Годі вже, годі,закликав Марк, досі сміючись.
Вибач,сказав Тодд, тримаючись за боки.
Вони ще довго сміялися. Зрештою Марк опанував себе й запитав:
Хто хоче кави?
Він підійшов до стійки, купив три чашки і відніс до столу, за яким інші члени його фірми вже певною мірою заспокоїлися.
Ми бачили, як підійшов той штрих,промовив Тодд, і, зрозумівши, що ти робиш, кинувся в атаку.
Я думала він тебе вдарить,додала Зола.
Теж так подумав,визнав Марк. Вони цмулили каву, і кожен ледве стримувався, щоб знову вибухнути сміхом.
А що,зрештою сказав Марк,я добре зіграв свою роль. Так, завалив сцену, проте ніхто не засумнівався адвокат я чи ні. Так що все в нас піде як по маслу.
По маслу!зареготав Тодд.Тебе ледь не побили через першого клієнта.
Ти помітив вираз обличчя того Хуана, коли ці двоє зітнулися? спитала Зола.Він певно думає, що всі адвокати схиблені.
Вона знову розсміялася.
Зарахуємо це як корисний досвід,сказав Марк, підіграючи.Ми не можемо зараз усе кинути.
Даррелл Кромлі з тебе ніякий,зауважив Тодд.
Заткни пельку. Ходімо звідси.
ПЕРЕД ДРУГИМ СТРИБКОМ у прірву вони вирішили поміняти стратегію. Біля зали суду вельмишановного Леона Гандлфорда, десятий кримінальний відділ, тупцювала строката юрба очікувачів. Тодд зявився першим, намагаючись створити враження, що перебуває у вкрай схвильованому стані. Він обстежив юрбу, сфокусувавшись на чорношкірому юнакові, який чекав своєї черги разом із старшою жінкою, ймовірно, матірю. Тодд повільно наблизився до них, усміхнувся і завів розмову:
Хирний спосіб провести день, еге ж?
Точняк,відповів молодик. Його мати досадливо пустила очі під лоба.
Це ж тут суд за КСС, так?спитав Тодд.
Дорожнього руху,уточнив юнак. Його мати додала:
Злапали, коли шпарив вісімдесят пять, а там можна тільки пятдесят миль на годину. Вже другий квиток за рік. Страховка вилітає в трубу. Отаке.
Вісімдесят пять,повторив Тодд.Ого!
І що? Я поспішав.
Полісмен сказав, що його посадять,сказала мати в повному відчаї.
У вас є адвокат?спитав Тодд.
Ще нема,відповів юнак.Чоловіче, я не можу втратити права. Якщо я втрачу права, то втрачу роботу.
Зявився цілеспрямований Марк із телефоном біля вуха. Він увійшов у зоровий контакт із Тоддом і хутко наблизився до нього, ховаючи телефон у кишеню. Не звертаючи уваги на юнака та його матір, він звернувся до Тодда:
Тільки-но розмовляв із прокурором, дженджиком, якого добре знаю. Добився, щоб скасували увязнення та вдвічі знизили штраф. Щодо відстрочки ще домовляємося, але намічається прогрес. Принесли другу частину гонорару?
Авжеж,сказав Тодд, витягуючи з кишені жмут грошей. Він відслинив при всіх пять банкнот по сто доларів і віддав їх Маркові. Коли той узяв гроші, Тодд вказав на свого нового друга й запитав:
Скажіть, що світить хлопцеві? Зупинили, коли їхав вісімдесят пять при обмеженні в пятдесят.
Марк поняття зеленого не мав, але зараз він був Дарреллом Кромлі, ветераном вуличної адвокатури, і жодне запитання не лишалося без відповіді:
Вісімдесят пять,повторив Марк ніби з повагою.У стані спяніння?
Ні.
Як скло,сказала його мати.Був би пяний, ще зрозуміло. А так повністю усвідомлював, що робить.
Ну мамо!
Так чи так, вище вісімдесятице увязнення,сказав Марк.
А ви берете справи про перевищення? запитала мати.
Марк солодко всміхнувся, неначе міг владнати що завгодно.
Це мій профіль, пані, суд у справах про порушення дорожнього руху. Я знаю всіх суддів, усе підводне каміння.
