3) визнання такого виду діяльності найважливішою сферою суспільного життя, повязаною не тільки зі спільним виробництвом матеріальних і нематеріальних благ, але й необхідністю організації їх розподілу і споживання на основі певних принципів, правил і норм, що складаються у суспільстві.
Розглянута таким чином виробнича діяльність людини дозволяє зробити висновок: про постійний характер взаємодії окремих учасників виробничого процесу між собою; про необхідність існування якихось інституційних форм і норм, які регулювали б характер такої взаємодії; про існування обєктивних законів, тобто усталених причинно-наслідкових звязків, дотримання та реалізація яких забезпечують сталий характер взаємодії виробників як у виробництві, так і в розподілі матеріальних і нематеріальних благ з метою задоволення потреб індивіда та суспільства в цілому.
Отже, на будь-якому історичному етапі розвитку суспільства людина входить у певну цілісну систему економічних, соціальних, культурних, політичних звязків. Адже саме поняття суспільство визначається у наукових джерелах як «високоорганізована, ієрархічно упорядкована соціальна система2, відтворення та функціонування якої у цілому, а також усіх її підсистем, регулюються певними установленнями та інститутами (економічними, моральними, правовими, політичними тощо)».
І серед цих підсистем економічна система є найважливішою, базовою, субстанціональною (сутнісною) складовою суспільства, від ефективності функціонування якої безпосередньо залежить якість і повнота реалізації своїх функцій будь-якою іншою підсистемою у суспільному житті людства.
Будь-яка економічна система має складну структуру, внутрішні закони формування та розвитку, про що мова буде йти у наступних темах. Водночас слід зазначити, що інституціональною суспільною формою існування та функціонування тієї чи іншої економічної системи є система господарська, яку можна також визначити як певний господарський порядок3. На відміну від економічної системи, яка виражає глибинні внутрішні засади економічної діяльності людини, суспільства, держави, система господарська відбиває ці субстанціональні4 засади у певній системі економічних, правових, політичних та інших інститутів, інституціональних форм та інструментів, за допомогою яких люди, як субєкти економічної діяльності, дотримуються певних норм і правил економічної поведінки, досягають певної згоди у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання необхідних для існування та розвитку благ і послуг.
Зрозуміти, яким чином функціонують економічна, господарська системи та суспільство в цілому, можна, тільки звернувшись до пізнання закономірностей їх розвитку. Тому обєктомдослідження економічної науки стає весь соціально-економічний простір, в якому відбувається життєдіяльність окремої людини, окремого народу, суспільства, держави та світу в цілому. Однак, як обєкт дослідження, такий соціально-економічний простір надто значний для пізнання законів його функціонування однією чи навіть декількома науками. Тому предмет економічної науки більш конкретизований, обмежений певними стратегічними цілями та завданнями економічного дослідження.
Оскільки, як вже зазначалося, в усій сукупності елементів і підсистем, що складають структуру такої надскладної системи як суспільство, надзвичайно важливу роль відіграє економіка, економічна система, то предметом економічної теорії, усіх економічних наук стають насамперед закони та закономірності економічного розвитку суспільства, ті конкретні інститути та інструменти, дії, які забезпечують цілісність, стійкість, відкритість економічних систем, реалізацію їх внутрішніх базових засад в ефективному функціонуванні систем господарських на основі реалізації стратегічних і тактичних цілей економічної політики держав і бізнесу, яка формується відповідно до рівня пізнання внутрішніх законів розвитку економіки та суспільства на певному історичному етапі їх функціонування.
Отже, предметом економічної науки є насамперед пізнання загальних законів економічного життя, та, на цій основі, законів, принципів, цілей, інституціональних форм функціонування та розвитку економіки в межах тієї чи іншої суспільної системи у кожний даний історичний період її життєвого циклу.