Баум Лаймен Фрэнк - Тік-Ток з Країни Оз стр 2.

Шрифт
Фон

У той же день Анна взялася за створення власної армії. Першим, до кого вона вирушила, став Джо Яблуко, якого прозвали так через те, що в його садку росли яблука.

– Джо, – почала Анна, – я вирішила завоювати світ і хочу, щоб ти пішов служити в мою армію.

– Перепрошую, але навіть не пропонуйте мені таких дурниць, інакше змусите мене з усією чемністю відмовити Вашій Величності, – відповів Джо Яблуко.

– Я й не збираюся нічого тобі пропонувати. Я – Королева і наказую тобі йти служити, – відрізала Анна.

– У такому разі мені, напевно, доведеться підкоритися, – сумно промовив Джо Яблуко. – Але тільки, будь ласка, не забудьте, що я – важлива персона, і тому заслуговую на високий чин.

– Я зроблю тебе генералом, – пообіцяла Анна.

– А шпага й еполети будуть? – запитав Джо Яблуко.

– Неодмінно, – пообіцяла Королева.

Потім вона попрямувала до людини на ймення Джо Булочка. У нього в садку росли на деревах найрізноманітніші булочки: пшеничні та житні, гарячі й не дуже.

– Джо, – звернулася до нього Анна, – я маю намір завоювати світ і наказую тобі служити в моїй армії.

– Ні, ні та ще раз ні! – заявив Джо Булочка. – Мені треба збирати урожай булочок.

– Дружина й діти зберуть, – сказала Анна.

– Але я ж – важлива персона, Ваша Величносте, – запротестував Джо Булочка.

– А я зроблю тебе генералом, будеш носити капелюх з позументами, закручувати вуса і дзвеніли шаблею, – пообіцяла Королева.

Джо з тяжким серцем погодився, і Анна вирушила до наступного будинку. Там жив Джо Ріжок, прозваний так через те, що в нього в саду росло дуже смачне морозиво у вафельних ріжках.

– Джо, – повідомила йому Анна, – я збираюся завоювати світ, тож ти зобов’язаний йти служити в мою армію.

– Перепрошую, – сказав Джо Ріжок, – але який з мене воїн! Вже багато років поспіль я зазнаю поразки в битві з власною дружиною. Ось вона – справді боєць хоч куди, візьміть її замість мене, Ваша Величносте, і я благословлю вашу доброту.

– Ні, в моїй армії повинні служити чоловіки – жорстокі, нещадні воїни, – рішуче заперечила Анна, суворо глянувши на боязкого маленького чоловічка.

– А моя дружина залишиться в Ух-Ти-Фу? – запитав він.

– Так, і до того ж я зроблю тебе генералом.

– Гаразд, – погодився Джо Ріжок.

Тим часом Анна попрямувала до будинку Джо Годинника, який вирощував у себе в саду годинникові дерева. Він теж спочатку відмовлявся йти в армію, але Королева Анна пообіцяла зробити його генералом, і врешті-решт він погодився.

– Скільки у вас в армії генералів? – поцікавився він.

– Поки що чотири, – відповіла Анна.

– А сама армія велика? – поставив він наступне запитання.

– Я хочу рекрутувати до неї всіх чоловіків Ух-Ти-Фу, тобто вісімнадцять осіб, – повідомила Анна.

– Чотирьох генералів цілком достатньо, – заявив Джо Годинник. – Раджу вам всіх інших зробити полковниками.

І Анна скористалася його порадою. Так Джо Слива, Джо Яйце, Джо Лопата і Джо Сир стали полковниками. Як ви здогадалися, шановні читачі, прізвище кожного чоловіка походило від того, що він вирощував у своєму садку.

Коли черга дійшла до Джо Гвіздка, він заявив, що бажає бути майором, – мовляв, в армії Ух-Ти-Фу всі суцільно генерали та полковники. Ось так Джо Гвіздок став майором, а заодно з ним ще й Джо Пиріг, Джо Шинка і Джо Панчоха. Наступні четверо воїнів отримали звання капітана армії Ух-Ти-Фу. Це були Джо Хліб-з-Маслом, Джо Замок-та-Ключі, Джо Морозиво-з-Сиропом і Джо Ґудзик-і-Голка.

Однак незабаром Королева Анна опинилася у скрутному становищі. У всьому Ух-Ти-Фу залишилося тільки двоє чоловіків. Якщо зробити їх лейтенантами, коли капітанів, майорів, полковників і генералів по четверо, воїни почнуть заздрити один одному, а це може привести до заколоту і зради.

