Эдгар Аллан По читать онлайн

Алан Эдгар По Гротески и арабески МОРЕЛЛА[1][2] Глубокую, но поистине странную привязанность питал я к Морелле, моему другу Много лет назад случай познакомил нас, и с первой встречи моя душа запылала пламенем, прежде ей неведомым, однако пламя это зажег не Эрос, и горечь все больше терзала мой дух,

Алан Эдгар По Рассказы ЗОЛОТОЙ ЖУК[1][2] Много лет тому назад мне довелось близко познакомиться с неким Вильямом Леграном Он происходил из старинной гугенотской семьи и был прежде богат, но неудачи, следовавшие одна за другой, довели его до нищеты Чтобы избегнуть унижений, связанных с потерей богатс

Золотой жук Библиотека приключений и научной фантастики Алан Эдгар По Рассказы ЗОЛОТОЙ ЖУК[1][2] Много лет тому назад мне довелось близко познакомиться с неким Вильямом Леграном Он происходил из старинной гугенотской семьи и был прежде богат, но неудачи, следовавшие одна за другой, довели его до нищ

Мабуть нікого не переслідувала так в життю важка рука судьби, як американського поета – Едґара По. Його життєвий шлях був встелений колючим тернем від ранньої молодости аж до сирої могили. Едґар Алян По уродив ся 19 лютня 1809 р. в Бальтіморе. Його предки походили з старого нормандського роду, що за

Impia tortorum longas hie turba furores Sanguinis innocui, non satiata, alluit. Sospite nunc patria, frac to nunc funeris antro Mors ubi dira fuit, vita salusque patent. Я знемігся, смертельно знемігся від цих нескінченних мук і, коли мене, врешті, розв’язали й дозволили сісти, відчув, що непритомні

Тут хитрость в духе Макьявелли — Ее не все понять сумели. Должен с сожалением сказать, что Фолио Клуб — не более как скопище скудоумия. Считаю также, что члены его столь же уродливы, сколь глупы. Полагаю, что они твердо решили уничтожить Литературу, ниспровергнуть Прессу и свергнуть Правительств

Трудно згадати всіх тих письменників Европи, Росії та України, на яких так чи інакше впливала постать «отця всього модернізму» — химерного й геніального Едґара. Дарма що вплив його зоставався подекуди невидний і навіть, може, неусвідомлений від якого письменника, як той вплив античної культури, що й

Давно вже спустошувала країну Червона Смерть. Жодна пошесть не бувала досі така огидна й не сіяла стільки згуби. Кров була її знаком і тавром – жаска багряниця крові. Колючі болі, раптове запаморочення, а далі кров пирсне з усіх пор – і прощавай білий світе. Кривавочервоні плями на тілі, а надто на

І спочива там людська снага, та, що їй згину немає. Хіба зна хто таїну снаги тої і всю силу її? Бо ж Господь — то єдина всемогутня снага, що просяка все суще міццю своєю. Людина ся не піддасть ні ангелам, ні смерті самій, а як піддасть — то лиш через неміч кволої снаги свої. Джозеф Гленвілл* Я, хоч

Sub conservatione formae Specificae salva anima.* Раймонд Луллій* Я з тих, кому звісні буйні фантазії і шалені пристрасті. Мене називали божевільним, але хто його зна, може, божевілля — це вищий розум і майже всі славетні діяння і кожна глибока думка породжені хворобливим станом — певним настроєм д

Після вельми докладної, вичерпної доповіді Араґо,* не кажучи вже про резюме, що його помістив «Дурноманів часопис»,* і про щойно опублікований детальний звіт лейтенанта Морі,* ніхто не вважатиме, звичайно, що, викладаючи кілька принагідних зауваг з приводу відкриття фон Кемпелена, я маю намір розгля

«Con tal que las costumbres de un autor, — пише дон Томас де Лос Торрес* у передмові до своїх «Аматорських віршів», — sean puras у castas, importo muy росо que no sean igualmente severas sus obras», що нашою мовою означає просто: коли моральність автора чиста, не дуже важливо, яка мораль випливає з

В якій би гущі сумнівів не крився принцип месмеризму,* його чудесна реальність визнається нині чи не всіма. А хто сумнівається і в реальності, той є професійний безвірник, з племені безплідного й безславного. Сьогодні шкода навіть тратити час на доведення того, що людина здатна одною силою волі ввес

Є теми, сповнені гіпнотичного інтересу, але занадто жахливі, аби стати законним набутком літератури. Звичайному романістові слід уникати їх, коли він не хоче уразити читача або збудити у ньому нехіть. Їх годиться зачіпати тільки тоді, коли вони підперті й освячені суворістю і величчю істини. Так, на

Я не збираюся, звісно, вважати це за якусь дивницю, що надзвичайний випадок із містером Волдемаром викликав різні розмови. Чудом хіба могло б статись інакше — надто в даних обставинах. Наслідком бажання всіх причетних сторін приховати справу від публічности, — принаймні, хоч на теперішній час або ж

Я справді дужедуже нервовий, страх який нервовий, і таким був завжди, але навіщо ви мені твердите, ніби я божевільний? Хвороба не знищила й не притупила мої відчуття, вона лише загострила їх, передусім мій слух, і тепер я чую не тільки земні звуки, а й небесні. Я чую навіть багато з того, що діється