– Кого ж? – Генрі насупився.
– Себе. Координатора 747-х.
– Отже, п’ятдесят сім, – поправився Генрі.
– Тепер, – сказав Лендерс, – хто з цих людей має доступ до всього літака? У будь-яку його частину?
– Ніхто з них. У кожного – своя певна робоча зона.
– Ви знов проминули когось.
– Знов-таки забув про себе, – визнав Генрі. – Ви маєте рацію: весь літак – мій. І до чого ви хилите? Чи не я, дякуючи цьому, ваш найперший підозрюваний?
– Навпаки, завдяки цьому ви краще за будь-кого можете допомогти нам знайти канал. Ні, вас ми не підозрюємо, містере Дойл. Вас ми вже ретельно перевірили. – Лендерс вийняв з кишені записник і зачитав: «Генрі Альберт Дойл, 50 років, дружина померла п’ять років тому, дітей немає, живе сам, маленький будиночок у пристойному районі, повністю виплачений три роки тому, їздить на «Форді» моделі 1978 року, хобі – колекціонування марок, тримає двох котенят, щолипня бере двотижневу відпустку, щоб поїхати до брата і його родини в Індіану, працює в авіакомпанії «Сентеніел» з 1954 року, бездоганний послужний список».
– Ви забули про морозиво з шоколадною стружкою, – сказав Генрі.
– Про що?
– Морозиво з шоколадною стружкою. Це мій улюблений десерт. Ви це випустили.
Лендерс стримав посмішку:
– Я зроблю зауваження своїм працівникам за це.
Генрі відкинувся в кріслі:
– То чого ж ви від мене хочете?
– Як я вже казав, допомогти нам знайти канал. З тим щоб ми могли закрити його наглухо і цим самим частково перекрити контрабанду героїну – зокрема цього «мертвого снігу», який продовжує надходити до нас. – Лендерс повернувся до Лью Марша, молодшого агента, котрий досі й слова не вимовив. – Ми домовилися з вашим відділом особливого складу, що з понеділка у вас стане до роботи новенький – агент Марш. Для прикриття вважатиметься, що він вчиться на координатора 747-х для іншого аеропорту, і ви його навчаєте. Він буде поруч із вами на всіх етапах вашої роботи – так, нібито ви справді навчаєте його всім вашим премудростям. Ми сподіваємось, що, коли об’єднати все те, що агент Марш знає про контрабанду наркотиків і що ви знаєте про 747-й, пощастить перекрити хоча б цей канал.
Генрі позирнув на Лью Марша. Це був акуратно підстрижений, приємної зовнішності молодик, який випромінював одночасно спокій і силу. Генрі вирішив, що він йому не надто перешкоджатиме.
– Гаразд, я постараюсь допомогти вам, чим зможу, – сказав він агентам.
Лью Марш з’явився на роботу в понеділок, і Генрі увів його в курс розкладу польотів рейсом 211:
– Він вирушає звідси по вівторках, четвергах і суботах. Летить до Ліми, там перебуває понад шість годин і повертається назад. Тут стоїть три години, потім здійснює короткий переліт у Ла-Гуардія й назад. Далі весь цикл повторюється.
Лью Марш кивнув.
– Лендерс вважає, що наркотики вилучають з літака не тут, а вже в Нью-Йорку. Це ж внутрішній переліт після стоянки тут, і в Нью-Йорку його вже не піддають митному контролю.