Народное творчесто - Весільні пісні

До бору, дружбонько, до бору
Та рубай же сосну здорову.
Та рубай же її на заміт.
Славне наше гіллечко на весь світ.

Гільце-деревце з ялини.
Із червоної калини.
Із хрещатого барвінку,
Із запашного васильку.

Брат сестрицю та й розплітає.
Все рожу споминає.
 Не іди, сестрице молода, замуж,
Ще й рожа процвітає.
 Вже ж мені, брате, рожі не рвати,
Барвінку не щипати.
А запашного та васильочка
В ручках не вялити.
А з хрещатого та й барвіночку
Не ходити у віночку.

Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.

Всім буярам по квіточці, рано-рано.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.

А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.

У нього квітка Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка Марійка-дівка, та ранесенько.

Летять галочки у три рядочки.
А зозуля попереду.
Усі галочки по лужку сіли,
А зозуля на калині.
Усі галочки по лужку сіли,
А зозуля на калині.
Усі галочки защебетали,
А зозуля закувала.
 Ой чого куєш, чого жалуєш,
Сивая зозуленько?
Чи жаль тобі темного лугу,
Чи гіркої калини?
 Не жаль мені темного лугу.
Ні гіркої калини,
Та жалко мені політаннячка.
Раннього куваннячка.
Та йдуть дружечки у три рядочки,
Галочка попереду.
Та всі дружечки по лавах сіли,
А Галочка на посаді.
Усі дружечки по лавах сіли,
А Галочка на посаді.
Усі дружечки та й заспівали,
А Галочка заплакала.
 Ой чого плачеш, чого жалуєш,
Молодая Галочко?
Чи жаль тобі батечка свого.
Чи подвірячка його?
 Не жаль мені батечка свого,
Ні подвірячка його,
Та жаль мені дівуваннячка.
Дівоцького вбраннячка.

Ой матінко, та не гай мене,
В доріженьку виряджай мене.

Бо вже нічка та темненькая,
Доріженька та далекая.

Їхать лісом та все коренистим,
Їхать шляхом та все камянистим.

Щоб з доріжки не зблудитися,
Дівчиноньки не згубитися.