Петро ЯщукЗахід сонця вручну
Присвячую памяті батьків
Живемо в епоху, коли безконтрольній людиноненависницькій піраміді глобалізації владою світових фінансових структур Міжнародного Валютного Фонду і Всесвітнього Банку надана можливість діяти за необмеженою волею, яка не тільки взяла махровий сатанізм собі у партнери, а й сама потрапила під ковпак світового сатанізму через «скептицизм невігластва» за термінологією філософа Артура Шопенгауера. Християнську духовність народів, через заслання агентів всеїдного войовничого бісівства в християнство, трансформують у безплідну пустелю. Доруйновують реформами-революціями і безробіттям середній клас суспільства як основу кожної нації, кожного народу, молоде покоління яких винищують розпустою, алкоголем, наркотиками. На руїнах національної належності народів зводять Новий світовий Порядок, котрий незміримо потужніший від Нового нацистського Порядку, який уже панував у Європі; Новий світовий Порядок не залишає жодному народові найменшої можливості на виживаннядуховне чи фізичне. Світова влада сатаноїдів на чолі з їхнім очікуваним політичним антихристом-месією, на коні протистояння християнству і переслідування християн ось-ось постане для планети апокаліпсисом. Обмануті пожадливостями не приймають любові правди, щоб їм спастися, а дедалі більше занурюються в ненависть неправди, «щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду» (2 Солун., р.2.).
На фініші часу живе й Україна, про що йдеться в книзі оповідань Петра Ящука «Захід сонця вручну». Автор пише про те, що він достеменно знає, в стилі американця Артура Хейлі («Аеропорт», «Готель», «Колеса»). Слово книги розбиває в друзки закамянілі світогляд, розум, сумління, котрі через непізнання Ісуса Христа, «що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.» (Римл. 9:5) оптимізуються у нуль.
В українській літературі автор чи не вперше порушив сьогоднішню проблему виживання в умовах духовного геноциду.
Книга запропонована всім, хто вірить і любить.
Промовив же Він і до народу: «Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете: «Зближається дощ», і так буває. А коли віє вітер південний, то кажете: «Буде спекота», і буває.
Лицеміри, лице неба і землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
Їм буде непростотим, хто покладається на істину авторитету, замість того, щоб покладатися на авторитет Істини.
Свою Україну любіть,
Любіть її Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї «Господа моліть».
АЛЬТЕРНАТИВА
без Мене нічого чинити
не можете ви.
Переміни в житті країни досягли й О-га. Рейкявікська надсекретна зустріч партійного імператора «імперії зла» зі склеротичним імператором «імперії Хелувіна», в наново перештукатуреному палаці від будь-яких сторонніх вух і очей, переплюнула в своїй гробалізаторській зашореності людиноненависництво мюнхенського зговору 1938 року подібного кагалу передвоєнних політиків. По тій неоімператорській зустрічі зреалізувався ГКЧП, перекалькований один до одного з відредагованого Ароном Керенським (Кірбісом) Корніловського «заколоту» 1917 року, який заткнув за пояс силовиків і відкрив двері демонстраційній марноті мас-населення, девятивальній темряві духовного і матеріального зубожіння, деградації в демонкратію, лід зрушився, поїхали Далі,євроремонт всіх інших доріг, якими оптимізатори оптимізують ненависних їм словян на цвинтар.
