І ви думали, що вас не викриють?
Але ж не викрили. Тільки ви знаєте, але що вам до того? У вас і так справ достатньо. І грошей більше ніж ви здатні витратити. І ви доволі далеко від столиці, і наша діяльність ніяк не заважає вам заробляти.
Якщо не зважати на це дільце з медичною недбалістю.
Слушно. Тут ми напартачили. Але ж не забувайте, що і ваша клієнтка, і наш клієнт досиділися із цією справою до останнього.
А що ви сказали вашому клієнтові?
Сказали, відповідальність відсутня, що, пак, правда. Може, він відступиться, а може, спричинить проблеми. Подивимось. Здається, у вас той самий клопіт.
Насправдіні. Я не підписував договору з Ейшею. Якщо справа стосується медичної недбалості, синку, ніколи не слід підписувати договір до отримання експертного звіту. Буде вам урок серед інших невивчених.
Дяка. А що ви їй скажете?
Не знаю. Про це ще не думав. Вона не дуже врівноважена особа.
Можете викласти їй правду й позиватися на мене до суду, хоча навіщо вам ця морока? У мене ні шеляга, я просто банкрут, як не крути. Якщо чесно, ви навіть не знайдете мене в столиці, як би вам не хотілося. Було вже шукали.
Марк Апшо ваше справжнє імя?
Ні.
А Паркер і Лейн?
Фальшиві.
Зрозуміло тепер. Ми не знайшли жодної згадки про вас та вашу фірму в реєстрі адвокатів округу Колумбія. Ви загналися на слизьке, синку.
Ви когось там повідомили?
Я так не думаю. Один із моїх помічників трохи копнув.
Було б добре, якби ви більше не копали. Я вам усе чесно розповів.
Отже, дозвольте мені підсумувати. Ви кинули юридичну школу, взяли інше імя, практикуєте право без ліцензії, що вже порушення закону, берете гонорар готівкою і, припускаю, без належної звітності, що теж порушення закону, а зараз ви зруйнували чудову справу про медичну недбалість, яка могла принести нашим клієнтам більше грошей, ніж вони коли-небудь бачили. Я вже не кажу про ухилення від погашення студентських боргів. Я щось пропустив?
Так, пару дрібниць.
Авжеж. І що я, по-вашому, маю робити?
Нічого. Хай усе йде своєю чергою. Забудьте. Який вам зиск від того, що ви повідомите про мене в Асоціацію адвокатів округу Колумбія?
Ну, по-перше, це буде гарний крок у напрямку очищення нашої професії. У нас достатньо проблем і без пройдисвітів штибу вас, які ганьблять правоохоронну систему.
Я б заперечив, бо ми дійсно надаємо корисні послуги нашим клієнтам.
Рамонові Тейперу?
Ні, не йому. Іншим. Рамон був нашою першою розвідкою на мінному полі справ про особисту шкоду. І відверто кажучи, я думаю, що з нас досить. Будемо й надалі займатися КСС, залишивши автоаварії добродіям із рекламних щитів.
Радий це чути.
Я прошу вас про любязність, пане Моссберґ. Просто залиште нас у спокої. Ми й так у доволі скрутному становищі.
Геть звідси!гримнув Моссберґ піднімаючись.
У Марка забігали очі, згорбилися плечі. Він, задихаючись, пробурмотів:
Десь я вже чув таке.
Моссберґ підійшов до дверей, розчахнув їх і заволав:
Геть!
Марк, опустивши очі, пройшов крізь отвір і дременув до сходів.
У АТЛАНТІ РЕЙС ЗАТРИМАЛИ, і додому він добрався майже опівночі. Можливо, завдяки цьому його не пристрелили абощо.
Того вечора, близько девятої, Рамон зайшов у бар «Когут» і всівся за довгий шинквас перед Тоддом, який змішував коктейлі. Натовп, що набіг після робочого часу, вже розійшовся, і в залі залишилося з півдесятка вболівальників, які дивилися юнацький баскетбол.
Рамон замовив горілку з тоніком. Тодд поставив перед ним склянку з питвом і блюдце з арахісом.
