– Що за дідько! Глянь, глянь-но, Панасе!..
– А що? – мовив кум і підвів голову теж догори.
– Як то що? Та ж місяця нема!
– Що за недобра мати! Таки й справді нема місяця.
– То ж бо й воно, що нема! – врубав Чуб, трохи сердитий на кумову завсідню байдужість. – Тобі, бачиться, й за вухом не свербить.
– А що я маю робити?
– І треба ж було, – провадив далі Чуб, утираючи рукавом вуса, – якомусь чортяці, бодай йому, собаці, зранку не привелося чарчини перехилити, устромити свого носа!.. Далебі, наче на сміх… Зумисне, сидячи в хаті, заглядав у вікно: ніч гарна навдивовижу! Ясно, сніг вилискує проти місяця. Все було видно, наче вдень. Не встиг ступити за поріг, і на тобі, хоч в око стрель! Щоб йому всі зуби поламалися у сухий гречаник.
Примечания
1
Німцем у нас звуть кожного з чужого краю, як то француз, чи то цісарець, чи швед – усе німець. (Прим. М. Гоголя.)