Світ сповнений МОЖЛИВОСТЕЙ, яких не було у мрійників минулого.
БАЖАННЯ КИМОСЬ БУТИ І ЩОСЬ РОБИТИ – це трамплін для всіх мрійників. Мрії не народжуються з байдужості, лінощів і відсутності амбіцій.
Світ більше не знущається над мрійниками і не називає їх не практичними. Щоб побачити це на власні очі, вирушайте в штат Теннессі і подивіться, що вдалося зробити президенту-мрійнику, який підкорив велику силу води. Багато років тому така мрія здавалася б просто божевіллям.
Нехай ви розчарувалися, нехай зазнали поразки, нехай ваше серце розбилося і обливається кров'ю. Зберіться і не впадайте у відчай, тому що всі ці переживання загартовують духовний метал, з якого ви зроблені – а це надбання небаченої цінності.
Якщо життя підкинуло вам лимони, годі кривитися – робіть лимонад!
Всі, хто досяг успіху в житті, не раз спотикалися на старті, отримуючи від життя доброго стусана під зад, але саме це змушувало їх додати швидкості і мчати вперед до заповітної фінішної стрічки. Поворотний момент в житті часто настає у часи кризи, і ось як раз у такі моменти ви пізнаєте себе з іншого боку, у вас відкривається, так би мовити, друге дихання.
Джон Буньян написав свій роман «Подорож пілігрима», який є одним з найкращих романів у всій англійській літературі, після того, як потрапив до в'язниці і піддався жорстокому покаранню за свої погляди на тему релігії.
Геніальність О. Генрі відкрилася світу саме у кризовий момент його життя, коли він потрапив до в'язниці у Коламбусі, штат Огайо. Обставини змусили його проявити «іншого себе» і почати використовувати свою УЯВУ – саме тоді в ньому прокинувся великий письменник, витіснивши жалюгідного злочинця та вигнанця.
Життя дійсно дивне і непередбачуване, його хитросплетіння нескінченні і незбагненні. Не менш дивними є методи Безмежного вселенського Розуму, за допомогою яких він іноді піддає людей всіляким випробуванням, перш ніж вони відкривають у собі великий потенціал і джерело прекрасних ідей.
Томас Едісон, найбільший винахідник і вчений, зазнавав невдачі незліченну кількість разів, перш ніж розбудив генія, який спав у його мозку.
Чарльз Діккенс спочатку працював на фабриці з виробництва вакси, де наклеював ярлики на банки з гуталіном. Але трагедія його першого кохання настільки вразила його, що пробудила в ньому одного з найкращих авторів у світі. Ця любовна трагедія подарувала світові спочатку «Девіда Копперфільда», а потім і ряд інших прекрасних літературних робіт. Однак, як правило, розчарування у коханні призводить до того, що чоловіки починають пити, а жінки занурюються у глибоку депресію. Все це відбувається, тому що більшість людей так і не захотіли навчитися перетворювати свої найпотужніші емоції на мрії творчого характеру.
Американська письменниця та політична активістка Елен Келлер була глухою, німою та сліпою практично від самого народження. Але незважаючи на це, її ім'я навіки залишиться у списку великих світу цього. Все її життя є доказом того, що ніхто не переможений, поки не визнав свою поразку.
Чудовий шотландський поет Роберт Бернс був неписемним сільським хлопцем. Він ріс у злиднях і, здавалося б, повинен був стати рядовим п'яницею. Але він не пішов цим шляхом! Він зробив світ кращим, відобразивши свої прекрасні думки у поезії і, таким чином, вирвав бур'ян обставин і посадив на їх місце троянду.
Букер Таліафер Вашингтон – один з найвидатніших борців за право на освіту для афроамериканців, оратор, політик і письменник – був сином чорної рабині, з народження загнаний у рамки дискримінації через свою расу та колір шкіри. Але маючи терпіння та будучи неупередженим, він став тим самим мрійником, якому вдалося побороти обставини і зробити багато добрих справ для людей своєї раси.
Бетховен був глухим, а Мілтон сліпим, але їх імена пам'ятатимуть завжди, тому що вони мріяли і надавали цим мріям чіткі організовані форми.