Я хочу зберегти права,повторив юнак.
Де ви працюєте?спитав Марк, позираючи на годинник.
У службі доставки. Хороша робота, я не можу її втратити.
Хороша робота? Золоте дно! За КСС гонорар тисяча доларів. За перевищення, мабуть, дешевше, але згадка про вигідну роботу підвищувала ставку. Справа є справа. Марк сказав:
Дивіться, мій гонорар тисяча доларів, і за це я зведу перевищення до підвищеної, що врятує від тюрми.
Він знову подивився на годинник, немов над ним тяжіли важливіші справи.
Юнак із надією подивився на матір, яка похитала головою і промовила:
Ти напартачив, не я.
Потім звернулася до Марка:
У мене при собі тільки триста. Можна я заплачу решту пізніше?
Так, але треба буде виплатити перед наступною датою суду. Покажіть повістку.
Юнак дістав її з кишені та передав Марку. Той швидко переглянув написане: Бенсон Тейпер, двадцять три роки, неодружений, проживає на Емерсон-стрит у Північно-східному квадранті Вашингтона.
Гаразд, Бенсоне,сказав Марк.Ходімо побачимося із суддею.
НАВІТЬ ПРОДАЖ ПОСЛУГ клієнтам у коридорі біля залу суду сильно діє на нерви, особливо новачкові, який удає адвоката, але коли заходиш у зал, аби зіткнутися із жорнами правосуддя,це вселяє жах. У Марка підгиналися коліна, коли вони йшли центральним проходом. Грудка в його животі розросталася з кожним кроком.
«Зосередься, кретине,казав він подумки.Не виказуй страху. Все це лише гра. Якщо Даррелл із цим дає раду, то й ти впораєшся». Він указав на місце в середньому ряді, диригуючи рухом, наче це був його зал, і прошепотів матері юнака: «Сідайте тут». Вона сіла, а вони пішли до першого ряду й сіли там. Бенсон передав Маркові 300 доларів, і той оформив договір на надання юридичних послуг, ідентичний тому, що він сам нещодавно підписав на користь Горді з повіреним Престоном Клайном. Підписавши договір, вони сиділи й спостерігали за парадом.
У кількох футах перед ними був барєрпоперечина висотою до колін,який відділяв глядачів від гущавини подій. За ним були два довгі столи. Той, що праворуч, покривали стоси паперів, і біля нього копирсалися декілька молодих прокурорів, які перешіптувалися і жартували, докладаючи до стосів нові документи. Той, що ліворучмайже порожній. Двоє нудьгуючих адвокатів, опершись на нього ліктями і нахилившись один до одного, тихенько про щось розмовляли. Діловоди сновигали туди-сюди, роздаючи документи юристам і судді Гандлфорду. Хоча йшов суд, в секторі суддівської лави все гуло, наче біля прокатного стану, і здавалося, що ті, хто створював цей гамір, не дуже про це хвилювались. Великий плакат попереджав: «Мобільні телефони заборонені. Штраф 100 доларів».
Суддя Гандлфорд, здоровенний білий бородань за шістдесят, зосереджено працював у штатному режимі. Перевантажений підписуванням ордерів, він лише зрідка підіймав очі.
Діловод озирнув натовп і вигукнув імя. У прохід вийшла висока жінка років пятдесяти, хвилюючись, пройшла крізь хвіртку барєру і постала перед очі судді. Вона опинилася там через КСС і якось спромоглася зайти так далеко без голодного адвоката обіч. Марк записав її імя: «Валері Бланн». Він знайде її імя в списку слухань і подзвонить їй пізніше. Вона не визнала вини, і їй було призначено повторне слухання наприкінці лютого. Суддя Гандлфорд ледь підняв очі. Діловод вигукнув наступне імя.
