Елена ФеррантеІсторія втраченої дитини
Вказiвник дiйових осiб
Родина Черулло (родина чоботаря):
Фернандо Черуллочоботар, батько Ліли.
Нунція Черулломати Ліли.
Раффаелла Черулло, її називають також Ліна або Ліла. Народилася в серпні 1944 року. У шістдесят шість років безслідно зникає з Неаполя. У зовсім юному віці виходить заміж за Стефано Карраччі, але під час відпустки на Іскії закохується у Ніно Сарраторе й заради нього кидає чоловіка. Після невдалої спроби спільного життя з Ніно та народження сина Дженнаро, або ж Ріно, Ліла дізнається, що Ада Каппуччо чекає від Стефано дитину, і остаточно з ним розлучається. Разом з Енцо Сканно переїжджає до Сан-Джованні-а-Тедуччо, а через кілька років повертається до району з Енцо та Дженнаро.
Ріно Черуллостарший брат Ліли. Одружений із Пінуччою Карраччі, сестрою Стефано, від якої має двох дітей. Первістка Ліли назвали на його честьРіно.
Інші діти.
Родина Ґреко (родина вахтера):
Елена Ґреко, її ще називають Ленучча або Ленý. Народилася в серпні 1944 року. Авторка цієї довгої історії, яку ви читаєте. Після початкової школи Елена успішно продовжує навчання і врешті закінчує один із найпрестижніших університетів Італії Вищу нормальну школу в Пізі. Там вона знайомиться з Пєтро Айротою, за якого згодом виходить заміж, і перебирається до Флоренції. У них народжуються двоє доньокАделе, або Деде, та Ельза. Розчарована шлюбом, Елена кидає дітей та чоловіка і завязує роман із Ніно Сарраторе, у якого палко закохана ще з дитинства.
Пеппе, Джанні та Еліза менші брати та сестра Елени. Еліза, попри незадоволення Елени, наважується на позашлюбне спільне проживання з Марчелло Соларою.
Батьковахтер у мерії.
Матидомогосподарка.
Родина Карраччі (родина дона Акілле):
Дон Акілле Карраччі спекулянт і лихвар. Його вбили.
Марія Карраччі дружина дона Акілле, мати Стефано, Пінуччі та Альфонсо. На її честь назвали доньку Стефано від Ади Каппуччо.
Стефано Карраччі син покійного дона Акілле, комерсант і перший чоловік Ліли. Незадоволений бурхливим шлюбом із Лілою, завязує стосунки з Адою Каппуччо і згодом починає з нею жити, не одружуючись. Має сина Дженнаро від Ліли та доньку Марію від Ади.
Пінуччадочка дона Акілле. Виходить заміж за Лілиного брата Ріно й народжує від нього двох дітей.
Альфонсосин дона Акілле. Довго зустрічається з Марізою Сарраторе і зрештою наважується з нею одружитися.
Родина Пелузо (родина столяра):
Альфредо Пелузостоляр, комуніст. Помер у вязниці.
Джузеппіна Пелузо віддана дружина Альфредо. Після смерті чоловіка накладає на себе руки.
Пасквале Пелузо старший син Альфредо та Джузеппіни, муляр, комуніст-активіст.
Кармела Пелузо, яку називають Кармен, сестра Пасквале, тривалий час зустрічалася з Енцо Сканно. Згодом вийшла заміж за власника заправки на трасі, має двох дітей.
Інші діти.
Родина Каппуччо (родина божевільної вдови):
Мелінаудова, родичка Нунції Черулло. Тривалий час була коханкою Донато Сарраторе й ледь не збожеволіла після розриву з ним.
Чоловік Мелінизагинув за невідомих обставин.
Ада Каппуччодочка Меліни. Тривалий час зустрічалася з Пасквале Пелузо, потім стала коханкою Стефано Карраччі й народила від нього доньку Марію.
Антоніо Каппуччоїї брат, механік. Зустрічався з Еленою.
Інші діти.
Родина Сарраторе (родина залізничника-поета):
Донато Сарраторестрашенний бабій, був коханцем Меліни Каппуччо. Елена в юному віці віддалася йому на пляжі Іскії. На цей крок вона наважилася, бо страждала через роман Ніно і Ліли.
Лідія Сарраторе дружина Донато.
Ніно Сарраторестарший із пяти дітей Донато та Лідії. Тривалий час таємно зустрічався з Лілою. Одружений з Елеонорою та виховує з нею сина Альбертіно. Завязує роман з Еленою, яка також має чоловіка й дітей.
Маріза Сарраторесестра Ніно. Одружена з Альфонсо Карраччі. Стає коханкою Мікеле Солари й народжує від нього двох дітей.
Піно, Клелія та Чиро Сарратоременші діти Донато та Лідії.
Родина Сканно (родина зеленяра):
Нікола Сканнозеленяр, помер від запалення легенів.
Ассунта Сканнодружина Ніколи, померла від раку.