Знаєш цього жевжика?спитав Рамон, показуючи Тоддові бізнес-картку такого собі Марка Апшо з фірми «Апшо, Паркер і Лейн». І з адресою, що збігалася з тією, де він зараз стояв: Флорида-авеню, 1504.
Тодд глянув на картку й похитав головою. Вони з Марком домовилися з усіма офіціантами, щоб ті грали в мовчанку, якщо хтось намалюється і почне вивідувати про них, чи про їхню фірму, чи про місцезнаходження їхнього офісу. Поки що всі дотримувалися конспірації.
Той жевжикмій адвокат. Бач, написано, шо тута контора, але ж тута бар?
Він говорив заплітаючи язиком, деяких слів було не розібрати.
Тодд раптом захопився клієнтом і зажадав дізнатися побільше.
Там кого тільки немає нагорі. Всіх не знаю, але там точно нема адвоката, який працював би допізна.
Ховається від мене той жевжик, кумекаєш, про що я? Три дні вже телефоную йомуне бере.
Мабуть, зайнятий. А що за справа?
Ого-го!він заплющив очі й почав куняти. Тодд зрозумів, що той не просто напідпитку, а в дим пяний.
Добре, якщо я з ним зустрінусь, що мені говорити? Хто його шукає?
Рамон я,відповів той, важко підвівши голову. Він так і не доторкнувся до замовленої випивки.
Тодд зітхнув і вислизнув на кухню, звідки надіслав повідомлення Маркові: «Тут наш Рамон. Бухий. Стережись. Ти де?».
«Аеропорт Атланти. Затримка».
«Подзвони йому. Заговори зуби. Придумай щось».
«Буде зроблено».
Тодд повернувся в зал і став неподалік від Рамона, який навіть не намагався вийняти телефон із кишені. Якщо Марк і телефонує, Рамон не відповість. Так і тримаючи в руці бізнес-картку, він махнув Тоддові:
Бач, написано: «Флордавеню», так? То де та контора?
Не знаю, шановний.
Та ти брешеш усе!заговорив гучніше Рамон.
Ні, шановний. Усе правильно ви кажете, цеФлорида-авеню, але я не знаю тут жодної юридичної контори.
А зна що?!знов підвищив голос Рамон.У мене в машиніпістолет! Як тобі таке? Як не так, то можна й сяк! Утямив, про що я?
Тодд кивнув іншому барменові, водночас підступивши ближче до Рамона:
Послухайте, шановний, якщо не припините погрожувати людям, нам доведеться викликати поліцію.
Мені тра знайти того жевжика, ясно? Ось диви: «Пан Марк Апшо, повірили в суді адвокат». Значить, узяв мою справу, а потім і слід прохолов! Тільки не треба поліції, добре?
Давайте так. Ви допиваєте, і я викликаю вам таксі?
Нащо таксі? У мене машина з пістолетом під сідалом.
Ви вже вдруге згадуєте пістолет. Це всіх нервує.
Тільки не треба поліцію!
Усе, пане, вже викликали.
Рамон отетерів і вирячив очі:
Ви що?! Чого це ви?! Я нікого не чіпав!
Пане, до балачок про зброю в столиці ставляться серйозно.
Скіки бухло?
За рахунок закладу, якщо негайно вшиєтесь звідси.
Рамон зліз із стільця і сказав, прямуючи до дверей:
Не розумію, нащо зразу поліцію?
Тодд пішов слідом назовні й спостерігав за ним, доки той не зайшов за ріг. Якщо Рамон і мав машину, Тодд її не побачив.
28
У СУБОТУ ПІЗНО ВРАНЦІ, коли Тодд прокинувся в ліжку Гедлі Кавінесс, в якому провів другу ніч поспіль, він побачив, що вона кудись зникла. Протерши очі, він намагався згадати, скільки вчора випив. Здається, не так вже й багато. Він почувався чудово й насолоджувався додатковими годинами сну. Вона повернулася в одній лише довгій футболці та з двома філіжанками кави. Підібгавши під спини подушки, вони сиділи в пітьмі.
