Джон Гришем (Гришэм) - Бар Когут стр 16.

Марк відповів:

17

У ПОНЕДІЛОК ВРАНЦІ, дочекавшись, коли всі підуть на заняття і будинок спорожніє, вони перевезли Золині речі в її нове житло на третьому поверсі над баром «Когут». Якщо її нові «хороми» й не справили на неї враження, вона ніяк це не показувала. Вона розпакувала свій одяг і різні дрібнички з усмішкою і здавалася задоволеною своєю схованкою. Це ж не назавжди. Дитиною в Нью-арку вона жила в набагато гірших умовах без жодної можливості усамітнитися. Марк і Тодд і гадки не мали, наскільки бідною була того часу її сімя.

Поки підрядник із бригадою працьовитих і, безперечно, нелегальних словаків працювали над перетворенням комірчини на санвузол, компаньйони йшли вулицею на пізній ланч. За салатами і крижаним чаєм Тодд окреслив основні правила їхньої співпраці. Вони житимуть у світі готівки, ніяких кредитівкартки залишають сліди. Вони домовилися з Мейнардом про оренду в обмін на працю. Тодд і Марк працюватимуть у барі по двадцять пять годин на тиждень, і це ніде не буде зазначено. Мейнард також погодився, що це покриє витрати і за комунальні послуги, інтернет і кабельне телебачення; також він дозволив їм користуватися своєю адресою для очікуваної ними пошти. Здається, йому сподобалася ідея мати при собі трьох приятелів-адвокатів, що переховуються в його домі, і він, вочевидь, не вбачав відмінності між юридичною консультацією і адвокатською фірмою. Зайвих питань Мейнард не задавав.

Була якась іронія в тому факті, що їхнє прагнення уникати кредитів підживлювалося спільним боргом у 600 тисяч доларів, отриманих у кредит, але їм тоді було не до іронії.

Вони ще раз відвідали тіньового «консультанта з безпеки» і купили липові водійські права для Золиїї єдине посвідчення особи. Як тільки вона стала Золою Паркер, друзі купили їй новий стільниковий телефон, але залишили й старий, щоб знати, якщо хтось їх шукатиме. Їх усіх могли засудити орендодавці, але то марна справа, бо Марк Фрейжер, Тодд Лусеро і Зола Маал вже не існували й, очевидно, покинули місто. Із часом їхні позикові консультанти оголосять їх такими, що не виконують зобовязання за боргами, але до цього ще було кілька місяців. А втім, важко ефективно засудити того, кого неможливо знайти. Вони намагатимуться уникати всіх старих друзів, але оновлюватимуть сторінки у Фейсбуці, хоч і не так активно, як раніше. Із ЮШФБ жодних контактів не матимуть, упевнені, що адміністрація не помітить їхньої відсутності на заняттях.

Інколи Золу вражала ця змова. Це безумство, яке, безперечно, погано закінчиться, але тут їй було безпечніше, а для неї головнесаме безпека. Щодо її компаньйонів, то вони або надто самовпевнені, або робили добру міну при поганій грі. У думках вона розуміла, що вони й самі не знають, що їм робити, але ентузіазму в них хоч відбавляй. Крім того, вона хоч і з неохотою, але визнала, що її втішає їхня вірність.

Марк посерйознішав і підняв тему особистого життя. Важливо не завязувати нових дружніх взаємин і уникати тривалих стосунківвіднині жодних побачень. Ніхто не має знати про їхню аферу. Треба збудувати навколо їхньої компанії непробивну стіну.

Ти з мене смієшся?перервала його Зола.Ми тільки-но поховали мого коханого, а ти думаєш, я зразу почну з кимось зустрічатися?

Аж ніяк,заперечив Марк.Ні Тодд, ні я наразі ні з ким не зустрічаємося, і було б непогано, аби так залишалось надалі.

Послухай, Золо, додав Тодд.Якщо тобі потрібен секс, то і я, і Марк завжди в твоєму розпорядженні. Все має бути тільки поміж нами, розумієш?

Не діждетесь,відповіла вона зі смішком.Зараз у нас і без того все надто складно.

Гаразд, просто май на увазі,сказав Тодд.

Це твоя найкраща репліка для підкату: «все має бути тільки поміж нами»?

Не знаю. Ніколи раніше так не говорив.

От і не кажи більше. Не подіє.

Та я жартую, Золо.

А ось і ні. У тебе щось там було з тією красунею Шерон, із якою ти торік ходив на побачення?

Щось там було.

Давайте домовимось,озвався Марк.Якщо когось підчепимо, сюди не приводити, гаразд?

Хай буде так,погодилась Зола.Що там наступне в списку?

Немає в нас ніякого списку,промовив Марк.У тебе ще є запитання?

Скоріше сумніви, ніж запитання.

Уважно слухаємо,заохотив Тодд.Це великий момент у нашому житті, наш зоряний час. То викладемо всі карти на стіл.

Добре. Я дійсно сумніваюся, що здатна підсовувати адвокатські послуги пацієнтам із тілесними ушкодженнями в палатах невідкладної допомоги. Сумніваюсь і в тому, що ви самі знаєте, як це робити.

Ти маєш слушність,сказав Тодд,але ми навчимося. Просто мусимо. Інакше нам не вижити.

Ох, Золо,долучився Марк.Я певен усе в тебе вийде само собою. Приваблива чорношкіра дівчина в гарній сукні, можливо, з короткою спідничкою, і на стильних підборах. Та я б тебе миттю найняв, якби моя дружина розбилася в автоаварії.

Єдина моя гарна сукняце та, в якій я була на похороні.

Ми оновимо твій гардероб, Золо,пообіцяв Тодд. Ми вже не студенти, а справжні фахівці. Тримаємо фасон. Це закладено в бюджет фірми.

Це поки що єдина багатообіцяюча річ, що я від вас почула. А тепер скажіть, от ми знайшли клієнтів і треба зустрітися з ними в офісі. Що тоді?

Було очевидно, що в них все обмірковано. Без затримки Марк пояснив:

Кажемо їм, що в конторі ремонт і призначаємо зустріч у барі на першому поверсі.

У барі «Когут»?

Атож. І, як владнаємо всі формальності, випивка за рахунок фірми,сказав Тодд.Вони таке люблять.

Не забувай, Золо,зауважив Марк,що більшість наших клієнтів незначні правопорушники, які плататимуть готівкою. Ми зустрічатимемось із ними в суді й тюрмі, і установа законниківостаннє місце, в яке їм закортить прийти.

І ми не плануємо влаштовувати конференції з іншими юристами, додав Тодд.Чи щось типу того.

Звісно ні.

А якщо доведеться,сказав Марк,то ми завжди можемо орендувати погодинно приміщення в бізнес-центрі. Він тут неподалік.

Здається, хлопці, у вас є відповіді на всі запитання.

Ні,промовив Тодд.Немає відповіді на ключове запитання. Але ми в усьому розберемося, почнемо працювати і навіть будемо насолоджуватися процесом.

Щось іще не дає тобі спокою?запитав Марк.

Так, сумніваюсь, що зможу втаїти хоч щось від Ронди. Вона моя найближча подруга й хвилюється за мене.

А ще вона найбільша базіка в нашій групі,занепокоївся Тодд.Ти маєш тримати її в невіданні.

Це не так просто. Сумніваюся, що в мене вийде кинути школу так, щоб вона про це не дізналася.

А вона знала про тебе й Ґорді?спитав Марк.

Звісно, знала. Він залицявся до неї на першому курсі.

Що ти їй розповіла?поцікавився Тодд.

Вона захотіла поговорити, і ми вчора ввечері пішли в кафе та зїли по сандвічу. Я сказала, що тримаюсь, як можу, й деякий час пропускала заняття, можливо, візьму академвідпустку, щоб усе владнати. Вона не дуже випитувала, просто хотіла побалакати про Горді та його останні дні. Я мало що розповіла. Вона вважає, що мені слід піти до психотерапевта чи ще когось, хто допомагає в біді. Я сказала, що поміркую. Вона справді така мила, а мені це потрібно.

Золо, ти мусиш із нею порвати,сказав Марк.Відштовхни її, але мяко. Ми мусимо триматися подалі від усіх знайомих із юридичної школи. Якщо піде поголос про те, що ми пропустили останній семестр, адміністрація почне розпитувати. Звісно, проблема не цьому, а в тому, що вони можуть повідомити Міносвіти.

Я думала, що ми більше не хвилюємося за позики.

Авжеж, але нам треба якнайдовше відтягти початок виплат. Якщо позикові консультанти дізнаються, що ми кинули школу, вони почнуть дзявкати про погашення. А коли вони нас не знайдуть, передадуть наші справи юристам, які наймуть слідчих, щоб ті нас розшукали. Я б краще зіткнувся з таким уже наприкінці шляху.

Мені б узагалі хотілося всього цього уникнути,зауважив Тодд.

Ох, гадаю, уникнемо.

Але ти не знаєш як саме, так?спитала Зола.

Марк із Тоддом перезирнулися і нічого не відповіли.

Завібрував Тоддів телефон і він витягнув його з кишені.

Не той,промовив він і витяг із другої кишені другий телефон. Два телефонистарий і новий. Телефон для минулого й телефон для теперішнього. Тодд прочитав повідомлення і сказав:

Вілсон. Пише: «Привіт, чувак, тебе й сьогодні не було в школі. Щось трапилось?»

Здається, це буде важче, ніж ми думали,зітхнув Марк.

18

О ВОСЬМІЙ СОРОК ПЯТЬ у широкому коридорі Окружного суду біля дверей залу 142 скупчилися знервовані люди. Вивіска на дверях сповіщала, що це володіння високошановної Фіони Далраймпл, 19-й відділ кримінального суду загальних сесій округу Колумбія. Викликані до суду суворі на вигляд мешканці небезпечних районів міста були здебільшого чорношкірі або темношкірі, і майже кожен тримав у руці клаптик паперу з вимогою зявитись у суд або стояв поруч із близькими з такими самими папірцями. Поодиноких не було. Обвинувачувані брали із собою дружин, чоловіків, батьків, дітей-підлітків, і в кожному обличчі так чи інакше проявлялися переляк і розпука. На цей час там ще не було адвокатів, які полювали б на жертв.

Зола і Тодд прийшли першими, обоє в повсякденному одязі, і почали спостерігати за всіма іншими. Притулившись до стіни, вони чекали на «адвоката Апшо», який невдовзі зявивсяв елегантному костюмі та зі старим портфелем у руці. Він приєднався до них і вони скупчилися, як і всі інші, і почали вичікувально перешіптуватися, ніби вибираючи першого-ліпшого для страти.

Мені до вподоби отой хлопець,промовив Тодд, киваючи в напрямку низькорослого кругловидого латиноамериканця років сорока, який стояв, тримаючи папірець, поряд із метушливою дружиною.

Мені теж!збуджено сказала Зола.Він може стати нашим першим клієнтом!

Тут багато з кого можна вибрати,майже ковтаючи слова, пробурмотів Марк.

Добре, пане Велике Цабе, покажи нам, як це робиться,запропонувала Зола.

Марк, важко ковтнувши, обдарував їх силуваною посмішкою, і сказав: «Як два пальці» й попрямував до тієї парочки. Коли він наблизився, дружина з переляку опустила очі, а чоловік вилупив баньки.

Перепрошую,промовив Марк низьким голосом.Ви пан Гарсія? Я шукаю Фредді Гарсію.

Чоловік заперечливо похитав головою, але нічого не сказав. Марк скосив очі на повістку, яку той тримав у правій РУЦІ:

Ви прийшли до суду?

Тупе питання. Інакше чого б той чоловік пропустив роботу й тупцював біля дверей зали суду? Той згідно кивнув, уперто продовжуючи мовчати.

А за яким обвинуваченням?запитав Марк.

Чоловік мовчки простяг повістку. Марк узяв, проглянув і нахмурився.

Напад без обтяжливих обставин,промурмотів він.Це може погано закінчитися. Вас уже раніше судили, пане Лопесе?

Той шалено помотав головою: ні. Його дружина відвела очі від своїх черевичків і глянула на Марка так, наче ось-ось розридається. Натовп збільшувався, там і тут ходили люди.

Слухайте, вам потрібен адвокат. Суддя Далраймпл доволі сувора. Розумієте?вільною рукою Марк витяг із кишені свіженьку бізнес-картку та сунув її чоловікові.За напад без обтяжливих вам світить тюрма, але я можу все владнати. Не треба хвилюватися. Вам потрібна допомога?

Той закивав: так! так!

Добре. Дивіться, мій гонорартисяча баксів. Потягнете?

Коли пан Лопес почув про гроші, він роззявив рота. Несподівано позаду Марка хтось заверещав не своїм голосом, вочевидь звертаючись до нього:

Агов, що тут відбувається?

Марк обернувся і побачив спантеличено-стурбоване обличчя автентичного вуличного адвокатачоловіка, вищого за нього, років сорока, в заношеному костюмі та з гострим носом. Ледь підійшовши, той чітко оцінив ситуацію.

Що таке, приятелю?спитав він, понизивши голос. Зваблюєш мого клієнта?

Маркові відібрало мову. Він позадкував, коли адвокат, вихопивши з його руки повістку, звернувся до пана Лопеса:

Хуане, цей хлоп тобі набридає?

Пан Лопес віддав адвокатові бізнес-картку. Той глянув на неї і промовив:

Слухай, Апшо, це мій клієнт. Ти що оце робиш?

Маркові треба було щось сказати, і він насилу видушив:

Нічого. Просто шукаю Фредді Гарсію.

Він озирнувся і побачив, що на нього витріщається ще якийсь чоловік у костюмі.

Брехня!заперечив адвокат.Ти намагався переманити мого клієнта. Я чув, як ти назвав суму свого гонорарутисяча доларів. Було таке, Хуане?

Лопес, який зненацька виявився доволі говірким, підтвердив:

Було. Так він і сказав, тисяча, сказав, а то піду в тюрму.

Адвокат підступив до Марка, майже торкаючись його носа своїм. Марк уже подумав, чи не вмазати йому, але за мить вирішив, що бійка двох адвокатів біля дверей зали суду не кращий вихід із ситуації.

Шуруй, Апшо,прошипів адвокат.

Альо, приятель, вгамуйся,заговорив Марк, намагаючись зобразити посмішку.Я шукаю свого клієнта, Фредді Гарсію. Ну, обізнався, бува й таке.

Та невже, узяв його на глум адвокат.Якби ти вмів читати, то помітив би, що повістку виписано на імя пана Хуана Лопеса, мого клієнта. Бюсь об заклад, що ніякого Фредді Гарсії навіть немає в списку на слухання, і бюсь об ще більший заклад, що ти тут просто обкручуєш клієнтів.

Тобі краще знати,відповів Марк.Попустися.

Я попустився. Шуруй давай.

Марку хотілося чкурнути геть, але він опанував себе і просто відступив:

Хай буде по-твоєму, вилупку.

Іди набридай комусь іще.

Марк обернувся, страхаючись поглядів Тодда і Золи.

Але вони вже втекли.

ВІН ЗНАЙШОВ ЇХ НЕПОДАЛІК, і вони всі разом поспішили в кавярню на першому поверсі. Коли вони витягали стільці з-під столу, до Марка дійшло, що Тодд і Зола так сміються, що навіть неспроможні розмовляти. Це його роздратувало, але вже через кілька секунд він сміявся і сам. Тодд зрештою затримав дихання і промовив:

Гарна робота, Даррелле.

Зола витерла щоки тильним боком долоні.

Фредді Гарсія,випалила вона. Тодд знову зареготав.