Утім виникла ще одна проблема: Джо Цукерка категорично відмовився йти в армію. Його не спокусили обіцянки, не злякали погрози. Він заявив, що залишиться вдома і збиратиме урожай карамелі, лимонних льодяників, ірисок і шоколадних помадок. Крім того, йому потрібно прополювати поле з крекерами і попкорном. Адже, на його думку, жодні завоювання не варті сліз дітей Ух-Ти-Фу, які неодмінно проллються, коли урожай ласощів згниє незібраним.



Побачивши, що їй не переконати Джо Цукерку, Королева Анна вирішила дати йому спокій і вирушила до будинку, де жив вісімнадцятий – останній чоловік Ух-Ти-Фу, юний Джо Канцеляр. У нього була дюжина дерев, на яких росли різні теки і скріпки, а також дев’ять книжкових дерев, з яких він збирав прекрасний урожай захопливих історій.

Якщо ви ніколи не бачили, як ростуть книжки, тоді зазначу, що спочатку вони суцільно вкриті зеленою шкаралупою. Потім книжки поступово дозрівають, і коли шкаралупа стає червоною їх можна зривати з гілок, чистити й читати. Якщо ж зібрати урожай занадто рано, то сюжет буде весь переплутаний, а в словах і реченнях купа помилок. Але коли книжки як слід достигли, тоді в них буде повнісінько чудових історій і жодної помилки!

Канцеляр охоче дарував книжки зі свого саду всім охочим, але загалом народ Ух-Ти-Фу не дуже любив читати, тож Канцеляр читав їх переважно сам, поки вони не псувалися. Бо, як ви, напевно, знаєте, варто прочитати книжку, і слова в ній зникають, а сторінки жовтіють та рвуться. Це, звичайно, великий недолік тих книжок, що ростуть на деревах.

Коли Королева Анна повідомила Канцеляру мету свого візиту, юнак одразу зазначив, що завойовувати світ – чудове заняття. При цьому висловив бажання робити це не на посаді генерала, полковника, майора чи капітана, а просить Королеву відзначити його високим званням рядового солдата.

Анні це рішуче не сподобалося.

– Я не потерплю, щоб у моїй армії був рядовий солдат, – сказала вона. – Вони всі дурні. Мені розповідали, що у принцеси Озми був один солдат, так вона зробила його Головнокомандувачем, з чого, отже, випливає, що солдати нікому не потрібні.

– Армія Озми ні з ким не воює, – заперечив Канцеляр. – А ваші воїни, якщо вони мають намір завоювати світ, повинні битися, як леви. Я читав у своїх книжках, що б’ються якраз солдати, тому що офіцерам завжди бракує хоробрості зустрітися з ворогом один-на-один. Крім того, вашим офіцерам потрібно кимось командувати і комусь віддавати накази, тож нехай це буду я. Моя мрія – рубати й колоти ворога, стати героєм. А коли ми повернемося назад, в Ух-Ти-Фу, я візьму в дітей сталеві кульки, якими вони граються, переплавлю їх і поставлю собі пам’ятник, щоб всі дивилися на мене й захоплювалися.

Анна була дуже задоволена своїм солдатом – Канцеляром. Саме такий воїн потрібен їй для здійснення задуманого. А вже коли Канцеляр пообіцяв дізнатися, де росте мушкетне дерево, Анна повірила, що її мрії збуваються. Канцеляр сказав, що негайно відправиться туди й вибере собі найстигліший і найбільший мушкет.



II. Вперед з Ух-Ти-Фу


Через три дні велика армія Ух-Ти-Фу вишикувалася на площі перед королівським палацом. Всі шістнадцять офіцерів були вбрані в чудову військову форму і озброєні гостро наточеними блискучими шаблями. Тільки солдат тримав у руках мушкет, хай і невеликий. Зате він так старанно напускав на себе лютий вигляд, що численні командири таємно стали його побоюватися.

На площу прийшли жінки, щоб висловити свій протест проти військового походу. Королева Анна, казали вони, не має права відбирати в них чоловіків і батьків. Однак Анна веліла їм замовкнути, і – що поробиш – довелося коритися. Ніколи ще не отримували вони такого жорстокого наказу.

Королева походжала перед своїм військом, демонструючи красивий зелений мундир, прикрашений золотом, та зелений кашкет із фіолетовим пером. Вигляд у неї був такий грізний і гордовитий, що всі її піддані, за винятком військових, мимоволі тішилися, що вона йде з Ух-Ти-Фу. Натомість воїни воліли, щоб вона пішла без них.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3