Я щодо розтину, який він проводив минулої пятниці. Елена Ортіз.
Так?
Коли її привезли до моргу, жертва мала на шиї якусь прикрасу. Вона досі у вас?
Хвилиночку, зараз перевірю.
Ріццолі чекала, постукуючи олівцем по столі. Пляшка води була прямісінько перед очима, але вона щосили намагалась її не помічати. Її лють поступилася місцем запалу, азарту мисливця.
Вона взяла телефон і набрала номер кабінету патологоанатома.
Доктора Тірні не буде до кінця дня, сказала його секретарка. Чим я можу вам допомогти?
Я щодо розтину, який він проводив минулої пятниці. Елена Ортіз.
Так?
Коли її привезли до моргу, жертва мала на шиї якусь прикрасу. Вона досі у вас?
Хвилиночку, зараз перевірю.
Ріццолі чекала, постукуючи олівцем по столі. Пляшка води була прямісінько перед очима, але вона щосили намагалась її не помічати. Її лють поступилася місцем запалу, азарту мисливця.
Детективе Ріццолі?
Я тут.
Особисті речі забрали її родичі. Пару золотих сережок, кулон на ланцюжку і перстень.
Хто розписався за отримання?
Анна Ґарсія, сестра жертви.
Дякую. Ріццолі поклала слухавку і глянула на свій годинник. Анна Ґарсія жила аж у Денвері, а це означало, що доведеться їхати до неї в годину пік
Ви не знаєте, де Фрост? запитав Мур.
Ріццолі підняла голову, заскочена зненацька його появою біля свого столу.
Ні, не знаю.
Його не було в офісі?
Я не тримаю хлопця на повідку.
Обоє якийсь час мовчали. Тоді він запитав:
Що це таке?
Фотографії зі сцени злочину у квартирі Ортіз.
Ні, ця штука у вашій пляшці.
Вона знову глянула на нього і побачила, що він насупився.
А на що воно схоже? Це чортів тампон. У когось із присутніх ексклюзивне почуття гумору. Вона подивилася прямісінько на Даррена Кроу, який засміявся в кулак і відвернувся.
Я подбаю про це, сказав Мур і взяв пляшку.
Агов! Агов! вигукнула Ріццолі. Чорт забирай, Мур. Нічого не чіпайте!
Він зайшов до кабінету лейтенанта Маркетта. Крізь скляну перегородку вона бачила, як Мур поставив на його стіл пляшку з тампоном. Маркетт повернувся і глянув у бік Ріццолі.
«Знову те саме. Тепер вони скажуть, що це стерво не розуміє жартів».
Вона схопила свою сумку, згребла фотографії й вийшла з офісу.
Вона вже дійшла до ліфта, коли її гукнув Мур:
Ріццолі?
Заради Бога, не треба за мене заступатися! гаркнула вона.
Але ж ви нічого не робили. Просто сиділи з тою з тою штукою на столі.
Тампон. Невже так важко сказати це вголос?
Чому ви сердитесь на мене? Я намагаюся вас захистити.
Послухайте, Святий Томасе, так завжди з жінками в цьому великому світі. Я пишу скаргу, а потім мене за це ще й вичитують. У мою особову справу заносять догану. «Не ладнає в чоловічому колективі». Якщо я знову пожаліюся кінець моїй репутації. Скиглійка Ріццолі. Слабачка Ріццолі.
Якщо не пожалієтесь, вважайте, що вони перемогли вас.
Я вже пробувала. Не спрацювало. Тому, будь ласка, більше не треба заступатися за мене, домовились? Вона закинула ремінець сумки на плече і зайшла до ліфта.
Тієї миті, коли двері ліфта стулилися, Ріццолі захотілося забрати свої слова назад. Мур не заслуговував на її докори. Він завжди був ввічливим, завжди тримався джентльменом, а вона в пориві люті кинула прізвиськом, яким його нарекли у відділі, прямісінько йому в обличчя. Святий Томас. Коп, який ніколи не переходив межі, ніколи не лаявся, завжди тримав себе в руках.
А ще були трагічні обставини його особистого життя. Два роки тому у його дружини Мері стався внутрішньомозковий крововилив. Півроку вона перебувала в комі, але Мур до останнього дня не опускав рук і все сподівався, що вона одужає. Навіть зараз, коли минуло вже півтора року після її смерті, він, здавалося, досі із цим не змирився. Він досі носив обручку, на його столі досі стояла її фотографія. Ріццолі бачила, як розпадалися шлюби стількох поліцейських, як на столах її колег фотографії жінок змінювали одна одну. А на столі Мура завжди була фотографія Мері, на її обличчі навіки застигла усмішка.
Святий Томас? Ріццолі скептично похитала головою. Якщо в цьому світі і були справжні святі, то аж ніяк не серед копів.
Один хотів, щоб він жив, інша хотіла, щоб він помер, і обоє навперебій запевняли, що люблять його більше. Син і донька Германа Ґвадовскі стояли по обидва боки батькового ліжка і дивилися одне на одного, жоден з них не бажав поступатися.
Це ж не ти доглядав тата, сказала Мерилін. Я готувала йому. Прибирала в його будинку. Щомісяця возила його до лікаря. Коли ти востаннє відвідував його? У тебе завжди була купа важливіших справ.
Я живу в Лос-Анджелесі, якщо ти забула, гаркнув Іван. У мене там бізнес.
Ти міг би приїхати, бодай раз на рік. Невже це було так важко?
Я приїхав, як бачиш.
А, так, Містер Діловитість спустився до нас, щоб усіх врятувати. Раніше тобі було не до таких дрібниць. А зараз ти заявився і чогось тут вимагаєш.
Я не можу повірити, що ти готова ось так просто його відпустити.
Я не хочу, щоб він страждав.
А може, ти хочеш, щоб він припинив спустошувати твій банківський рахунок?
Усі мязи на обличчі Мерилін напружились.
Ти справжній мерзотник.