У 1793 році місто опиняється під владою Російської Імперії. У другій половині XVIII cт., у 1755 році, тут оселяється колонія старообрядців – вихідців Стародуб’я. У західній частині села Замошня вцілів старообрядницький цвинтар та руїни церкви Казанської ікони Божої Матері.
З кінця XVIII ст. Чорнобиль стає одним із найбільших центрів хасидизму на території України. Чималу роль у цьому відіграє рабин Менахем Нахум Тверський та його син Мордехай, який стає засновником єврейської школи у м. Чорнобиль. Крім того, він активно займався видавничою справою. У другій половині XIX ст. у місті налічувалося 5 синагог. Проте, за даними інших джерел, була лише одна синагога та 4 церкви. Менахем Нахум Тверський стає основоположником династії тверських цадиків, відомої як династія чорнобильських цадиків. За часів Мордехая, сина Монахема, тисячі паломників-хасидів з польських та українських містечок прибували до Чорнобиля. Громадянська війна в 1920 році змушує династію тверських цадиків залишити Чорнобиль.
На зламі XVIII і XIX століть місто інтенсивно заселялося євреями. Після листопадового повстання в 1832 році царська влада закриває домініканський монастир. Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Чорнобилі стає єдиною парафіяльною святинею, яку відвідувало кілька місцевих католиків. Євреї наприкінці XIX ст. становлять найбільшу етнічну групу міста (60 % населення). Православні становили 33 %, старообрядці – 9 %, католики – 1 %.
У Чорнобилі на рубежі XIX та XX століть існував важливий транспортний вузол – вантажно-пасажирський річковий порт, який на той час становив важливу складову прибутків міста. У ті часи місто спеціалізувалося на виробництві деревини; займалося торгівлею овочами. Центром для збуту овочів був Київ, відстань до якого складає близько 100 км. На той момент у Чорнобилі проживало 16 740 осіб та налічувалося 2000 дворів. Три рази на рік у місті відбувався ярмарок, на який з’їжджалися євреї з навколишніх сіл.
Головну споруду Чорнобильської садиби Ходкевича перебудовували кілька разів, і в 1865 році вона налічувала 22 кімнати, 2 кухні та льох. У 1896 році Ходкевичі продають місто Російській Імперії, а замком та садибою володіли до 1910 року.
1870 року в Чорнобилі відкрили парафіяльну школу, заснували аптеку. Кілька разів на рік збирався ярмарок. Починають свою діяльність шкіряний, цегляний та свічний заводи. Крім того, працює невелика верф, яка займалася будівництвом дерев’яних річкових суден. Розвитку економіки міста сприяло вигідне положення на річковому шляху. Пристань стала важливим місцем для торгівлі. Річку використовували для сплаву деревини.
Події революції 1905–1907 рр. суттєво не вплинули на життя місцевих мешканців, воно йшло звичайним, буденним ритмом. Економічні негаразди хвилювали жителів значно більше, ніж причини спалаху революції.
Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії сильно постраждав 1918 року після Жовтневої революції. Під час українсько-радянської війни, у квітні 1919 року, прокотилася хвиля масових еврейських погромів. Особливою жорстокістю відзначалися селянсько-повстанські загони під проводом отамана Ілька Струка. З 7 квітня по 2 травня 1919 року владу над містом утримували селяни. Вони колонами гнали євреїв до річки, потім наказували стрибати у воду, після чого починали в них стріляти. У тих, кому вдавалося вижити, вимагали великий викуп. Внаслідок численних погромів євреї починають перебиратися до більших міст. Влітку 1919 року Червоний Хрест створює в Чорнобилі їдальню для 550 єврейських дітей, а також пункт харчування для 800 осіб.
27 квітня 1920 року, під час польського наступу на Київ, неподалік від міста Чорнобиль польське військо вступило в переможну битву з більшовицьким військом. Порт на річці Прип’ять був важливим об’єктом, тому польська піхота отримала наказ взяти Чорнобиль. На першому етапі наступу польських військ 9-та піхотна дивізія отримує завдання зайняти Чорнобиль, який забезпечував підтримку дій Червоної Дніпровської Флотилії біля устя Прип’яті. Крім того, місто служило тилом частин Червоної Армії, дислокованих у межиріччі Прип’яті та Тетерева.
