Знання психології натовпу виявляється у наш час останнім засобом, що є в руках державного мужа, – не для того, щоб керувати масами, бо це вже неможливо, а для того, щоб не давати їм надто багато волі над собою.
Лише за умови занурення в психологію мас, стає зрозумілим, наскільки сильною є для них влада нав’язаних ідей. Натовпами не можна керувати за допомогою правил, що засновані на суто теоретичній справедливості, а треба шукати те, що може справити на них враження й захопити їх. Якщо, наприклад, якийсь законотворець бажає ввести новий податок, то чи повинен він у цьому випадку вибрати такий податок, котрий буде найсправедливішим? У жодному разі! Найнесправедливіший податок може практично виявитися найкращим для мас. Якщо такий податок не впадає у вічі й здається найлегшим, то він завжди легше буде сприйнятий масами.
Тому побічний податок, яким би він не був великим, не збурить протест у натовпі, бо він не утискує його звички й не справляє на нього враження через те, що вилучається щоденно й виплачується помалу при купівлі предметів споживання. Але спробуйте замінити цей податок пропорційним податком на заробіток чи інші доходи й зажадайте сплати цього податку зразу, – ви спровокуєте одностайні протести, хоча б теоретично цей податок і був удесятеро легшим за перший. Замість непомітних копійок, котрі сплачуються щоденно, тут виходить порівняно велика сума, й того дня, коли її доведеться сплачувати, вона здаватиметься надмірною, через що справлятиме велике враження. Якби відкладати помалу по копійці, то, звісно, вона б не видавалася такою значною, але такий економічний прийом вказав би на завбачливість, до якої натовп взагалі не здатен.
Наведений приклад досить простий, і його справедливість впадає у вічі. Такий психолог, як Наполеон, звісно, розумів це, та більшість законотворців, котрі не знають дух натовпу, не помітять цієї особливості. Досвід ще недостатньо переконав їх у тому, що не можна керувати масами через вимоги одного лише здорового глузду.
Психологія мас може застосовуватися в багатьох інших випадках. Вона висвітлює численні історичні й економічні факти, котрі без неї пояснити було б неможливо. Я матиму нагоду сказати тут, що якби найчудовіший з-поміж сучасних істориків, Тен, так погано розумів у деяких випадках події нашої великої революції, то так сталося лише через те, що він ніколи не думав вивчати дух натовпу. Він взяв собі за дороговказ у вивченні цього складного періоду описовий метод натуралістів; але ж серед явищ, за котрими доводиться спостерігати натуралістам, ми не бачимо моральних сил, а поза тим ці сили й є істинними рушіями історії.
Отже, вивчення психології натовпу є бажаним з практичного погляду, та навіть якби воно становило лише суто теоретичний інтерес, то й у цьому випадку заслуговувало б на увагу. Розпізнати рушіїв, що керують діями людей, не менш цікаво, ніж розпізнати якийсь мінерал чи квітку.
Наше дослідження духу натовпу не може бути нічим іншим, лише простим синтезом, коротким викладом наших попередніх пошуків. Не можна вимагати від нашого нарису нічого іншого, крім деяких поглядів, що підштовхують до розмірковувань. Інші поглиблять цю борозну, котру ми накреслили на поверхні так мало дослідженого дотепер ґрунту.
Відділ перший
Дух натовпу
Розділ І
Загальна характеристика натовпу. Психологічний закон її духовної єдності
Який склад натовпу з погляду психологічного? – Численного скупчення індивідів недостатньо для утворення натовпу. – Специфічний характер одухотворенного натовпу. – Фіксування ідей і почуттів у індивідів, з яких складається натовп та зникнення їх власної особистості. – У натовпі завжди переважає несвідоме. – Припинення діяльності півкуль мозку й переважання спинного мозку. – Зниження розумових здібностей і цілковита зміна почуттів. – Змінені почуття можуть бути кращими чи гіршими за ті, що властиві окремим індивідам, які разом утворюють натовп. – Натовп так само легко стає героїчним, як і злочинним.