Марк, важко глитнувши, зібрався з духом і пройшов через хвіртку. Солідно, «по-адвокатськи» насупившись, він підійшов до столу обвинувачення, узяв копію списку слухань і пройшов до столу захисту. Підійшли ще два адвокати. Один пішов. Вони підходили, йшли геть, і ніхто не звертав на них уваги. Прокурор пожартував, отримавши кілька смішків. Суддя, здавалося, задрімав. Марк обернувся до залу і побачив позаду матері Бенсона Золу, яка сиділа із широко розплющеними очима, пильнуючи за кожним рухом. Тодд пробився до переднього ряду, аби бачити все зблизька. Марк підвівся і підійшов до діловодки, що сиділа обіч суддівської лави, дав їй картку й повідомив, що він захищає інтереси пана Бенсона Тейпера. Вона байдуже підняла на нього очі, мовляв, а мені то що?
Коли вигукнули імя Бенсона, Марк устав і махнув клієнтові. Пліч-о-пліч вони встали перед суддею Гандлфордом, який уже взагалі не ворушився. Не кваплячись, підійшла обвинувачка, і Марк назвався. Її звали Гедлі Кавінесс і вона була надзвичайно приваблива: чудова фігура, коротка спідниця. Марк дав їй свою картку, вона дала свою. Суддя промовив:
Пане Тейпере, ви наче маєте представника захисту, тому я припускаю, що ви не визнаєте своєї провини?
Усе правильно, Ваша честь,сказав Марк свої найперші слова в суді. І тим самим порушив, разом із обома своїми співучасниками, статтю 54Б Кримінального процесуального кодексу округу Колумбія: несанкціонована юридична практика; що карається штрафом до однієї тисячі доларів і не більше ніж двома роками тюремного увязнення. І нема тут нічого страшного. Тому що, згідно з їхніми ретельними дослідженнями, за останні сорок років у окрузі Колумбія притягли до відповідальності за цією статтею лишень одного самозванця. Йому присудили шість місяців, із нихчотири умовно, і то лише тому, що він бешкетував.
За мірками злочинної поведінки, несанкціонована практикапросто дрібна образа. Ніхто ж від того не постраждає. Навпаки, вони втрьох сумлінно захищають інтереси своїх клієнтів. Допомагають правосуддю. І так далі, і тому подібне. Вони могли логічно обґрунтовувати свою облуду годинами.
Тодд буквально затамував подих, коли його компаньйон постав перед суддею. Невже це й справді так легко? Маркові, безперечно, личить ця роль, а його костюм був навіть кращим, ніж у інших юристів за обома столами. До речі, що там із іншими юристами? Скільки з них намагаються вижити під борговими завалами?
Зола сиділа на краєчку крісла, очікуючи, що зненацька хтось підніметься й гукне: «Це несправжній юрист!» Але нікому не було діла до адвоката Апшо. Він гладесенько-рівнесенько приєднався до механізмупросто ще один із десятків трибів. Спостерігаючи за подіями в залі десь півгодини, Зола помітила, що деякі юристи сторони захисту знали одне одного, а також одного-двох обвинувачів і взагалі почувалися тут як у себе вдома. А деякі трималися поодиноко і ні з ким не розмовлялитільки із суддею. Але це не мало жодного значення. Бо це суд у справах порушень дорожнього руху, процедура для всіх одна, і вона незмінна.
Бенсону призначили зявитися в суд через місяць. Суддя Гандлфорд записав його імя; Марк сказав: «Дякую, Ваша честь» і вивів клієнта із залу.
Найсвіжіша міська юридична контора матиме кілька тижнів, аби розібратися, що робити далі. Вони пообідали в поблизькій кулінарії, оплативши їжу готівкою, отриманою від Бенсона. Посеред трапези Тодд раптом згадав «Фредді Гарсію», і вони добряче посміялися.
Після обіду Марк перевдягнув костюмвін тепер мав цілих три,а Тодд одягнув. Вони прийшли в суд о першій годині й заходилися вудити клієнтів, джерело яких здавалося невичерпним. Спочатку вони працювали разом, навчаючись у процесі деяким незначним хитрощам. Ніхто не звертав на них уваги, і вони заспокоїлися, розчинившись серед інших юристів, що сновигали по просторій будівлі суду.