Перш ніж перейти до наступного розділу, розпаліть у розумі вогонь надії, віри, відваги та терпіння. Розвиваючи у собі ці якості та слідуючи описаним вище практичним принципам, все інше прийде до вас, коли ви будете готові до цього. Як говорив Емерсон: «Кожна притча, кожна книга, кожна приказка, призначена для допомоги або розради, неодмінно дійде до тебе прямим чи обхідним шляхом. Кожен друг, якого потребує не твоя воля, а твоя велика та ніжна душа, прийме тебе у свої обійми». (Ральф Волдо Емерсон, «Наддуша»).
Існує різниця між БАЖАННЯМ щось отримати і готовністю це отримати. Ніхто не буде готовий щось отримати, поки не повірить в те, що може це отримати. У вас повинна бути ВІРА, а не просто надія або бажання. Відкрийте свій розум для віри, це вкрай важливо. У закритому розумі не живе ні віра, ні відвага.
Запам'ятайте, що для того, щоб рости і розвиватися, досягти достатку і процвітання буде потрібно не більше зусиль, ніж для того, щоб змиритися з убогістю та злиденністю. Цю універсальну істину дуже добре відображають чудові вірші американської поетеси Джессі Ріттенхаус:
Як бажання може перехитрити матінку-природу
В якості кульмінації до цієї глави я хочу розповісти вам про одного з найбільш незвичайних людей, яких я коли-небудь знав. Я вперше побачив його двадцять чотири роки тому, через кілька хвилин після його народження. Він народився без вух, і на думку лікаря ця дитина була приречена бути глухою та німою все своє життя.
Але я був не згоден з думкою лікаря. Я мав на це право, адже я був батьком цієї дитини. В мене теж була своя думка на цей рахунок, але я висловив її НЕ вголос – я висловив її своєму серцю. Я прийняв для себе рішення, що мій син буде чути та говорити. Нехай Матінка-природа і дала мені дитину без вух, але вона не може змусити мене змиритися з цим нещастям.
У глибині душі я знав, що мій син буде чути та говорити. Як? Я був упевнений, що є якийсь спосіб, і я знав, що знайду його. Я згадав слова безсмертного Емерсона: «З усіх боків нас навчають вірі. Нам залишається тільки бути слухняними і смиренними. Для кожного з нас є шлях, і, прислухаючись, ми зрозуміємо, який напрямок є правильним».
Що це за правильний напрямок, запитаєте ви? БАЖАННЯ! НАЙБІЛЬШЕ НА СВІТІ Я бажав, щоб мій син не був глухонімим. І я ні на мить не зрікся цього бажання.
Багато років тому я писав: «Наші єдині обмеження – це ті, які ми встановлюємо в нашому власному розумі». Але тоді я вперше замислився, чи дійсно це правда. На ліжку переді мною лежала новонароджена дитина без природного органу слуху. Навіть якщо він і зможе чути та говорити, він буде явно знівечений на все життя. Звичайно, це було обмеження, яке ця дитина не сама встановила у своєму розумі.
Що я міг вдіяти в тій ситуації? Я повинен був знайти спосіб прищепити цій дитині своє власне палке бажання вигадати спосіб і алгоритм передачі звуку в його мозок без допомоги вух.
Як тільки мій син став досить дорослим для цього, я почав наполегливо наповнювати його розум непереможним бажанням чути, щоб Природа, відомими тільки їй методами, трансформувала це бажання у реальність.
Всі ці думки постійно крутилися у моїй власній голові, але я нікому про це не говорив. Кожного дня я знову і знову повторював свою обіцянку не миритися з глухотою сина. Коли він підріс і почав помічати оточуючі його речі, ми помітили, що він все ж трохи чує. Коли він досяг віку, коли діти зазвичай починають говорити, він не намагався говорити, але по його діям ми бачили, що він міг чути певні звуки. Це було все, що мені потрібно було знати! Я був переконаний, що якщо він міг чути, нехай навіть зовсім трохи, він може розвинути цю здатність ще більше. Потім сталося те, що дало мені яскравий промінь надії. І сталося це, як зазвичай буває, геть несподівано.