— Дорогий поштаре, — сказав король дещо із докором. — Ви ж доставляєте нам пошту роками. Ви відмінно знаєте і мене, і моїх підданих, а тепер раптом запитуєте, чи не тут мешкає пані Малтсан чи щось на зразок того?
— Ось, будь ласка, ваша величносте, — відповів поштар, — прочитайте самі, ваша величносте!
І він швидко вдерся на гору та простяг королеві у вікно посилку.
На посилці стояла така адреса:
баННі МаЛТСаН
СТАРА ВУЛиТСЯ 133
3 поВИРК ВЛіВА
сУСмЛАНТіА
Король прочитав адресу, потім надяг окуляри та прочитав її ще раз. Адже адреса залишилася такою самою. Король безпорадно похитав головою та звернувся до своїх підданих:
— Слово честі, цьому немає пояснення, адже написано чорним по білому!
— А що саме? — запитав Лукас.
Король у цілковитій збентеженості знову надяг окуляри та сказав:
— Слухайте, мої піддані, яка адреса тут вказана.
— Дивна адреса! — сказав пан Ермель.
— Так! — вигукнув поштар із обуренням. — Нічого не розбереш, помилка на помилці! Нам, поштарям, такі речі дуже неприємні. Знати б тільки, хто це написав!
Король перевернув посилку у пошуках зворотної адреси.
— Тут стоїть лише велика цифра 13,— сказав він і знову безпорадно подивився на поштаря та на своїх підданих.
— Дуже дивно! — повторив пан Ермель.
— Отже, так, — рішуче сказав король, — дивно це чи ні, «КрУСЛАНТіА» може означати тільки Усландію! Нічого іншого, таким чином, не залишається, хтось із нас має бути пані Малтсан чи щось на зразок того.
І він, задоволений, знову зняв окуляри та витер з лоба шовковою носовою хусточкою кілька крапель поту.
— Але в нас, — сказала пані Ваас, — на всьому острові ніде немає третього поверху!
— Абсолютно правильно, — погодився король.