Біля шостого відділу Тодд приклав телефон до вуха, маючи важливу розмову з удаваним абонентом. Достатньо гучно, щоб усі чули, він сказав: «Слухай, я вже владнав сотню справ про КСС супроти тебе. Отож припини годувати мене цим лайном. Той малий видмухав нуль, крапка, нуль-девять, лише трохи більше дозволеного, і в нього ідеальна водійська картка. Годі ходити околясом. Зведи до необережного керування або я матиму розмову із суддею. Якщо ти мене змусиш, я доведу справу до судового процесу, і буде як минулого разу, коли я збив із пантелику поліціянтів і суддя взагалі зняв звинувачення». Він замовк і якийсь час слухав німий телефон, відтак промовив: «Оце вже інша річ. Я забіжу через годину підписати угоду».
Коли він засовував телефон до кишені, підійшов чоловік і спитав:
Скажіть, а ви адвокат?
ЗОЛА, ДОСІ ВДЯГНЕНА В ПОВСЯКДЕННЕ, ходила з однієї зали суду до іншої, приміряючись до відповідачів, які не мали адвокатів. Судді часто питали їх, де ті працюють, чи одружені й таке інше. Переважно ті мали не дуже вражаючу роботу. Імена перспективних вона занотовувала. Узявши список слухань за взірець, вона склала свій перелік імен і адрес для телефонування. Через пару годин їй набридла виснажлива монотонність судочинства незначних кримінальних злочинів.
А втім, як би там було нудно, все-таки веселіше, ніж сидіти на заняттях і хвилюватися через адвокатський іспит.
О ПЯТІЙ ВОНИ ЗАЙШЛИ до бару «Когут» і сіли за кутовий столик. Марк приніс із бару два пива й содову й замовив сандвічі. Він мав працювати з шостої вечора до півночі, отже, напої та їжа були за рахунок закладу.
Вони були задоволені першим днем роботи. Тодд заарканив одного клієнта у справі з КСС і зявився перед очима судді Канту. Обвинувач зауважив, що ніколи раніше Тодда не бачив, а той відповів, що вже рік, як тут крутиться. Марк знайшов напад без обтяжливих у девятому відділ і постав перед суддею, який зміряв його очима, але нічого не сказав. За кілька днів їхні обличчя збуденіють.
Їхній улов склав тисячу шістсот доларів готівкою плюс векселі ще на тисячу чотириста. На додаток їхній заробіток ніде не значився і не оподатковувався, отже, в них аж у голові паморочилось від такого перспективного золотовидобування. Родзинкою їхньої афери була зухвалість. Ніхто в здоровому глузді не стане перед суддею, видаючи себе за юриста.
19
ОПІВНОЧІ МАРК ПІДНЯВСЯ сходами на четвертий поверх і увійшов у свою тісну квартирку. Тодд сидів на дивані з ноутбуком. На хиткому кавовому столику, який вони купили за десять баксів, стояли дві порожні бляшанки з-під пива. Марк дістав одну бляшанку з маленького холодильника і впав у крісло навпроти дивану. Геть виснаженому, йому треба було поспати.
Над чим працюєш?запитав він.
Груповий позов. Уже чотири таких висунуто проти «Свіфтбанку», і на вигляд усе легко і простотелефонуєш одному з тих адвокатів, підписуєш і все. Гадаю, настав час діяти. Ті хлопці рекламуються як навіжені, але тільки через інтернет. Телевізійної реклами ще нема, і я гадаю саме тому, що кожна окрема скарга з тих позовів мізерна за вартістю відшкодування. Це тобі не справи про тілесні ушкодження з великими сумами. Тут шкода не така великакілька баксів за фіктивні платежі абощо, які «Свіфтбанк» приписує в щомісячну звітність. Смисл у тому, що їх дуже багато, можливо, мільйон клієнтів, ошуканих банком.
Я бачив, як генеральний директор виступав сьогодні перед Конгресом.
Так, це було справлене кровопускання. Чоловягу гамселили і зліва, і справа. Він жахливий свідок, у сенсі, чувак буквально обливався потомкомітет задав йому жару. Всі вимагали його відставки. Один блогер вважає, що «Свіфтбанк» настільки погано себе показав, що не має іншого вибору, окрім як швидко все владнати й рухатися далі. Він думає, що банк виплатить приблизно мільярд за колективними позовами, потім витратить чималі гроші на нову рекламну кампанію, аби спокутувати свої гріхи.