А потім ще швидко домалював унизу ось що:
Це означало: «Не засмучуйся, не турбуйся!»
І в самому кінці швиденька намалював ось це:
Це означало: «Цілую тебе. Твій Джим».
Потім він поклав листка на подушку та легко й швидко виліз у вікно.
Прийшовши на обумовлене місце, Джим не знайшов там локомотива на ім'я Емма. Лукаса теж ніде не було видно. Тоді Джим побіг униз, до державного кордону.
Там він побачив Емму, яку вже спустили на воду. Верхи на локомотиві сидів Лукас-машиніст. Він саме прилагоджував вітрило до щогли, що була укріплена просто на кабіні.
— Лукасе! — важко дихаючи, заволав Джим. — Зажди, Лукасе! Ось він я!
Здивований Лукас обернувся, і дружня посмішка освітила його широке обличчя.
— Боже ти мій, — сказав він, — Джим Кнопка. Я вже гадав, тобі перехотілося приходити. Дванадцять аж он коли пробило!
— Та я знаю, — відповів Джим. Він зашльопав водою, ухопився за Лукасову руку та видерся на локомотив. — Забув про листа, розумієш? Тому мені довелося повернутися.
— А я боявся, що ти проспав, — сказав Лукас, випускаючи зі своєї люльки тютюнову хмаринку.
— Я й дещиці не спав! — заприсягся Джим. Звісно, це була неправда, але він не хотів втрачати лице перед другом. — А ти насправді поїхав би без мене?
— Ну-у, — відповів Лукас, — я би, звісно, ще трохи зачекав, проте потім… Звідки мені знати, а раптом ти за цей час передумав? Так же могло бути, правда?
— Але ж ми домовлялися, — із докором сказав Джим.
— Так, — погодився Лукас. — І я страшенно радий, що дотримав слова. Тепер я знаю, що можу на тебе покластися. До речі, як тобі подобається наш корабель?
— Пречудово! — відповів Джим. — А я завжди думав, що локомотив у воді потоне.
Лукас посміхнувся.
— Не потоне, якщо завчасно випустити воду з котла, прибрати із тендеру вугілля, а двері законопатити, — пояснив він, випускаючи з люльки маленькі тютюнові хмаринки. — Ця хитрість не будь-кому відома.
— Двері треба що? — перепитав Джим, який ніколи не чув такого слова.
— Законопатити, — повторив Лукас. — Це означає, що всі шпарини треба добре позабивати клоччям та смолою, аби досередини ані краплі води не потрапило. Це дуже важливо, бо коли котел полий, а в тендері порожньо, Емма ні за що не потоне. До того ж у нас тепер є симпатична каютка на випадок дощу.
— Тільки як ми до неї потрапимо, — поцікавився Джим, — якщо всі двері будуть добре зачинені?