Іноді я кажу «мама хвилюється», бо це більше схоже на правду. Треба лише ледь-ледь стишити голос і Вчителька нічого не помітить, вона ж слухає всіх водночас, цілу групу, яка волає дурниці на все горло. Група соціалізації, між іншим, маленька модель Глобального соціуму. А соціум теж екосистема, і йому мати інтелект знову-таки не належиться. Хоча всі по одному ми розумні. Ну, крім хлопчисьок.
Море хвилюється два!
Я, звісно, не сама все це вигадала. Про малу модель і про екосистему говорила Лекторина на годинах соціології й фізичної географії. А я лише трішечки довигадувала. Й нікому-нікому не розповідала, навіть Дальці.
Лише Робові, та він, здається, все одно не слухав. Він взагалі зрідка слухає, що я йому кажу. Він уже дуже великий.
Море хвилюється три фігура дракона замри! Фігура готова?
Так!!!
Господар удома?
Так!!!
Після колективної гри Вчителька дозволяє нам збиратися за інтересами. Причому, за спільними, отже кирпатому Вінсові я зробила ручкою. Ще б язика показала, але за дражніння Вчителька знижує індивідуальний бал. А мені його сьогодні й без того знизили, і теж через цього хлопчиська. Ну хто, скажіть, стане з ними водитися?!
Ми з Далькою вмостилися подалі, у самому кутку, і вона розкрила свого вміщувача. Запхала в нього руку й щось мацала так довго, наче всередині був отвір у інший вимір. Це аби мене зовсім нетерплячка замучила і я сама попрохала показати, що там таке.
Але я витримала, змовчала. І Далька нарешті дістала:
Осьо!.. знаєш, що це таке?
Ну от. А я собі гадала
Знаю. Книжка. В нас удома є, лише мама не дозволяє чіпати руками, бо то анти ак-ти-вари
Антикваріат, запросто вимовила Далька. Сама ти книжка, Юсько. Це альбом. Аль-бом!
Я простягла руку, але Далька відсунулася, прилаштувала в себе на колінах і сама розкрила ну звичайно, книжку, нема тут чого вигадувати. Альбоми в нас також є: там всередині каламутні плівка, з-під якої просвічують оці, як їх фотки. Ну, цифрознімки, але дуже бліді й на папері. А тут просто книжка з картинками.
В альбомах фотки, пояснила я.
Так ось же фотки! Тільки не людей, а всіляких памяток. Це туристичний альбом.
Далька знає купу незрозумілих слів. Але я вдала, ніби теж їх знаю, запитаю потім у Виховальки, а краще у Роба. І з сумнівом глянула на розкриту сторінку:
Якщо це не книжка, то чому там написано?
Там написані різні дурниці. Щоб закрити місце під фотками. Ось візьми сама й почитай!
Вона нарешті випустила свій скарб із рук і передала його мені. Папір був товстий і гладенький на дотик, і картинка на ньому, ще тьмяніша за звичайні фотки, відблискувала на згині, її було важко роздивитися як слід. Під нею й справді залишалося багато місця, заповненого літерами. Я повернула альбом вертикально, щоб можна було прочитати:
«Мільйони трудящих щорічно відновлюють здоровя у санаторіях і пансіонатах цього чудового куточка нашої Батьківщини. Гірське повітря, морські купання й свіжі фрукти надовго залишаться у вашій памяті». Дурниці, погодилася я. Ну й навіщо він потрібен?
Ти не розумієш, Юсько, поважно мовила Далька. Це не просто антикваріат. Це раритет.
Га? я забула прикинутися, ніби все знаю, тому що саме роздивлялася картинку. Вона зовсім не скидалася на фотку принаймні, листя на деревах було підмальоване. Серед рослин я впізнала пальму, кипарис, магнолію й ленкоранську акацію екоботаніка взагалі моя улюблена година. Серед зелені визирало кілька білих блоків. А за ними
Дивися сюди, тицьнула пальцем Далька.
Я знизала плечима:
Ну, гори. Альпійська екосистема.
Сама ти
Вона затнулася, тому що на стіні раптом зявилася Вчителька, але, оскільки конфліктна ситуація заглухла в зародку, відразу ж щезла, щоб не руйнувати нашу індивідуальну комунікацію. І Далька зашепотіла мені на вухо:
Це Гауграз!!!
І на доказ власних слів закрила альбом, показуючи обкладинку: «ГАУГРАЗ. Памятні місця й здравниці». Це ж треба!!!..
Що там у вас таке? запитався Вінс.
Я й не помітила, як він підійшов. І яким чином Дальчин альбом устиг миттю пірнути до вміщувача, теж не помітила.
Нічого, байдуже сказала Далька. А тобі що треба?
Нічого, розгублено мовив услід за нею Вінс. Просто Юсь, там по тебе мама прилетіла.
* * *не найвищий бал. Але безпроблемних дітей не буває, пані Калан. Раджу звернути увагу перш за все ось на що: Юсті дуже складно вибудовувати широку мережу комунікацій у групі, вона віддає перевагу утворенню відокремленої діади з Далією Седвер. Такий тип соціальної поведінки вважають варіантом норми, але все таки придивіться пильніше, у майбутньому це може негативно вплинути на інтеграцію особистості в Глобальний соціум. Крім того, я помітила у вашої доньки деякі прояви гендерної нетерпимості. Не хочу здатися нетактовною, пані Калан, але причини цього швидше за все мають витоки з ваших стосунків із чоловіком