Поліщук
17 вересня 1939 року під радянською окупацією опинилася вся територія Полісся. До складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (БРСР) відійшла більша частина Полісся. Натомість інша її частина увійшла до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Після закінчення другої світової війни та зміни кордонів Польщі повернули лише невеличкий клаптик колишнього Поліського Воєводства.
Жителі Полісся до аварії на ЧАЕС займалися не лише сільським господарством та риболовлею, а й будівництвом нових доріг, вирубкою лісу, осушенням боліт, зміною річищ річок. Спорудили Київське водосховище, а також став-охолоджувач атомної станції. Аварія змінила все. Її наслідки змусили людей покинути обжиті місця, землю своїх предків. Навіть попри те, що частина Полісся географічно належить до Зони відчуження, вона дотепер зберігає пам’ятки культури, які є свідками історичних подій. Серед них старі занедбані села; кургани, які пам’ятають татарську навалу; руїни старих костелів; пам’ятники, встановлені на місцях бойових дій Другої світової війни; покинуті предмети побуту колишніх жителів, яких поспішно евакуювали. Люди вимушено покинули свої домівки, але залишили нам свою історію.
Полин звичайний
Більшість легенд, оповідань та казок Полісся пов’язана з природою, річками та лісами, в яких збирали ягоди, гриби, мед. У цих лісах водилися дикі кабани, лосі, сарни, олені, ведмеді. Мальовничі краєвиди Полісся приваблювали велику кількість відпочивальників – жителів столиці. Кияни мали можливість чудово провести час: купатися в річці, ходити на полювання, рибалити, збирати гриби, милуватися прекрасною природою.
Назва міста Чорнобиль походить від різновиду полину звичайного, званого в народі чорнобилем. Дана рослина була дуже поширена в цій місцині. Про цю рослину писалося ще в Біблії, тому багато християн дотримується думки, що катастрофа була знаменням долі. Крім того, про Чорнобиль згадується в Одкровенні Іоанна Богослова. Фрагмент з Одкровення зі самого початку катастрофи цитували у зв’язку з аварією на ЧАЕС.
Уже в Х ст. північні та південно-західні території Київського князівства вкрила густа мережа міст, феодальних замків та невеликих поселень. Найбільш заселеними вважалися насамперед береги річок Прип’ять, Тетерів, Ірпінь та Уж. Предмети, знайдені під час археологічних розкопок в Чорнобильській Зоні, яскраво засвідчують існування в цих місцях поселення наприкінці ХІ ст. – у першій половині ХІІ ст. До 1127 р. місто називалося Стрежів. Свою назву воно отримало за правління князя Рюрика в ХІІ ст. Вперше назва Чорнобиль зустрічається в Іпатіївському Літописі (1193 р.) – одному з найдавніших літописних зведень. Зокрема згадується про полювання в тутешніх лісах князя Рюрика Ростиславовича. Це вказує на те, що Чорнобиль належав до Київського князівства. В околицях Чорнобиля археологи виявили 30 курганів. Одним із найдавніших та найбільш знаним із них є Татарський Курган. У ньому знайшли залізну зброю та срібні монети.
У ХІІІ ст. на тому місці, де Прип’ять впадає в Дніпро, відбулася битва об’єднаного війська українсько-литовського з татарами, яка завершилася поразкою монголо-татар.
У другій половині ХІV ст. Чорнобиль увійшов до складу Великого Князівства Литовського. Землями князівства управляли намісники, яких призначали воєводи. У 1548 році князь Фрідріх Пронський побудував у Чорнобилі дерев’яний замок, обнесений частоколом, із двома вежами без вікон. В’їзд до замку здійснювався через міст. З одного боку підхід до замку ускладнювала річка, а з іншого – не надто глибокий та широкий рів. У замку не було власної криниці, сховища для їжі та гарнізону. Траплялися випадки, коли на варті стояв лише один чатовий. Спустошливі набіги монголо-татар оминали Чорнобиль. У 1563 році Київський, Черкаський і Чорнобильський замки отримали озброєння від Литви. Чорнобильському замку дісталося лише 6 старих гармат та 30 рушниць.
