Тамара Альохіна - Сад як Всесвіт

Тамара Альохіна

Сад як Всесвіт

Сад як Всесвіт

Зима цього року видалася суворою і сніжною. Та щойно пригріло березневе сонечко, ми з онуками Кирилком і Лізою вирушаємо у Ботанічний сад!

 У цьому саду, дітки, чимало різних планет: Розарій, Хвойний ліс, Березовий гай, Сад магнолій, Сад бузку, Зимовий сад, Карпати, Едемський сад, Маленький Крим.

 Так багато?  дивуються діти.

 Багато, але знайомитися з ними будемо поступово: спершу навідаємося до однієї планети, а тоді перелетимо на іншу.

 То виходить,  каже Кирило,  що наші прогулянки будуть схожі на міжпланетну подорож?!

 Звісно! Ось лише часу нам знадобиться значно менше.

 А як же пригоди?  запитує онук.

 Будуть і пригоди!

 А великі відкриття?

 Неодмінно!

 А чудеса і чаклунство?  цікавиться Ліза.

 Будуть і чудеса!

 Коли ж вони почнуться, бабусю?

 Просто зараз! Адже ми заходимо в оранжерею, де цілий рік цвітуть і плодоносять тропічні рослини.

 Отут, у цій скляній будівлі під ковпаком?

 Під куполом,  уточнюю я.

Звичайне диво

Щойно ми заходимо в оранжерею, нас обволікає вологе тепло.

 Скрізь іще сніг лежить,  дивується Ліза,  а тут справжнє літо!

 На цій планеті мешкають рослини, які люблять тепло й вологу, такі, наприклад, як ці орхідеї!

 Вони схожі на великих білих метеликів!  завважує онучка.

 Справді, погоджуюся я.

 А ці крихітні і смугасті квіти,  запитує Кирило,  теж орхідеї?

 Теж.

 І ті, схожі на черевички?

 Так.

 Скільки різних видів!  дивуються діти.

 У природі їх значно більше! Світ орхідей дуже цікавий і варто познайомитися з ним ближче.

 Дивовижні квіти! Чарівні квіти!  захоплюється Ліза.

 Поглянь, бабусю, а на цьому дереві дині!  дивується Кирило.

 Це папайя, вона росте в Африці, ось лише там плоди, та й саме дерево, набагато більші. А в наступному залі нас чекає острів Мадагаскар, точніше, його зменшена копія.

 Які високі кактуси!  дивується Кирилко.  А інші круглі, як барильце, і на них жовті квіти.

 Занадто колюча картинка,  мовить Ліза.  Бр-р-р!

 Проте в сусідній оранжереї жодних колючок і ціле море кольорів.

Ми входимо в зал, де у великих діжах квітнуть азалії та камелії. У кожній діжці іншого кольору!

 Білі, рожеві, починає перераховувати Ліза.

 А ще коралові, пурпурні й лілові, підхоплюю я.

 Це ж справжнє чаклунство!  вигукує онучка.

 Яке ж це чаклунство, адже їх виростили люди!  заперечує Кирилко.

 Тобто, щоб створити диво, на твою думку, не треба робити нічого особливого?!

 Кирилко має рацію,  погоджуюсь я,  для цього найчастіше доводиться виконувати звичайнісіньку роботу!