дотримувалася цієї традиції, навіть коли була старшокласницею. Коли я приходила додому, то одразу ж прямувала до кімнати, яку вирішила прибрати, навіть не знімаючи шкільної форми. Якщо моєю метою були пластикові контейнери у ванній шафці, я відчиняла дверцята, висипала вміст одного з контейнерів, включаючи косметику, мило, зубні щітки та бритви. Тоді я сортувала їх за категоріями, поміщала в коробки й ставила назад у шафку. Нарешті, я захоплено дивилася на охайно впорядковані речі та приступала до наступного контейнера. Я годинами сиділа на підлозі, сортуючи речі в шафі, поки моя мама не кликала мене вечеряти.
Одного дня, коли я сортувала речі з одної шухляди в шафі у передпокої, я завмерла від подиву. «Я ж прибирала в цій шухляді вчора», подумала я. Насправді це була інша шухляда, але всі речі, що лежали всередині, були однакові косметика, мило, зубні щітки та бритви. Як і день перед тим, я посортувала їх за категоріями, розмістила в коробки й поставила назад у шафу. Саме цієї миті мене осяяла думка: сортувати речі за місцем розташування фатальна помилка. Шкода, що я зрозуміла це аж через три роки.
Багато людей дивуються, що такий начебто практичний підхід насправді є поширеною пасткою. Суть проблеми полягає в тому, що люди часто зберігають речі одного виду в різних місцях. Коли ми прибираємо кожну кімнату окремо, ми не помічаємо, що повторюємо ту саму роботу в різних місцях, і замикаємося у безперервному колі прибирання. Аби уникнути його, я рекомендую здійснювати прибирання за категоріями. Наприклад, замість того, щоб вирішувати, яку кімнату сьогодні прибрати, поставте за мету, як-от: «Сьогодні одяг, завтра книжки». Однією з головних причин, чому стільком із нас не вдавалося успішно прибрати дім, є те, що ми зберігаємо надто багато речей. Такий надлишок є результатом того, що ми просто не знаємо, скільки речей зберігається в нашому домі. Якщо зберігати однотипні речі по всьому дому й прибирати за один раз лише одне місце, ми ніколи не охопимо всього обєму й тому прибирання триватиме вічно. Аби уникнути такої негативної спіралі, прибирайте за категоріями, а не за місцем розташування.
Багато людей дивуються, що такий начебто практичний підхід насправді є поширеною пасткою. Суть проблеми полягає в тому, що люди часто зберігають речі одного виду в різних місцях. Коли ми прибираємо кожну кімнату окремо, ми не помічаємо, що повторюємо ту саму роботу в різних місцях, і замикаємося у безперервному колі прибирання. Аби уникнути його, я рекомендую здійснювати прибирання за категоріями. Наприклад, замість того, щоб вирішувати, яку кімнату сьогодні прибрати, поставте за мету, як-от: «Сьогодні одяг, завтра книжки». Однією з головних причин, чому стільком із нас не вдавалося успішно прибрати дім, є те, що ми зберігаємо надто багато речей. Такий надлишок є результатом того, що ми просто не знаємо, скільки речей зберігається в нашому домі. Якщо зберігати однотипні речі по всьому дому й прибирати за один раз лише одне місце, ми ніколи не охопимо всього обєму й тому прибирання триватиме вічно. Аби уникнути такої негативної спіралі, прибирайте за категоріями, а не за місцем розташування.
Не шукайте методу, який підійшов би саме вам
Автори книжок про прибирання часто стверджують, що причини безладу залежать від самої людини, і тому нам потрібно знайти той метод, який би найкраще підходив нашому типу особистості. На перший погляд цей аргумент видається переконливим. «Ось чому я не можу привести свій простір до ладу, думаємо ми. Метод, який я використовую, не відповідає моєму характеру». Ми можемо навіть перевірити таблиці, що показують, який метод спрацьовує для лінивих, зайнятих, вимогливих чи невимогливих людей, і обрати той, що нам підходить найкраще.
У певний момент я цікавилася ідеєю класифікувати методи прибирання відповідно до типу особистості. Я читала книжки з психології, питала своїх клієнтів, яка в них група крові, який характер у їхніх батьків і т. ін., і навіть звертала увагу на дати їхнього народження. Упродовж пяти років я займалася пошуком загальних принципів, які визначали б найкращий метод для кожного типу особистості. Натомість я зрозуміла, що немає сенсу змінювати підхід, який би відповідав вашому характеру. Коли йдеться про прибирання, більшість людей надто ліниві та зайняті для нього. Щодо вимогливості, то кожен має свою думку стосовно певних речей, але не всіх. Коли я вивчала запропоновані категорії особистостей, то усвідомила, що мій характер підходить до всіх типів. Отже, за якими стандартами я мала класифікувати причини, унаслідок яких утворюється безлад?
Я маю звичку все класифікувати. Мабуть, причина в тому, що в мене пішло стільки часу на роздуми про організацію простору. Коли я починала свою карєру консультанта, то наполегливо працювала, намагаючись класифікувати своїх клієнтів та адаптувати зміст мого курсу до кожного типу особистості. Проте зараз, озираючись назад, я бачу, що мною керував прихований мотив. Якимсь чином мені здавалося, що завдяки комплексу підходів, до якого входили б різні методи для кожного типу особистості, я виглядатиму більш професіонально. Однак після ретельного обміркування я зробила висновок, що розумніше класифікувати людей за їхніми вчинками, а не за якимись узагальненими рисами характеру.