Я постійно порушувала правила харчового ланцюжка, надзвичайно багато працювала і набагато більше мусила доводити своє право взагалі існувати в цьому ланцюжку. Як я вдячна керівникам Arvopaperi, які вирішили, що я гідна цього, й захищали, коли я трішки по-хорошому бешкетувала. Завжди потрібні ті, які вірять, створюють і підтримують команду. Один у полі не воїн. У жодному полі, ніхто. До речі, ще краще сказав керівник Alibaba, один із найуспішніших керівників у світі, Джек Ма. «Я не знаю нічого про технології та маркетинг і юридичні питання, я тільки знаю про людей», – заявив він на виступі в Парижі. Ключ успіху – це команда, і твоя команда повинна бути щаслива. Я теж завжди в це вірила.
У 2012 році я стала ще й радницею Марка Міхкельсона – керівника парламентського комітету закордонних справ із питань Росії й України в Естонії – і багато років писала колонки в різні інвест-видання й портали Фінляндії та Естонії. А приблизно з 2005 року до 2007-го вже й сама видавала в Естонії свій журнал інвестицій «Profit». Але недовго – до того, як пішла працювати в інвест-фонд і продала журнал одному банку (не пам’ятаю, чи можна за договором називати його назву).
Так що із журналістикою й аналітикою пострадянських економік у мене давня любов, і досі мене дратує продажність, маніпуляції й неповага чи байдужість до фактів, які часто можна зустріти в нашому медіапросторі. Як мало залишилося Журналістів. І настільки важлива сила Слова.
Розділ 9
Створення Kazaa, перший електронний рай і Естонський Фонд Розвитку
Я була щаслива у Фінляндії. Любила свою роботу, й незрозуміло чому мене взяли у свою компанію Керкко і його дружина Херріет – вони, напевно, більше ніж на 30 років старші за мене. Сам Керкко поставляє рідкісні метали великим компаніям і є почесним послом Греції. Еліта старих грошей і «блакитної крові». Середовище, де негідно показувати своє багатство. Я бачила, що деякі навіть зрізали бирки на пальто, які залишали в загальних гардеробах. Можна купувати дороге, але в будь-якому випадку підкреслювати це – поганий смак. Чому вони взяли мене в компанію – я не знаю, але вдячна їм. Так само, як і з Яско, з Керкко ми дружимо сім’ями, і він завжди запитує, як поживає моя mamа, підкреслюючи саме останнє «а». Вечорами – опера або театр, улітку – красиві острови Фінської затоки.
Історія Фінляндії для мене закінчилася продажем Arvopaperi великій біржовій компанії «Talentum», монетизацією опцій і рішенням, що я не хочу бути простим гвинтиком у великій організації. Команда поступово розійшлася, і це стало кінцем однієї історії.
А для мене це стало початком історії у сфері інвестицій. У фонді «Martinson Trigon Venture Partners» чи MTVP я трохи навчилася умовляти інвесторів увійти до фонду, а в державному «Estonian Development Fund» з 2007 року зрозуміла, як інвестувати разом із приватними інвесторами і як відбувається розвиток екосистеми.
У 2003 році в Естонії несподівано з’явився Skype. Можна в прямому сенсі слова говорити «несподівано з’явився», оскільки історія успіху Skype була багато в чому випадковістю. Чотири основних засновники з Естонії зустрілися з найкрутішим данцем Янусом Фріїсом (Janus Friis) і шведом Ніколасом Зенстрьомом (Nikolas Zennström), і повторилася приблизно та сама історія – «у нас є мізки, ви класні, давайте заробимо багато грошей», тільки в незрівнянно більшому масштабі. Естонці справді були кращими програмістами й проєктними менеджерами, а Янус і Ніколас знали практично все про інвесторів і маркетинг. І вийшла синергія.
Я іноді з’являлася в цій тусовці через одного із співзасновників Skype, Тойво Аннуса, з яким тісно спілкувалася. Не пам’ятаю, що писалося в книгах і розповідалося в блогах про створення Skype, тому розповім по секрету й коротко. Тойво помер у 2020 році від інсульту. Йому було 48 років, і до цього часу він був уже не тільки засновником Skype, але, напевно, найактивнішим бізнес-ангелом в Естонії, який і через свої підприємства, і безпосередньо від себе інвестував у понад 100 стартапів. Це була одна з найболючіших втрат – у всіх сенсах цього слова.