Вечір на Поліссі (Юзеф Хелмонський, 1909 р.)
Чорнобиль, який починався в місці з’єднання річок Уж та Прип’ять, здавна вважався військовим поселенням під владою Королівства Польського. Солдатів забезпечували всім необхідним: житлом, земельними наділами, невеликими хуторами. Мешканці Чорнобиля та його околиць займалися переважно добуванням болотної руди. До сьогодні багато сіл Полісся має назву Рудня (Рудня-Вересня, Рудня-Іллінецька тощо). У місті розвивалося бондарство, ковальство, рибальство.
У 1566 році король Сигізмунд Август віддає Чорнобильський замок у довічне користування Філонові Кміті в обмін на його маєток у Літині (територія сучасної Вінницької області). Відтоді місто перебуває в приватній власності.
Ян Миколай Ходкевич
У 1569 році Чорнобиль переходить до Королівства Польського. Ця подія стала причиною широкомасштабних народних повстань. У ХVII ст., після одруження Лукаша Сапєги з донькою Філона Кміти Софією, замок як посаг переходить до рук династії заможних шляхтичів – Сапєгів. 1626 року подружжя стає фундатором костелу та засновником домініканського монастиря в Чорнобилі, в якому згодом було поховане. Після цього замком володів Ян Казимир Сапєга. Саме після його наказу костел та монастир переносять на інше місце. У другій половині XVIII ст. у костел Внебовзяття Пресвятої Діви влучає блискавка, внаслідок чого святиня згорає дотла.
У XVI ст. Чорнобиль стає важливим осередком торгівлі з розвиненими водними шляхами. На той час у місті налічувалося близько тисячі жителів. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в другій половині XVIII ст. місто починає занепадати. У цей час на території Чорнобиля базувався Київський полк під командуванням полковника Антона Ждановича. У 1656 році замок успадковує Казимир Владислав Сапєга, а в 1703 році той за правом спадщини переходить у власність магнатів Ходкевичів.
У 1671 році загін козаків на чолі з полковником Іскрицьким брав участь у єврейських погромах міста Чорнобиль. Велику кількість євреїв пограбували й замордували. Згідно з переписом населення 1765 року, у Чорнобилі налічувалося 96 єврейських будинків. Загалом у місті проживало 696 осіб єврейського походження.
Розалія Любомирська-Ходкевич
У XVIII ст. Чорнобиль стає резиденцією жмудського старости, Яна Миколая Ходкевича. У 1768 році він зміцнює оборонні споруди замку та міста. За його правління зводять нові, вищі вали з гарматами; навколо міста риють глибші рови, ремонтують розвідний міст. Крім того, після нищівної пожежі відбудовують костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Храм освятили в 1757 році.
Під час гайдамацького руху проти польського панування Чорнобиль двічі потрапляє до рук повстанських загонів (у 1747 і 1751 рр.).
Мешкав Ян Миколай Ходкевич в одноповерховій садибі, яка налічувала 9 кімнат, поруч із замком, у якому він ніколи не проживав. У час Коліївщини, у 1768 році, Ходкевич зміцнює місто потужними фортифікаціями та атакує повстанського ватажка Івана Бондаренка. У 1791 році на території Чорнобиля базувалася 8-ма піша дивізія під командуванням Миколая Радзивілла.
Варто зазначити, що володіння Ходкевича були величезні й охоплювали такі навколишні села як Запілля, Залісся, Янів, Новосілки, Ямпіль, Нагірці, Копачі, Машів, Зимовище та інші.
Цікаво те, що назва Чорнобиль свого часу з’являється в історії Великої французької революції, у період якобінської диктатури. Уродженка Чорнобиля, 26-річна полька Розалія Любомирська-Ходкевич, донька Яна Миколая Ходкевича свого часу виїхала до Франції. Згодом її звинуватили в змові з Марією-Антуанеттою й 30 червня 1794 року стратили на гільйотині. Цей смертельний вирок був вельми критично сприйнятий суспільством як черговий доказ дикунства французької революції.