– Ми, очевидно, врізалися в Африку.
Так вони всі живими й здоровими вибралися на суходіл – хто вплав, хто перелетів, а ті, що повзли, тримаючись за канат, притягли із собою Лікареву дорожню скриню і саквояж.
Однак корабель із величезною діркою у дні більш ні на що не годився, тож розбурхане море швидко розбило його на друзки об скелі, а хвилі віднесли уламки геть.
Зрештою усі вони знайшли прихисток у симпатичній сухій печері, на яку натрапили високо в прибережних скелях, і там перечекали, доки шторм ущухне.
Коли сонце зійшло наступного ранку, вони спустилися на піщаний берег, щоб обсохнути.
– Стара, мила Африко! – зітхнула Полінезія. – Як гарно повернутися назад. Тільки подумати – завтра виповниться шістдесят дев’ять років, як я була тут востаннє! І нічого тут ні крапельки не змінилося! Ті самі старі пальми, та сама стара червона земля, ті самі старі чорні мурашки! Нема нічого кращого за рідний дім!
Й усі помітили, що в неї сльози на очах – вона була така рада знову побачити батьківщину.
А потім виявилося, що Лікар втратив свого циліндра – його здуло в море під час шторму. Тому Чап-Чап полетіла його шукати. І дуже скоро побачила капелюха, який гойдався на воді, немов іграшковий кораблик.
Коли вона підлетіла, щоб забрати його, то побачила, що всередині, страшенно налякана, сидить одна з білих мишок, а точніше – білий мишак.
– А ти що тут робиш? – запитала качка. – Вам же сказали залишатися в Паддлбі.
– А я не хотів там залишатися, – відказав мишак. – Я хотів подивитися, як виглядає Африка, – у мене тут є родичі. Тож я заховався в багажі, і мене занесли на корабель разом із галетами. А як корабель почав тонути, я жахливо перелякався, бо ж я не можу плавати далеко. Я плив стільки, скільки ставало сил, але вони швидко вичерпалися і я вже подумав, що піду на дно. І саме в цей момент повз мене пропливав циліндр нашого Лікаря, і я забрався всередину, бо в мене не було жодного бажання втопитися.
Примечания
1
Після поразки в битві 1651 року король Чарльз ІІ заховався на дубі (прим. перекладача).