Червонопартійне та совєтскогосподарське керівництво переключилось з ідеологічного міфотворення комунізму для всіх на розграбування всього і пограбування всіх «отих рабів малих» під лозунгом матеріального накопичення для комунізму тільки для швондєрів і євроциганів. Грабували, рвали, революціонерили-реформували все, що стояло, все, що звязувалось одне з одним в замкнуті ланки і ланочки виробництва. Одним словом, процес пішов. А що по якості і вигляду для червоного керуючого і направляючого істеблішменту не підходило, те нищили, руйнували, закопували, палили. Хто підрахує скільки ешелонів взуття і одягу совдепівського виробництва було спалено євроремонтниками в ярах, в лісопосадках? Засоби інформації, або на новий ладмас-медіа по дезінформації, розвели хай, що то перебудовують на краще, що то реформують нас застоянихне голодних вже і ще. Про застій тепер згадується, як про час відсутності війни голодом проти народу-трудівника, час, коли здібні діти, незалежно від походження, могли здобути найвищу освіту безплатно, час найорганізованішої кваліфікованої безплатної медичної допомоги для всіх шарів суспільства, час розвою науки і військової потуги, час, коли кожна сімя могла забезпечити себе матеріально, час найпотужніших колективних форм господарювання в сільському господарстві із оплачуваною відпусткою та пенсією за станом здоровя і за віком, час барєру моралі проти розбещення плоті наркотикками і неприкритим розтлінням. Людиновбивство виродилося в безпечний застій без наступу суцільним терором і голодом на трудові верстви народу, як казав середньо-арифметичний «совєт»: жити можна було. Те, що совдепія розвалювалася економічноце макаронні вироби на вухадва десятиліття грабують, прихватизують, руйнують і демонкратизують швондєри, нагороджені «свободою», народи і ще ті народи зіпають. Але в той час «застою» йшла непримиренна війна влади проти світоглядних «збочень», проти релігії, як ворога комунізму, в той час йшло переешелонування влади на олімпі в руки космополітичної світової зарази. Знаменито огризнувся на «застій» дозіпуючий Лейзер Каганович, що із застоєм потрібно покінчити, бо затягнувся антракт у душогубстві, бо немає прогресу ні голодом, ні репресіями, потрібно розпочати війну усіх проти усіх, де спритні каганоїди світового зговору осідлають усі вершини влади.
Повалились устої стін войовничого атеїзму, потімпромислового виробництва, і нарешті Нарешті дійшло до останнього в національному виживаннідо земельки, до землі, до виробників хліба поодиноких і згуртованих в «некібуци». «Ату» їх податками до двору! «Ату» їх Міжнародним Валютним Фондом, ату їх Всесвітнім Банком! Під фінансове розхитування країн паразитуючі, продажні режими, визначені для творення геєнни огненної на Землі, знищують народи: фінансово-банківські системи шахрайством психічнохворих процентних ставок понад двадцять пять відсотків «попливли» грошики пореформованих країн через роздержавлені банки і злодійські трасти у побудову Світового уряду червонощитних космополітоїдів з очікуванням їхнього політичного вождя-лжемесії з Данового коліна.
Кожний горбачовсько-гользибертівський перебудовний крок змочувався пробною людською кровією, неначе жертвоприношення міченому демонові, котрий відчув смак людської крові для пускання її річкою. Мічений, зизоокий, на естраді, а його команди гросмейстери-закулісники в глибокоешелонованій темряві проектують-реалізують деградацію матеріального і духовного народів, очищаючи від них життєвий європростір.
Революційно-реформаторську сверблячку перебудови вже й на перших порах відчула на собі керівник районної насіннєвої станції в О-зі Людмила Євгенівна Білогай. Молода, у своєму життєвому розвою розмінювала сороківку, внутрішньо наповнена добротою, яка випромінювалась на оточуючих теплом дієвого співчуття і красою духовною у людських стосунках, намагнічуючи душі впевненістю успіху в розпочатому. Її світлокаштанові хвилі довгого волосся пишно обрамляли типове обличчя словянки з виразними темнозеленими очима, невеликим рівним носом, із прихованою посмішкою тремтливих, ледь присипаних пушком, вуст, що прикривали невеликі, рівні, білосніжні зуби. А до всьогоще й по ямці на, не втративших весняної свіжості, щоках. Приталеним платтям із стоячим комірцем вона віддавала перевагу ще з шкільних років; то було зі смаком, і з розумом, то було їй до лиця і до постави. Все в Людмилі притягувало і грішних, і святих. Вона мала не частий дар терпіння вислуховувати людей до кінця, не мовивши слова, бути цікавим співбесідником кожного мовця, трансформуючи виразом свого обличчя чужу мову у співбесіду.