Марко Вовчок читать онлайн

Максим Гримач

читать Максим Гримач
Марко ВОВЧОКОповіданняІ Не за вас се діялось, — давно колись, як панувала на Вкраїні удвійзі Польща і Московщина Московщина обладувала Україною сьогобочною Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, я

Ведмідь

читать Ведмідь
Марко Вовчок Від Падолиста: Отже, « Ведмідь» це той самий твір « Сестричка Мелася», тільки під іншою редакцією І, гадаю, він таки оригінальний Либонь, редактор повважав черговий Марка Вовчків твір заскладним (через

Сон: Вовчок Марко

читать Сон: Вовчок Марко
Було нас у батька три дочки, я найстарша А був наш батько такийто грізний! Врядигоди пустить на вулицю погуляти з дівчатами. Нікчемний той рід жіночий, каже, все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки. Хіба ж

Невільничка

читать Невільничка
Марко Вовчок Присв'ячено Б. А. М. Давно ко­лись, у Ов­ру­чеві, ко­ли знаєте, на­ро­дивсь хлоп­чик Ос­тап і, як тільки став він на свої ніжки, за­раз пішов по Ов­ру­чеві, по­ди­вивсь усю­ди та й ка­же: « Геге! По­га­но жи­ти

Данило Гурч

читать Данило Гурч
Козаче село Глибове при самому Дніпрі, та облягли його височенні гори Їхатимеш, то шлях тобі звивається бором, густим таким, що й не проглянеш: тільки над тобою світ Божий, округи імла пахуча; здалека щось гучитьгучить;

Дев'ять братів і десята сестриця Галя

читать Дев'ять братів і десята сестриця Галя
Жила со­бi удо­ва ко­ло Києва, на По­до­лi, та не ма­ла щас­тядо­лi: бу­ло гiр­ке її жит­тя Тер­пi­ла во­на пре­ве­ли­ку нуж­ду та вбо­жест­во Жи­ла удо­ва ко­ло буч­но­го мiс­та, де буч­нiї бу­динки гро­моз­ди­ли­ся, д

Оповiдання

читать Оповiдання
ЛЕДАЩИЦЯIПанi наша була не перволiток та й не яка стара; а з себе була висока, огрядна, говiрки скорої, гучної Вбиралася шпетненько — шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка Ходить, було, як намальована. I в кiмнатах у на

Кармелюк

читать Кармелюк
Хто бував на Україні? Хто зна Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною… весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть

Як Хапко солоду відрікся

читать Як Хапко солоду відрікся
Марко Вовчок Коли вже ви так просите, то нехай воно буде повашому – розкажу вам, як Хапко солоду відрікся Чому не розказать Тільки умова така: не вередувати і не перебендювати Не знаю, як хто, а я не люблю, як берут

Не до пари

читать Не до пари
Як не живи, а лихо не мине Так уже нам Бог дав, така вже доля наша… Була в мене небога; при мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку Я й батька, і матір її поховала й оплакала; я й її розуму навчала і добра її гляділ

Записки причетника

читать Записки причетника
Москва, 1957 год Издательство " Известия" Приложение к журналу " Дружба народов". Издательские переплеты Сохранность хорошая. В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (18331907)

Лемеривна

читать Лемеривна
Вовчок Марко Лемеривна Сказка Молодой богатый козак Шкандыбенко стоял над рекою и смотрел в воду Река глубока и широка, вода синя и чиста и катится с сверканием и гулом Под ногами у козака отражался свежий, низкий, зеленый пустой берег, где он стоял; в середине реки видно ясное небо с играющим, искр

Купеческая дочка

читать Купеческая дочка
Вовчок Марко Купеческая дочка I Умерла у нашей барыни горничная девушка, и приказчику веленье прислано барское: немедля другую к барыне представить Выбрал приказчик меня Я была сирота, только и роду всего у меня, что дедушка Ласковый такой старичок был, седенький, смирный Выслушал он приказ, вздохну

Саша

читать Саша
Вовчок Марко Саша I Я ее давнодавно знаю: мы из одной деревни; вместе в куклы игрывали Уж какая она была искренняя, какая сердечная девочка, скажу вам! Как подружится с кем, полюбит — рада душу отдать; в глаза смотрит; пожелай чегонибудь я — угадает, угодит Мы с ней слюбились крепко Бывало, она мне

Игрушечка

читать Игрушечка
Вовчок Марко Игрушечка Я родомто издалёка, свой край чуть помню: увезли меня оттуда по шестому году Вот только помню я длинную улицу да темный ряд избушек дымных; в конце улицы на выгоне стояли две березы тонкие — высокие Да еще помню, у нас под самым окном густые такие конопли росли, а меж коноплям

Катерина

читать Катерина
Вовчок Марко Катерина I Не нажить уж нам такой знахарки, как покойная Даниловна! Сколько людей за нее бога молят! Кто ее знал — благословляет, и кто только слыхал про нее — и тот благословляет Так уж из рода в род ей почет идет А ято ведь взросла вместе с нею Она была из чужой стороны к нам завезена