Тадеуш Доленга-Мостович - Професор Вільчур стр 5.

Шрифт
Фон

Приїхавши в клініку, Вільчур помітив, що тут також панує збудження. Насамперед в очікуванні на приїзд співака перед воротами зібралася величезна юрба. У холі та коридорах був великий рух. Вільчур попрощався з журналістами і по дорозі до свого кабінету ще зазирнув до кімнати чергового лікаря. Він застав тут медсестру і поцікавився:

 Хто сьогодні чергує?

 Доктор Канська, пане професоре.

Він кивнув головою:

 Це добре.

У себе в кабінеті він побачив професора Добранецького, який щось обговорював з молодим Кольським. Обидва були збуджені розмовою, але замовкли, коли увійшов Вільчур. Вони привіталися, після чого Кольський коротко й по-діловому розповів Вільчурові про стан здоровя кількох пацієнтів і закінчив так:

 Пане професоре, інженера Лінґіса ви мали самі сьогодні оглянути. Пані Лясковська і пан Римський також просили, щоб пан професор їх особисто відвідав. Це все на третьому поверсі. Той бідака, якого ввечері привезли з розтрощеним тазом, зранку дістав внутрішній крововилив і перебуває в агонії. Здається, що йому вже більше нічого не допоможе.

 Дякую, пане-колего,  відповів Вільчур і, глянувши на годинник, додав:  Спершу я повинен подивитися горло Доната. Чи маленька операційна готова?

 Так, пане професоре.

 Велику ви, пане-колего, займете на добрих чотири години, чи не так?  Вільчур звернувся до Добранецького.  Я був би радий, якби вам вдалося його врятувати.

Добранецький знизав плечима.

 Цілком безнадійна справа. Один шанс на сотню.

Поки Вільчур надягав халат, під вікнами щораз голосніше лунали вигуки. Лікарі обмінялися посмішками. Вони порозумілися без слів. Але Кольський зауважив:

 Усе ж люди цінують мистецтво більше, ніж здоровя. Нікому б з нас ніхто б не зробив таких овацій.

 Ви забуваєте, колего, про професора Вільчура та його популярність,  легенько докинув Добранецький.

 Ця популярність полягає не в тому, що я лікар, а в тому, що я був пацієнтом,  відповів Вільчур і вийшов з кабінету. Відразу за ним вийшов Кольський.

Добранецький важко опустився у фотель. Його зосереджене обличчя ніби застигло. За мить він натиснув дзвінок. Увійшла медсестра.

 У якій палаті розмістили Доната?  коротко запитав він.

 У чотирнадцятій, пане професоре.

 Моя операція о першій?.. Будь ласка, переконайтеся, що доктора Бернацького повідомлено. Дякую, пані.

Коли медсестра вийшла, Добранецький підвівся і подивився на годинник. Почекав півгодини, а потім пішов. На другий поверх вели широкі мармурові сходи. Палата номер чотирнадцять була біля них. Він постукав і увійшов. Медсестра допомагала перевдягатися Донатові. Побачивши Добранецького, він весело вигукнув:

 О, професоре! Як мені приємно вас бачити. Будете мене сьогодні дорізати.

 Добрий день, маестро. Чудово виглядаєте,  Добранецький затримав руку співака у своїй,  але навіщо ви використовуєте множину? Ви чітко вимагали, щоб вас оперував Вільчур. Ви втратили довіру, шановний маестро, до свого колишнього лікаря.

 Я маю до вас повну довіру, пане професоре,  вимушено засміявся Донат.

 Дайте спокій цим справам,  вільним тоном відповів Добранецький.  Розкажіть мені, що з вами сталося, та не про ваші мистецькі успіхи, бо цим преса аж гуде, а про ваші приватні історії. Ви все ще так безконтрольно насолоджуєтесь своїми любовними успіхами?

Донат щиро засміявся:

 Але ж цього ніколи не забагато!  Його очі загорілися.

 Вам слід більше берегти серця жінок у переносному значенні та, власне, і не в переносному також,  пожартував Добранецький.

Це він сказав не без підстав. Донат, незважаючи на свій прекрасний вигляд, майже атлетичну будову й жвавий темперамент, з юності мав слабке серце. Його мати, користуючись тісними стосунками з Добранецьким, часто зверталася за порадою щодо сина.

Донат саме жваво розповідав про якусь свою нову пригоду, коли постукали у двері. Це була доктор Канська. Згідно з регламентом вона повинна була оглянути пацієнта перед операцією. Однак, зауваживши професора й пацієнта, вже готових до операції, вона зупинилася у дверях.

 Ви мене шукаєте?  спитав Добранецький.  Дуже добре, що я вас бачу. Чи не будете ви так ласкаві, пані-колего, оглянути цього мого старенького. Ви знаєте, палата 62. Незабаром він йде під ніж. Кілька зміцнюючих інєкцій, якщо ви будете вважати за доцільне, можуть бути корисними. Дякую, прошу поспішити.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3