Приблуда - Винничук Юрій Павлович страница 5.

Шрифт
Фон

Потім дітей пойняв страх, і вони розбіглися по хатах, стримуючи в грудях ридання і ще щось страшне і болюче, що рвалося назовні. Вони зціплювали зуби, гадаючи, що, може, це минеться, але воно не миналося, воно кублилося в них, наче клубок гадюк, і дуже-дуже боліло. Діти не відали, що воно таке, і це ще більше жахало, бо всім їм раптом здалося, що вже десь бачили ЦЕ ОБЛИЧЧЯ, знали його змалечку… Але звідки, звідки?

І кожне собі мовило крізь зціплені зуби:

— Ні, се не він… Се неправда! Він не такий. — Але десь в душі несвідомо народжувалося велике і рокове:

— Се він, се він…

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке