Це наш новий образ, Золо,пояснив Марк.Ми тепер адвокати й нам належить мати відповідний вигляд, хоча в нашому секторі він не конче має бути надто вишуканим. Фахівці з КСС, як ти знаєш, нечасто потрапляють на обкладинки глянцевих журналів штибу GQ.
Зрозуміло. І хто ж це впаде в такий відчай, що найме вас?
Ми заснували свою шарагу,промовив Тодд.Найняли самі себе. Юридична консультація «Апшо, Паркер і Лейн».Він вручив їй нову бізнес-картку з назвою фірми, адресою і телефонним номером.
Вона глянула на неї, потім роздивилася уважніше й запитала:
Ви, мабуть, жартуєте, так?
Серйозніше нікуди,заперечив Марк.І ми наймаємо на роботу.
Вона глибоко зітхнула, повагом виставила перед собою обидві долоні:
Гаразд. Більше нічого не питаю. Або розказуйте, що відбувається, або я піду.
Нікуди ти не підеш,сказав Тодд.Ми переїхали з наших квартир, кинули школу, змінили імена і знайшли спосіб заробляти гроші. Ми збираємось називатися адвокатами, відшукувати в кримінальних судах клієнтів і брати в них гонорар, звісно, готівкою. І сподіватися на бога й чорта, що нас не спіймають.
Нас не спіймають,запевнив Марк.Там сила-силенна таких, як ми, роблять те саме.
Але вони всі ліцензовані,нагадала Зола.
Звідки ти знаєш? Ніхто не перевіряє. А клієнти й поготів. Вони завжди перелякані до смерті, приголомшені, їм і на думку не спаде спитати. Як-от ми не питали в Даррелла Кромлі в тюрмі.
Це неправомірно,не здавалася Зола.Я не те щоби багато чого навчилася в Фоґґі-Боттомі, але знаю, що адвокатська практика без ліцензії протизаконна.
Тільки якщо нас спіймають,зауважив Марк.
Авжеж:, ризик є,додав Тодд.Але це не важливо. У гіршому випадку ми просто вчергове зникнемо.
А до того намолотимо готівки,сказав Марк.Звісно, неоподатковуваної.
Ви з глузду зїхали.
Ні, насправді ми напрочуд кмітливі. Ми поза полем зору, Золо. Заховалися від орендодавця. Заховалися від позикових консультантів. Заховалися від усіх, кому заманеться нас відшукати. І робитимемо бабло.
А ваші борги?
Марк відпив пива, витер рота й нахилився поближче:
Ось як воно буде. Одного дня в школі зрозуміють, що ми її кинули, але нічого не робитимуть. Найавторитетніші юридичні школи повідомляють про таке в Міносвіти, а потім торгуються про те, яка частина виділених на навчання коштів буде повернута. Закладаюся, що Фоґґі-Боттом нічого повертати не захоче, а тому там просто замовчуватимуть нашу відсутність на заняттях, аби залишити собі всі гроші. Ми звязуватимемось електронною поштою з нашими консультантами, створюючи в них враження, що ми досі ходимо до школи. Випуск у травні, і, як тобі відомо, ми повинні погодитися з планом погашення, який розпочнеться через півроку. Якщо ми не платитимемо, вони оголосять нас неплатоспроможними.
Ти в курсі, що за останній рік мільйон студентів оголошено неплатоспроможними?додав Тодд.
Зола знизала плечима: чи то знала, чи то ні.
Отже,вів далі Марк,у нас є девять-десять місяців, доки нас не оголосять неплатоспроможними. І за цей час ми всіх на шматки порвемо нашою фірмочкою й заробимо купу грошей.
Але неплатоспроможністьце невиконання обовязків, гарантований судовий позов, який ви не в змозі оскаржити, зауважила Зола.
Це якщо вони нас знайдуть,заперечив Тодд.Мій консультант працює у філадельфійській потогонці. Марковав Нью-Джерсі. Забув, а твоя де?
У Чеві-Чейзі.
Так, трохи ближче, але все одно ти будеш у безпеці. Річ у тім, що в нас інші імена, інші адреси. Вони віддадуть наші справи до якоїсь другорядної фірми, власник якої, безсумнівно, Гайндс Реклі, і ті відкриють справу. Подумаєш! Вони судяться із студентами як навіжені, а толку нуль.
Зруйнують твою кредитну історію.
Яка ще кредитна історія? Вона й без того зруйнована неможливістю сплатити борги. Навіть знайшовши чесну роботу, яким бісом ми повернули б усе, що винні?
Підійшов офіціант, і Марк замовив тарілку начос. Коли той пішов, Зола промовила:
До чого ж вишуканий обід.
Дякуємо за комплімент. Це за рахунок фірми,усміхнувся Тодд.
Зола все ще тримала в руці бізнес-картку. Глянувши на неї, вона спитала:
А звідки взялись імена?
Із телефонного довідника,відповів Марк.Звичайні, повсякденні імена. ЯМарк Апшо і маю підтверджувальні документи. ВінТодд Лейн, просто черговий невибагливий адвокат, яких повно на вулицях.
А хто такий Паркер?
Це ти,сказав Тодд.Зола Паркер. Ми подумали, що нашій фірмочці не завадить трохи розмаїтості, тому додали тебе як середнього компаньйона. Всі рівні, ти ж розумієш. Три рівноправні компаньйони.
Три рівні облудники,промовила вона.Вибачте, але це безумство.
Так і є. Але набагато безумніше навіть думати про те, щоб замакітритися в Фоґґі-Боттомі, закінчити його в травні, не маючи роботи, а потім зубрити, готуючись до адвокатського іспиту. Погодься, Золо, до такого ти морально не готова. Як і ми. Отож ми зробили свій вибір.
Але ж ми майже закінчили юридичну школу,сказала вона.
Ну то й що?відповів Марк.Ну, закінчиш ти її з нікому не потрібним дипломом. Ще один аркуш паперу, любязно наданий Гайндсом Реклі та його «фабрикою дипломів». Золо, нас втягнуто в облуду епічних масштабів. Ґорді був правий. Ми не можемо просто плисти за течією і надіятися на диво. Принаймні дамо здачі.
Нікому ти здачі не даси. Просто нагнеш платників податків.
Платників податків нагинають Конгрес і Міносвіти. І, звісно, Реклі, який уже нашкріб луски з наших гузен.
Але ми самі вирішили позичити гроші. Ніхто нас не силував.
Правильно, але гроші нам позичили оманливим шляхом, сказав Марк.Коли ти тільки почала навчатися в юридичній школі, ти повірила б, що одного чудового дня ми будемо сидіти отут із цілою горою боргів і без роботи? Ні, дідько б їх ухопив. Нам тоді малювалася більш райдужна картина. Береш гроші, отримуєш диплом, проходиш іспит і йдеш працювати за чудовим фахом, який дасть змогу із легкістю розплатитися з усіма боргами.
Офіціант приніс чергову порцію напоїв. У розмові виникла паузавони пили, втупившись у стіл.
Це видається надто ризикованим,тихо зауважила вона.
Марк і Тодд кивнули, погоджуючись. Марк сказав:
Так, ризики є, але ми розглядаємо їх як не дуже суттєві. По-перше, нас можуть спіймати на тому, що ми практикуємо без ліцензії. Але за таке не вбивають. Надають по руках, заплатимо невеликий штраф і рухаємося далі.
Ми дослідили це питання,додав Тодд.Практика без дозволуне таке вже й незвичне явище. Бува, ловлять, і, до речі, трапляються доволі цікаві випадки, але ще нікого не запроторили до вязниці.
Це має мене заспокоїти?
Атож. Дивись, Золо, згідно з нашим планом, якщо хтось нас запідозрить і донесе або, скажімо, на порозі зявиться асоціація адвокатів округу Колумбія з купою питань, ми просто зникнемо знову.
І це має заспокоїти мене ще більше?
Марк не звернув на це уваги й вів далі:
По-друге, є ризик, що через невиконання зобовязань стосовно боргів наше й без того скрутне життя стане ще скрутнішим.
Принесли начос, і всі почали їсти. Двічі відкусивши, Зола витерла очі серветкою і вони зрозуміли, що вона плаче.
Слухайте, хлопці,промовила вона.Я не можу залишатися у своїй квартирі. Щоразу, коли я бачу двері Горді, мене трусить. У вівторок його рідні вивезли речі, і я зайшла туди й сиділа там у темряві. Мені конче потрібно переїхати. Куди завгодно.
Вони кивнули і, переставши їсти, приклалися до трунків.
І ще одне,додала Зола. Вона глибоко зітхнула, знову витерла очі й розповіла історію студентки з Техасу, до кімнати в гуртожитку якої вдерлися серед ночі імпівці. Її відправили в Сальвадор, де вона воззєдналася із сімєю нелегальних іммігрантів, яких депортували місяцем раніше. Але річ у тім, що та студентка народилася в США, тобто була повноправною громадянкою. Але всі її апеляції бюрократи відклали на безрік.
Зола розповіла їм, що нарахувала з десяток випадків, коли громадяни США потрапляли в імпівські тенета, після чого їх депортували. І кожен такий арешт траплявся після того, як інших членів сімї відправляли в центри утримання. Вона живе в постійному страху, і це дуже виснажує.
Марк і Тодд із співчуттям її вислухали. Коли вона закінчила й перестала плакати, Марк сказав:
Ну, ми знайшли класну схованку, і там є кімната й для тебе.
Де?
Нагорі. Ми ділимо на двох діру на четвертому поверсіслід додати, що ліфт відсутній,а якраз під нами є ще дві кімнати. Мейнард каже, що ми можемо їх зайняти за досить розумну оплату.
Хто такий Мейнард?
Наш хазяїн,пояснив Тодд.Власник цього будинку.
Це, звісно, не хороми,сказав Марк.Але буде місце, де можна хоч якось усамітнитись.
Я не буду ділити з вами квартиру, хлопці.
Та ні, ми на четвертому поверсі, а ти будеш на третьому.
А кухня там є?
Насправді немає, але згодом тобі не потрібно буде готувати.
А санвузол?
Оце справді проблема,сказав Тодд.Єдиний санвузол на четвертому поверсі, але ми щось придумаємо. Це не ідеальне місце, Золо, але всім нам важко. Кілька місяців перекантуємось, а там подивимось.
Це чудове місце для схованки,запевнив Марк.Згадай Анну Франк, яка ховалася від нацистів, тільки не так суворо, розумієш?
Це має мене втішити?
Певно, треба було підшукати іншу аналогію.
А що Мейнард?спитала Зола.Як багато він знає?
Я працював на нього три роки,сказав Тодд.Нормальний чувак. Звісно, пронозливий, крутий букмекер і все таке інше, і він гадки не має, що таке правова консультація. Він думає, що ми досі навчаємося в школі, але насправді йому байдуже. Ми з ним домовились, що будемо відробляти орендну платню, працюючи в барі. Він погодився.
Відверто кажучи,промовила Зола,не уявляю себе фахівцем із КСС-справ штибу того пролази Кромлі.
Авжеж, ні, Золо,сказав Марк.Згідно з нашими спостереженнями, усі ці пролазичоловіки, здебільшого білі. Ти не підходиш, тому що, скажімо так, привертатимеш увагу.
І яка в мене буде спеціалізація?
Конторська робота,відповів Тодд.
Якось не звучить. І де та контора?
Твоя комірка. Оце і є нова контора «Апшо, Паркер і Лейн». АПЛ. Адвокатські Послуги Лиходіїв.
Дотепно.
Ми ось що придумали. Будеш працювати в сфері особистої шкоди, яка, про що ми знаємо завдяки нашій чудовій юридичній освіті, досі найприбутковіша галузь вуличного права.
Наче вони це репетирували, в гру вступив Марк:
Ми бачимо тебе в чекальнях невідкладної допомоги, де ти будеш хомутати травмованих позивачів. У цьому місті більшість із них чорношкірі, тому тобі буде легше знайти до них підхід. Вони довірятимуть тобі й захочуть тебе найняти.
Я не розуміюся на законах про особисту шкоду.
Авжеж, розумієшся. Ти бачила силу-силенну рекламних роликів по телебаченню від усіляких бариг, що жебрають клієнтів. Вони не найрозумніші люди, тому особливих складнощів у тебе на цьому фронті не виникне.
Дякую.
Достатньо лише парочки путніх автомобільних аварій, щоб добре заробити,додав Тодд.Я познайомився з одним адвокатом у «Рудому котярі», так він ледь не помирав із голоду. Якось, під час ожеледі, він послизнувся і впав, опинився в лікарні, де познайомився з мотоциклістом, який потрапив у аварію. Через рік цей адвокат відсудив на користь того постраждалого мотоцикліста майже мільйон доларів і взяв третину собі.
Ось так просто?запитала вона.
Атож. Люди постійно потрапляють у аварії, і їх завжди привозять до лікарень. Там ти на них і чекатимеш.
Це спрацює, Золо, тому що ми зробимо все, щоб це спрацювало,переконував Марк.Тільки ми втрьох, один за всіх, і всі за одного. Рівноправні компаньйони до переможеного кінця.
А що є метою, хлопці? Що в підсумку гри?
Виживання,відповів Тодд.Ми виживемо, переховуючись і прикидаючись іншими людьми. Будемо пробиватись уперед, бо зворотного шляху немає.
А якщо нас упіймають?
Марк і Тодд цмулили трунки, міркуючи над запитанням. Зрештою Марк промовив:
Якщо нас упіймають, втечемо. Ось і все. Просто зникнемо.
І так усе життя в бігах,зітхнула Зола.
Ми й зараз в бігах,озвався Тодд.Можливо, ти не бажаєш цього визнавати, але ми постійно від чогось тікаємо. У нашому житті немає нічого тривкого, тому іншого вибору в нас і немаєтільки тікати.
Марк хруснув пальцями і сказав:
Така справа, Золо. Оскільки ми встряли в це всі разом, то й будемо вірними одне одному нерозлучними друзями до самого кінця. Давайте тут і зараз домовимось, що, коли буде потреба, ми й підемо разом.
Куди підемо?
Цим будемо перейматися, коли настане той час.
А як же наші рідні?запитала вона.Що їм сказати?
Хлопці замовкли, і це мовчання було відповіддю.
Ні,промовив Марк,я нічого не казав матері. У неї зараз і без того проблем вистачає. Вона гадає, що я досі вчуся, а після випуску на мене чекає чудова робота, і все йде як по маслу. Мабуть, зачекаю пару місяців, а потім скажу, що взяв на семестр академвідпустку. Не знаю. Щось придумаю.
А ти?звернулася вона до Тодда.
Так само. Зараз мені бракує мужності розказати батькам. Навіть не знаю, який із правдивих варіантів звучить гірше. З одного боку, двісті тисяч боргу й відсутність роботи. З іншого боку, я кинув школу й вирішив заробляти бабки, продаючи послуги пяним водіям за готівку під фальшивим іменем. Як і Марк, зачекаю, а потім щось придумаю.
А якщо ваш план провалиться і буде вам лихо?
Такого не станеться, Золо,відповів Марк.
Хотілося б мені вам вірити, але я не впевнена, що ви розумієте, про що кажете.
Ми теж; не впевнені,промовив Тодд.Але ми прийняли рішення без вороття. Ставлю питання руба: ти з нами чи ні?
Ви забагато просите. Чекаєте від мене, що я відкину три роки навчання в юридичній школі.
Облиш, Золо,сказав Марк.Що вона тобі дала, та школа? Нічого. Тільки життя зруйнувала. А ми пропонуємо вихід. Можливо, бруднуватий, але іншого наразі не маємо.
Вона захрумтіла начос і роззирнулася. Бар був заповнений молодими чоловіками тридцяти-сорока років, усі пили та дивилися баскетбол і хокей на великих екранах. Були й жінки, але небагато. Студентів майже не було.