У 1922 році радянська влада конфісковує майно костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, а вже на початку 30-х рр. храм вщент знищили. У вцілілих підвалах костелу спочивають члени династій Сапєгів та Ходкевичів. На початку 1922 року Чорнобиль залишається без священника. Богослужіння виконують ксьондзи з парафії міста Хабне. Наприкінці 20-х рр. їх відправляють до таборів і закатовують до смерті.
Густі ліси та річка Прип’ять захистили місцевих жителів від масового голоду 1932–1933 рр., що охопив усю територію України. Поштовхом до розвитку міста на початку 30-х рр. стало відкриття залізничного сполучення Чернігів – Овруч.
З 1922 по 1991 рік місто перебувало в складі Української Радянської Республіки. У 1941 році Чорнобиль офіційно отримує статус міста. Під час Другої світової війни німцям вдалося двічі захопити місто. Перша окупація тривала від 25 серпня 1941-го року до 28 вересня 1943 року, друга – від 5 жовтня 1943 року до 17 листопада 1943 року. Під час німецької окупації знищили більшу частину місцевої єврейської громади.
Після закінчення війни частина євреїв повернулася до Чорнобиля. Навколишні ліси стали надійним укриттям для партизанських загонів. Саме партизани відіграли вирішальну роль у визволенні Київського Полісся, а також столиці України – Києва. Одним із головних завдань партизанів стала переправа радянських військ через річку Прип’ять. Під час битви в селі Нові Шепеличі 25 вересня 1943 року загинуло близько 1000 німецьких солдатів та офіцерів. До сьогодні в навколишніх селах існують могили та пам’ятники на честь партизанів, які віддали життя в тих вирішальних боях.
У післявоєнний час Київ та Чорнобиль сполучав річковий, автобусний та повітряний транспорт. По Прип’яті курсували рейсові катери до Мозира, із зупинкою в Чорнобилі. На території сіл Нові Шепеличі та Горностайпіль з’явилися невеликі аеродроми. У місті відкривали багато крамниць, кінотеатрів, ресторанів, кав’ярень.
У 1969 році прийняли рішення про будівництво атомної електростанції. Відтепер історія міста нерозривно пов’язана з електростанцією, яка розташована у 18 км від Чорнобиля.
Місто Прип’ять мало стати символом майбутнього, символом нескореності комунізму. Після того, як стало відомо про будівництво АЕС на території України, розпочався пошук відповідного майданчика для розміщення цього об’єкта. За 100 км на північ від столиці містилося водосховище, утворене греблею Дніпровської ГЕС. З усіх боків його оточували густі ліси, озера та болота. Головним населеним пунктом цієї місцевості був Чорнобиль. Ділянка під будівництво майбутньої ЧАЕС розташовувалася за 20 км на північ від Чорнобиля. Місто прекрасно розпланували: широкі вулиці, зелені проспекти, новісінькі багатоповерхівки. Запланували відкрити кілька шкіл, спортивні комплекси, басейни, парк розваг, готель, кінотеатри, бібліотеки, культурні осередки. Магазини Прип’яті були заповнені різноманітними товарами, тоді як полиці інших міст пустували. Місто створювали для персоналу електростанції. Прип’ять була містом молоді – середній вік мешканців на момент аварії становив 26–30 років.
Будівництво Прип’яті
Місце під будівництво Прип’яті затвердили 27 липня 1967 року. Влада запропонувала декілька ділянок в околицях міста Чорнобиль: на південь та на північ села Копачі, на захід від залізничної станції «Янів», а також на місці селища Лісне. Врешті-решт обрали ділянку на схід від села Семиходи. Близьке розташування залізничної станції, річки та автошляхів стало вирішальним при виборі цієї ділянки.