У сусідній кімнаті щось заворушилося і долинули розмірені звуки, наче заскреготіло ліжко. Потім придушені стогони задоволення.
Хто це там?прошепотів він.
Моя сусідка. Прийшла пізно вночі.
А її хлопець?
Не знаю. Імовірно, якийсь випадковий чувак.
То вона теж вибирає навмання?
Атож! У нас із нею мовби суперництво. Гра на кількість.
Мені це до вподоби. Мене порахувала раз чи двічі?
Гедлі сьорбнула кави; активність по сусідству наростала.
Одне очко за тебе, одне за твого партнера.
О, так і Марк тут бував?
Гарна спроба. Я бачила, хлопці, як ви наступного дня теревенили в суді, поглядаючи на мене. Я майже читала по ваших губах. Упевнена, що й ти наступного дня прийшов, усміхаючись аж до вух.
Зізнаюся. Марк сказав, що ти чудова в ліжку.
Ото й усе?
Чудове тіло, дуже агресивна. Тепер я розумію чому. Ви з сусідкою ведете підрахунок.
Нам обом по двадцять шість років, одиначки, на моногамію не страждаємо, вільні й відвязні, опинилися в місті, де живе приблизно мільйон молодих професіоналів. Це стало спортивним змаганням.
Чоловік за стіною дійшов кульмінації, аж задвиготіла підлога, відтак брязкіт ліжка припинився.
На цей раз дуже швидко,сказала Гедлі.
Ви й це порівнюєте?гигикнувши, спитав Тодд.
Аякже. Проводимо засідання, де звітуємо, особливо після того, як вона виїжджає на цілий тиждень за місто і спить із різними чоловіками.
Не хотів би я бачити звіт про мене.
У мене ідея. Тут неподалік бублична, ходімо трохи перекусимо. У мене кращий смак на чоловіків, ніж у неї, отож мені не хотілося б зіткнутися з її сьогоденним незнайомцем.
Дякую за сумнівний комплімент.
Ходімо.
Вони швидко вдягнулися і вислизнули з її квартири, не зіткнувшись з іншою парою. Бублична повнилася суботньою юрбою. Вони знайшли вільний столик біля дверей і всілися в крісла. Коли вони захрумтіли підсмаженими бейглами, Тодд сказав:
Знаєш, ти надто вродлива, аби спати з половиною міста.
Не так гучно, добре?попросила вона, озирнувшись.
Я практично шепочу.
Тобто ти хочеш споважніти й одружитися, чи що?
До такого я ще не дожився. Просто видається дивним, що така запаморочлива красуня грає в цю гру з випадковими партнерами.
Це шовінізм. Тобі знімати когось на одну ніч можна, а якщо це робить красива дівчина, то вона шльондра.
Я не називав тебе шльондрою.
На них поглянув чоловяга, що сидів за сусіднім столиком. Гедлі сьорбнула кави й запропонувала:
Давай поговоримо про щось інше. Мене заінтригувала ваша юридична фірмочка. Із тобою і Марком Апшо я знайома. А хто така Зола Паркер?
Подруга.
Гаразд. Вона теж пасеться в кримінальних судах, як ви з Марком?
О, ні. Вона по особистій шкоді,Тодд намагався відповідати якнайкоротше й прагнув змінити тему.
А в неї є ліцензія на адвокатську діяльність?
Тодд, жуючи бейгл, допитливо втупився в її прекрасні очі.
Авжеж.
Ну, мені стало цікаво, і я перевірила в Асоціації адвокатів. Здається, там ніхто не чув про тебе, Марка або пані Паркер. Вам, друзі, треба туди записатися. А ще адвокатські номери, якими ви користуєтесь, теж відсутні в базі даних.
Вони жах як недбало обліковують.
Що, правда? Ніколи про таке не чула.
І чому ти така допитлива?