Слово «натовп» у звичному розумінні означає зібрання індивідів, незалежно від їхньої національності, професії чи статі й тих випадковостей, через які це зібрання з’явилося. Але з психологічної точки зору це слово набуває вже зовсім іншого значення. За певних умов – і причому лише за цих умов – зібрання людей має абсолютно нові риси, що відрізняються від тих, котрі властиві окремим індивідам, що входять до складу цього зібрання.
Свідома особистість зникає, причому почуття й ідеї всіх окремих одиниць, котрі утворюють ціле, що зветься натовпом, дотримуються одного й того ж напрямку. Виникає колективний дух, що має, зрозуміло, тимчасовий характер, але й досить виразні риси. Зібрання в таких випадках стає тим, що я б назвав, за відсутності кращого виразу, організованим натовпом чи натовпом одухотвореним, єдиною істотою, що підпорядковується закону духовної єдності натовпу.
Поза всіляким сумнівом, одного факту випадкового перебування разом багатьох індивідів недостатньо для того, щоб вони набули характеру організованого натовпу; для цього потрібен вплив деяких збудників, походження котрих ми й спробуємо визначити.
Зникнення свідомої особистості й спрямування почуттів і думок у певному напрямку – головні риси, що характеризують натовп, котрий став на шлях самоорганізації, – не потребують неодмінної й одночасної присутності кількох індивідів у одному й тому ж самому місці. Тисячі індивідів, відокремлених один від одного, можуть у певні моменти підпадати водночас під вплив деяких сильних емоцій чи якоїсь великої національної події й набувати, таким чином, всіх рис одухотвореного натовпу. Варто якійсь випадковості звести цих індивідів разом, щоб усі їхні дії й вчинки негайно набули характеру дій і вчинків натовпу. У певні моменти навіть шістьох людей достатньо, щоб утворити одухотворений натовп, поза тим у інший час сотня людей, котрі випадково зібралися разом, за відсутності необхідних умов не створить такого натовпу. З іншого боку, цілий народ, що зазнає дії певних впливів, іноді стає натовпом, разом із тим він не є зібранням у прямому розумінні цього слова. Одухотворений натовп після свого утворення набуває загальних рис – тимчасових, але абсолютно певних. До цих загальних рис додаються окремі, що змінюються залежно від елементів, з яких складається натовп і що можуть, своєю чергою, змінити її духовний склад. Одухотворений натовп може підлягати певній класифікації. Ми побачимо далі, що різнокаліберний натовп, тобто такий, що складається з різнорідних елементів, має багато спільних рис з однорідним натовпом, тобто таким, що складається з більш-менш споріднених елементів (секти, касти й класи). Поряд із цими спільними рисами, однак, існують виразні особливості, котрі дають можливість розрізняти обидва види натовпу.
Перш ніж розповідати про різні категорії натовпів, ми повинні вивчити їхні загальні риси й будемо діяти, як натураліст, який починає з опису спільних ознак, що існують у всіх індивідів однієї сім’ї, й лише згодом переходить до часткового, що дозволяє розрізняти види й роди цієї сім’ї.
Нелегко змалювати в деталях дух натовпу, бо його організація змінюється не лише згідно з расою й складом зібрань, але й згідно з походженням і силою збудників, котрі впливають на ці зібрання. Втім, такі самі труднощі на нас очікують, коли йдеться про психологічне вивчення окремого індивіда. Лише в романах характер окремих особистостей не змінюється протягом усього їхнього життя; насправді ж одноманітність середовища породжує лише уявну одноманітність характерів. У іншому місці я вже вказував, що в кожній духовній організації є такі задатки характеру, котрі негайно заявляють про своє існування, щойно в їхньому оточенні стануться раптові зміни. Так, наприклад, поміж найсуворіших членів Конвенту можна було зустріти цілком пристойних буржуа, які за звичайних умов, звісно ж, були б простими мирними громадянами й мали посади нотаріусів чи суддів. Коли гроза минулася, вони повернулися до свого нормального стану мирних буржуа, й Наполеон саме поміж ними знайшов собі найпокірніших слуг.