Але повернімося до часів, коли ми були ще зовсім молодими: у кінець 1990-х – початок 2000-х. Спочатку народився Kazaa. Пам’ятаєте такі програми, альтернативи Napster, через які можна було завантажувати музику, ігри та фільми? Поступово законодавство ставало все менш толерантним, і в результаті не рятували вже й різні Sealand. До речі, це цікава історія. Розповім, якщо раніше не чули.
Вирішив майор британської армії Рой Бейтс збунтуватися проти системи і створити «власне королівство», до речі, в прямому сенсі слова. Під час Другої світової війни Британське королівство створило в нейтральних водах різні оборонні конструкції зі сталі та бетону. Про всяк випадок. А в 1950-ті роки покинуло їх. А майор Бейц вирішив створити свою радіостанцію, що знаходиться поза межами драконівських законів радіомовлення Великої Британії. І що для цієї мети могло б підійти краще ніж нічийні, з точки зору міжнародного закону, землі або води?
Terra Nullius. Вишка була захоплена Роєм, який оголосив дану територію Sealand. Тим часом Велика Британія зробила висновки і, доки Рой призначав свою дружину принцесою Джоан, підірвала інші вишки.
У 1968 році в результаті однієї з найскладніших юридичних баталій і знахідки документів XVII століття суд визнав, що Велика Британія все-таки не має юрисдикції над спорудженням. Таким чином, Sealand був визнаний і de facto.
Чому я про це розповідаю? Тому що такий прецедент напрошується й на інші приклади, які містять у собі слова «свобода», «нічия територія» й «інтернет». Через кілька десятків років винайшли інтернет, і Sealand став пропонувати рай і притулок для представників інтернет-сервісів, сайтів і платформ, які бунтували проти обмежень, як колись і Рой. У Sealand на деякий час знайшли свій рай і WikiLeaks, і PirateBay, і багато інших бунтарів.
Створений сервіс під ім’ям HavenCo був на межі легального й можливого. Це був перший у світі електронний офшорний рай. Тому те, що робило його сильним, робило його і слабким, і Sealand після багатьох атак і внутрішніх конфліктів таки перевів послуги хостингу в Лондон, і початковий сенс забезпечення свободи загубився.
Також законом вже визначили поняття піратства, і поступово файлообмінники – подібні до Napster, Kazaa і PirateBay – почали закриватися.
Але команда Kazaa не була б крутою, якби у них не було «плану Б». Хоча, можливо, це завжди й був «план А» – просто використовувати Kazaa для тестування технології peer-to-peer, технології обміну масивних даних, для того, щоб потім продавати цю технологію. І коли закрився Kazaa, постало питання: «Для чого можна ще використовувати дану технологію?» Правильно – для передачі голосу. І поступово на тій же технології зародився Skype.
Це зараз здається, що для Skype все було просто, як прогулянка в парку, а вони пройшли всі кола пекла підприємця-початковця. На ринку вже були месенджери: Microsoft і ICQ. Знайти інвесторів завжди важко, і до того ж, не було особливо великих історій IT-успіху і єдинорогів з Естонії або Швеції. Ericsson не рахується, це історія вже більш ніж столітньої давності.
Пройшовши десятки байдужих венчурних капіталістів, бізнес-план Skype потрапив на стіл до Cтіва Юрветсона й Тіма Дрейпера, які в подальшому стали інвесторами «Space Х» і «Tesla», інвесторами Hotmail і ще багатьох крутих стартапів. Так вийшло (не знаю, чи це збіг), але батьки Стіва – естонці, які під час війни емігрували до Сполучених Штатів, і Стів народився вже там. І хоча сам він вже не розмовляє рідною мовою, він відчуває себе естонцем. Саме йому держава Естонія з гордістю подарувала першу картку електронного резидента країни. Йому й журналісту Едварду Лукасу (Edward Lucas), який завжди вболівав за Естонію, вірив, що путінський режим ні до чого доброго не призводить, і навіть написав одну з перших у світі книг про кібершпіонаж.