Такою народилася. Ти кажеш, що вчився в Цинциннаті. Марк навчався в Делавері. Я перевірила обидві школитам про вас нічого не чули. Зола стверджує, що отримала юридичний ступінь в університеті Ратджерса, але їй якось вдалося просотатися крізь щілину їхньої Спілки випускників,Гедлі все це казала з бридкою посмішкою всезнайки.
Тодд якось прихитрявся їсти з байдужим виглядом.
А ти завзята переслідувачка, еге ж?
Насправдіні. Це не моє діло. Просто якось дивно.
Тодд усміхнувся, водночас бажаючи дати їй ляпаса, аби зігнати посмішку з її обличчя.
Ну, якщо тобі надокучить одноманітність прокурорської роботи, ми тебе працевлаштуємо.
У нас не так вже й багато канцелярщини. До речі, у вас є контора чи ні? Я знаю, що адреса у вас є, але назвати якусь вулицю зуміє хто завгодно.
Чого ти добиваєшся?
Нічого. Просто цікавлюсь.
А ти поділилася своїм зацікавленням із кимось іще?
Ні. Сумніваюсь, що хтось щось помітив. Ви надибали вдале місце для діяльності, з ліцензією ви чи ні. Це справжній звіринець, і ніхто цим не переймається. Проте дам одну пораду: я б трималася подалі від старого Візерспуна із сьомого відділу. Він пронозливіший за інших суддів.
Дякую. Кого ще нам слід уникати?
Більше таких немає. Головне, не уникайте мене. Тепер, оскільки я теж причетна до вашої невеличкої афери, я буду при змозі вам допомагати.
Яка ж ти лялечка.
Еге ж, усі так кажуть.
МАРК ПОДАВАВ НАПОЇ В БАРІ «Когут», коли опівдні підїхав Тодд. Він відмітився про прибуття, натягнув свій фірмовий червоний фартух і наповнив кілька келихів. За першої нагоди він відвів компаньйона вбік і сказав:
Хюстон, у нас проблема.
Лише одна?
Я знову провів ніч із пані Гедлі.
Кобель. А я з ніг збився, усе шукав її.
А знайшов я. І побалакав трохи за сніданком. Вона тепер із нами: знає, що ми без ліцензій, перевірила в Асоціації; знає, що ми не навчалися в тих школах.
Прокляття!
Отака була й моя перша реакція. Проте їй, здається, можна довіряти: каже, що нікому не розповіла і любить приховувати секрети. Навіть запропонувала принагідно допомагати.
А від нас чого їй треба?
Того, чого й завжди, я вважаю. Вона змагається із сусідкою в проміскуїтеті. Там своя система балів, таке.
Марк хотів гигикнути, але не зміг, бо смішного було мало.
Цікаво, сьогодні вони зайняті?
Закладаюся, що так, із кимось іще.
Трясця!вилаявся Марк і пішов отримувати замовлення. Потім, проходячи повз Тодда, який витирав пивні келихи, сказав:Здається, це початок кінця.
У НЕДІЛЮ ПІЗНО ввечері Рамона Тейпера зупинили за керування в стані спяніння. Його доправили в Центральну тюрму, де він провів ніч у витверезнику. У понеділок зранку приїхала його дівчина. Сидячи в залі очікування, вона познайомилась з таким собі Дарреллом Кромлі, приязним адвокатом, котрий, здавалося, почувався в тюремному залі очікування, як у себе вдома. Він у короткий термін домовився про звільнення Рамона під заставу.
Уже за стінами тюрми, коли Даррелл почав свою стандартну процедуру пояснення про те, що буде далі, Рамон сказав:
От скажіть мені, чоловіче, я маю адвоката, але він намагається мене окрутити.
У якій справі адвокат?радісно вчепився Даррелл.
У мене серйозна справа у Віргінії, медична недбалість. Моя дитина померла в лікарні пару років тому, і я найняв того пройду Марка Апшо. Чули про такого?
Ні, але тут повно адвокатів, яким не можна довіряти.
Ось йому дійсно не можна, це я вам точно кажу. Я б такий, щоб його звільнити, але не можу його знайти. А ви розумієтеся на медичній недбалості?
Це одна з моїх спеціалізацій. Введіть мене в курс справи.