— Кет! Кет!
— Облиште. Вона прийде, коли схоче.
Емма занепокоїлася:
— Але тоді може нічого не залишитись!
— Бо ти ненажерлива свинюка?
— Я не свинюка.
— Еге ж, свинюка.
— Кандідо!
— Вона справді свинюка!
Кандіда схопила сестру за простягнуту руку:
— Спочатку гості.
Бела втрутилася:
— Серденько, потримай татові склянки під вино.
Саллі, яка сиділа навпроти, посміхнулася Еммі; Емма — симпатичніша дитина, скромніша і спокійніша; може, зрештою, лише за контрастом зі своєю псевдодорослою сестрою. От якби тільки Том… вона мастила йому хліб паштетом, а він сидів і недовірливо спостерігав.
— М-м… На вигляд це делікатес.
Емма запитала, чи можна погодувати й раків. Пітер засміявсь, вона образилася. Кандіда пояснила їй, що вона дурка. Бела звеліла Еммі посунутись і сісти поруч. Тепер образилася Кандіда. Пол звернув погляд нагору, в бік валунів, а потім — униз, на Белу. Та ледь помітно кивнула.
— Тату, куди ти пішов?
— Пошукаю тітку Кет. Може, вона заснула?
Кандіда зиркнула на матір:
— Закладаємось, що вона знов десь рюмсає.
— Серце, ти за столом. Їж, будь ласка.
— Вона рюмсає безперестану.