Енцо Сканносин Ніколи та Ассунти, теж зеленяр. Тривалий час зустрічався з Кармен Пелузо. Дбає про Лілу та її сина Дженнаро, коли вона вирішує покинути Стефано Карраччі, і забирає їх до Сан-Джованні-а-Тедуччо.
Інші діти.
Родина Солар (родина власника бару-кондитерської з однойменною назвою):
Сильвіо Соларавласник бару-кондитерської.
Мануела Соларадружина Сильвіо, лихварка. У літньому віці її вбили на порозі власного будинку.
Марчелло та Мікеле Соларисини Сильвіо та Мануели.
Через багато років після того, як Ліла йому відмовила, Марчелло бере собі за коханку Елізу, молодшу сестру Елени.
Мікеле одружений із Джильйолою, донькою кондитера, і має від неї двох дітей. Коханець Марізи Сарраторе, яка народжує йому ще двійко дітей. Попри це він і надалі відчуває несамовиту пристрасть до Ліли.
Родина Спаньйоло (родина кондитера):
Синьйор Спаньйолокондитер у барі «Солара».
Роза Спаньйолодружина кондитера.
Джильйола Спаньйолодочка кондитера, дружина Мікеле Солари та мати двох його дітей.
Інші діти.
Родина Айрот:
Ґвідо Айротавикладач грецької літератури в університеті.
Аделе його дружина.
Маріароза Айрота старша дочка, викладачка історії мистецтва в Мілані.
Пєтро Айрота молодий викладач в університеті. Чоловік Елени, батько Деде та Ельзи.
Викладачі:
Ферраро учитель і бібліотекар.
Олівєро учителька.
Джераче викладач у гімназії.
Ґальяні викладачка в ліцеї.
Інші персонажі:
Джиносин аптекаря та перший хлопець Елени. Ватажок фашистів у районі, його вбили перед аптекою під час вуличної сутички.
Нелла Інкардо двоюрідна сестра вчительки Олівєро.
Армандо студент-медик, син викладачки Ґальяні. Одружений з Ізабеллою, з якою виховує сина Марко.
Надя студентка, дочка викладачки Ґальяні, зустрічалася з Ніно. Під час політичної діяльності зближується з Пасквале Пелузо.
Бруно Соккаво друг Ніно Сарраторе, спадкоємець багатого промисловця. Його вбили на власній ковбасній фабриці.
Франко Марі хлопець Елени в перші роки її навчання в університеті. Згодом став відомим політичним діячем. Під час вуличної сутички з фашистами втратив око.
Сильвіястудентка університету, політична активістка. Має сина Мірко, якого народила після короткого роману з Ніно Сарраторе.
Зрiлiсть. Історія втраченої дитини
1
Із жовтня 1976 року і до мого повернення до Неаполя в 1979-му я уникала будь-яких контактів із Лілою. Але це було нелегко. Вона майже відразу знову спробувала силоміць увійти в моє життя, а я не зважала на неї, ледь витримувала її та мучилася через це. Хоч вона поводилася так, ніби намагалася підтримати мене у складний життєвий період, я не могла забути ту зневагу, з якою вона поставилася до мене раніше.
Зараз я вважаю, що якби йшлося лише про образу («Ти дурепа!»кричала вона у слухавку, коли я повідомила про Ніно, а раніше такого не траплялося, ні разу вона не розмовляла зі мною так!), то я б швидко заспокоїлася. Однак мене вразило не те образливе слово, а згадка про Деде та Ельзу. «Подумай про своїх доньок!»дорікала вона мені. І спершу я не звернула на ті слова особливої уваги. Але з часом вони набули вагомішого значення, і я часто їх згадувала. Ліла ніколи не виявляла анінайменшого інтересу до Деде та Ельзи, напевне, навіть імен їхніх не памятала. Щоразу, коли я у телефонних розмовах згадувала про якийсь їхній гарний вчинок, Ліла мене перебивала і починала розмову про інше. А коли вперше побачила дітей у домі Марчелло Солари, то лише кинула на них байдужий погляд і промовила кілька загальних фраз. Не похвалила їх за гарне вбрання й охайні зачіски, за розважливість і розум, які дівчатка демонстрували під час розмови попри юний вік. Це ж я їх народила, я їх виховала, вони були частиною мене, її давньої подруги! Могла б віддати належне моїй материнській гордості хай не через любов до мене, але хоча б із чемності! Однак вона не вдалася навіть до притаманної їй доброзичливої іронії, просто лишилася до них байдужою. Лише теперзвісно, через ревнощі, бо я забрала в неї Ніно! Ліла згадала про дівчаток і вирішила довести мені, яка я погана мати, адже заради власного щастя ладна зробити їх нещасними. Варто було про це подумати, як мене охоплювала лють. Хіба сама Ліла думала про Дженнаро, коли покинула Стефано, коли залишала малого на сусідку, а сама йшла на фабрику, коли відсилала його до мене, ніби збувала з рук?! Нехай мені було за що дорікнути, але я значно краща мати, ніж вона!